Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Собіни І.М.
Суддів: Оніпко О.В., Хилевича С.В.
Секретар судових засідань Пиляй І.С.
З участю представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення за неможливістю сумісного проживання,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення за неможливістю сумісного проживання відмовлено.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги як доказ систематичного порушення ОСОБА_2 правил співжиття, висновок ДІМ Сарненського РВ УМВС в Рівненській області №19-14 від 01 січня 2014 року.
Також, вказує, що з 24 квітня 2011 року Сарненським районним судом між нею та відповідачем ОСОБА_2 був розірваний шлюб і з цього часу вони не ведуть спільного господарства і не підтримують подружніх відносин. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 не є членом її сім'ї, вона сама займається вихованням та доглядом за двома неповнолітніми дітьми, несе сама всі витрати по утриманню житлового будинку.
Справа №572/4300/14-ц Головуючий у 1-й інстанції -Товстика І.В.
Провадження 22-ц/787/2646/2014 Суддя-доповідач - Собіна І.М.
Зазначає, що відповідачем порушуються правила співжиття, а саме у будинку він поводить себе агресивно, вчиняє бійки, сварки, зловживає спиртними напоями, а тому підлягає виселенню.
Також, відповідач Карасинською сільською радою Сарненського району характеризується негативно, що також підтверджує його негідну поведінку.
Просила рішення Сарненського районного суду від 25 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2вказує на відсутність підстав для його виселення з будинку, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши доводи представника відповідача, дійшла висновку про її задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності від 23 жовтня 2012 року та свідоцтвом про купівлю 1/2 частки житлового будинку із прилюдних торгів від 23 травня 2013 року (а.с. 15).
В даному будинку зареєстрований ОСОБА_2, згідно довідки Сарненського РВ УДМС України в Рівненській області (а.с. 36).
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 18 липня 1993 року Карасинською сільською радою Сарненського району, актовий запис № 6, розірвано.
Згідно з вимогами ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст.116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено обставин на які вона посилається у своїй позовній заяві. Зокрема, суд не прийняв до уваги як належний та допустимий доказ систематичного порушення правил співжиття висновки №19-14 від 01 січня 2014 року та №1900-14 від 24 червня 2014 року ДІМ Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області, оскільки до висновку долучені лише пояснення ОСОБА_3, а пояснення в інших осіб, зокрема в ОСОБА_2 не відбирались, також до висновку долучена незавірена копія офіційного попоредження про недопустимість учинення насильства в сім'ї, а не оригінал.
Згідно з роз'ясненнями постанови пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» в п. 17 зазначено, що під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах мешканців будинків чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами і іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Отже суд посилався на те, що відсутні докази того, що до відповідача вживалися попередні заходи запобігання та громадського впливу, а саме по собі притягнення його до адміністративної відповідальності не є підставою для його виселення.
Проте такий висновок суду є хибним, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги поясненя відповідача, де він визнавав обставини притягнення його до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї. Даний факт підтверджується постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2014 року, якою ОСОБА_2 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу за повторне протягом року вчинення насильства в сім'ї. (а.с.9). В судовому засіданні відповідач підтвердив факт образи позивачки нецензурною лайкою, у вчиненому він розкаявся та штраф сплатив. Крім того відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції повідомив, що служба у справах дітей Сарненської РДА робила йому попередження стосовно вчинення насильства в сім'ї.
З оригіналів висновків ДІМ Сарненського РВ УМВС в Рівненській області №19-14 від 01 січня 2014 року, №367-14 від 06 лютого 2014 та №1900-14 від 24 червня 2014 року, долучених судом до справи вбачаються обставини, які підтверджують неможливість проживання позивача разом з відповідачем, оскільки дані висновки містять заходи впливу на відповідача, офіційні попередження щодо недопустимості такої поведінки в подальшому. Не заслуговує на увагу твердження суду, що дані висновки не можуть слугувати належним доказом порушення правил співжиття ОСОБА_2, оскільки містять не завірені належним чином копії офіційного попередження про недопустимість учинення насильства в сім'ї.
В матеріалах справи міститься характеристика на ОСОБА_2 та довідка, де зазначається що виконкомом Карасинської сільської ради Сарненського району неодноразово проводились профілактичні бесіди з відповідачем стосовно недопустимості учинення насильства в сім'ї, які не дали позитивних результатів (а.с. 26,28).
Як видно, в матеріалах справи є завірені печатками копії офіційного попередження від 06 лютого 2014 року та від 24 червня 2014 року ( а.с. 8, 11). Крім того оригінал офіційного попередження від 06 лютого 2014 року долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, що міститься в матеріалах справи №572/616/14-п.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження тих обставин, що відносно відповідача вживались заходи запобігання і громадського впливу, проте позитивних результатів не дали, а також те, що він систематично порушує правила співжиття стосовно інших співмешканців, своїх неповнолітніх дітей.
Зазначене дає суду підстави для виселення відповідача з будинку без надання іншого жилого приміщення.
Ураховуючи наведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307,п.п. 3 і 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2014 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.
Виселити ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 за неможливістю сумісного проживання без надання іншого жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головучий І.М.Собіна
Судді: О.В.Оніпко
С.В.Хилевич