У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Максимчук З.М.,

суддів -Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд-Рівне» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2014 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд-Рівне» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд-Рівне» до ОСОБА_1, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2014 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд-Рівне» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нежитлову будівлю, адміністративний будинок, літ. А-4, загальною площею 1512 кв.м., яка знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, пошкодження, знищення, розбирання, внесення до статутного капіталу юридичних осіб та користування нежитловою будівлею, адміністративним будинком, літ.А-4, загальна площа 1512 кв.м., яка знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд не з»ясував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводить, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства

__________________________________________________________________________

Справа № 569/18557/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Харечко С.П.

Провадження № 22-ц/787/2599/2014 Суддя-доповідач - Максимчук З.М. при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали, однак зазначене положення Постанови судом першої інстанції було проігноровано.

Просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 24.11.2014 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агробуд-Рівне» зазначає, що суд при прийнятті до розгляду позовної заяви та заяви про забезпечення позову не з»ясував, в порушення вимог ст.121 ЦПК України, повноваження особи, яка підписала вказані процесуальні документи від імені товариства. Вказує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як станом на 24.11.2014 року, так і на 01.12.2014 року керівником ТОВ «Агробуд-Рівне» є ОСОБА_4, який беззмінно займає посаду генерального директора товариства з 2004 року.

Доводить, що 06 вересня 2004 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради було видано свідоцтво на нерухоме майно (серія САА №146838), нежитлову будівлю, адміністративний будинок (літ.А-4), що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, зареєстроване в КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», що підтверджується витягом №4650741 від 06.09.2004 року, реєстраційний номер 792763. Власником вищевказаного адміністративного будинку ТОВ «Агробуд-Рівне» було до 06 листопада 2014 року, коли власником майна став ОСОБА_1, оскільки вказане майно було передано в рахунок забезпечення зобов»язання по договору позики, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 квітня 2014 року.

Також зазначає, що суд не дослідив об»єктивно всіх обставин справи, не з»ясував повноваження осіб при прийнятті заяви про забезпечення позову, тим самим порушив норми процесуального та матеріального права.

Просить скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 24.11.2014 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву ТОВ «Агробуд-Рівне», суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може призвести до того, що майно, яке є предметом іпотеки за спірним договором іпотеки, може бути відчужене, пошкоджене, знищене тощо, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду і вважає його таким, що відповідає вимогам ст.ст.151,152 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агробуд-Рівне» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

За змістом цих норм заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом першої інстанції враховано, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання недійсним з моменту його укладення договору іпотеки, укладеного 03 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агробуд-Рівне», посвідченого 03 червня 2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого 03 червня 2014 року в реєстрі за №1367.

З матеріалів справи вбачається, що майно, на яке АКБ «Індустріалбанк» просило накласти арешт, належить ОСОБА_1

Відповідно до ст. 151 ЦПК України в заяві про забезпечення доказів зазначаються причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто обґрунтування, чому невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду і як саме. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов'язаний подавати суду докази.

Зважаючи, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та, враховуючи негативний вплив і наслідки можливого відчуження спірного майна на відновлення порушеного права позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття такого заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Застосований судом вид забезпечення позову передбачений п.п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України, захищає права позивача на випадок можливого ухвалення рішення на його користь.

Колегія суддів вважає, що ухвала постановлена судом з дотриманням вимог процесуального права. Доводи апеляційних скарг правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення колегія суддів не знаходить.

За таких підстав, відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд-Рівне» підлягають відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін .

Керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд-Рівне»- відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: З.М. Максимчук

Судді: Н.М.Ковальчук

Ю.М.Рожин