Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Василевича В.С.

суддів Малько О.С., Бондаренко Н.В.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

позивачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дебенського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної немайнової шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року даний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 1500 грн., 2000 грн. - за надання правової допомоги, та 3000 грн. моральної шкоди.

Врешті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не взяв до уваги доказів, якими позивач підтверджує позовні вимоги, а саме: чеки та квитанції про сплату медичних препаратів, призначених за рецептами лікарів. Вважає, що суд неправомірно задовольнивлише 1500 грн матеріального відшкодування, оскільки лише чеками підтверджено суму 3562 грн.

Не враховано судом витрат на лікування нетрадиційною терапією в розмірі 4000 грн, на реабілітацію - 7200 грн., та інших витрат, пов»язаних із поїздками до міліції , прокуратури та суду, консультаціями лікарів та інш.

Вказує, що суд безпідставно залишив без задоволення її клопотання про витребування із Дубенського психо-неврологічного диспанцеру медичних карток щодо її лікування та медичних призначень, оскільки піцієнтам такі відомості вказаним медичним закладом не видаються.

____________________________________________________________________

Провадження № 22-ц /787/2643/2014 Головуючий суддя 1 інстанції: Суддя-доповідач : Василевич В.С.

При визначенні глибини та розміру моральної шкоди суд належним чином не виконав вимог закону, внаслідок чого не врахував та не дав належної оцінки всім обставинам.

Вважає неправильним висновок суду щодо визначення розміру правовї допомоги, що підлягає стягненню.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі вказують, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просять про залишення його без змін.

В судовому засіданні позивачка апеляційну скаргу підтримала, привівши наведені у ній доводи.

Відповідачі апеляційну скаргу заперечили.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, вироком Дубенського міськрайонного суду від 13 червня 2014 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України за спричинення середньої тяжкості тілесих ушкоджень ОСОБА_3, що спричинило тривалий розлад здоров»я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В силу ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом матеріальна шкода є доведеною лише у розмірі 1500 грн., доказів, які б стверджували, що позивачем понесена матеріальна шкода в більшому розмірі, а саме в сумі 24278 грн. відсутні.

Доводи позивача проте, що суд безпідставно відмовив в стягненні витрат на лікування нетрадиційною терапією - 4000 грн., витрат на реабілітацію - 7200 грн., ком»ютерну томографію - 360 грн., ультразвукове дослідження - 50 грн. та інші витрати не можуть бути прийняті до уваги, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів з цього приводу позивач суду не надала.

Суд правомірно відмовив в частині стягнення витрат, понесених на проїзд до лікарні, міліції, прокуратури, та до інших установ, оскільки позивач не вказала кількості поїздок, їх відповідної вартості та не надала доказів про сплату таких послуг.

Вірним є висновок суду щодо заподіяння позивачу моральної шкоди.

Разом з тим, визначаючи розмір заподіяної шкоди, суд не в повній мірі врахував характер, тривалість, обсяг заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, істотність вимушених змін у його житті, ступінь вини відповідача та наслідки, що наступили в результаті отриманих тілесних ушкоджень.

Виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 5000 грн.

За таких обставин, рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, 309, 316, ЦПК України, ст. 1167 ЦК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 24 листопада 2014 року в частині стягнення моральної шкоди змінити.

Стягнуту з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5 000 ( п»яти тисяч ) грн.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий : Василевич В.С.

Судді: Малько О.С.

Бондаренко Н.В.