АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/8681/14 Головуючий 1 інст. - Озеров В.О.

Справа № 431/2095/14-ц Доповідач - Крилова Т.Г.

Категорія: житлові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Крилової Т.Г.,

Суддів - Гуцал Л.В.,

- Коростійової В.І.,

при секретарі - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 05 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та визначення порядку користування житловим будинком,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення та визначення порядку користування житловим будинком.

Позивачка просила суд вселити її у будинок АДРЕСА_1та визначити порядок користування цим житловим будинком, а саме: виділити у її користування кімнату, що є ізольованою 1-4 площею 7,4 квадратних метрів і має індивідуальний вхід до однієї кімнати, а кімнату 1-5 площею 4,8 квадратних метрів, яка теж має індивідуальний вхід - виділити у користування відповідачу; залишити у загальному користуванні усі підсобні і нежитлові приміщення та придомову територію.

Посилалася на те, що у 1975 році вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі, почали будувати будинок за адресою: АДРЕСА_1, де мешкали там разом з 23 січня 1976 року і до листопада 2013 року.

06 грудня 2013 року шлюб з відповідачем розірвано згідно рішення Старобільського районного суду Луганської області від 06 грудня 2013 року.

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 вигнав її з вищезазначеного будинку, у зв'язку з чим, вона змушена була тимчасово проживати у чужих людей та орендувати собі житло у м. Старобільську. Відповідач перешкоджає їй проживати у вказаному житловому будинку і користуватися ним. 14 січня 2014 року ухвалою Старобільського районного суду Луганської області визнано мирову угоду, згідно якої за нею визнано право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку та сільськогосподарських будівель.

Вказаний будинок має три житлові кімнати жилою площею 26,2 кв.м., підсобні та нежилі кімнати площею 32 кв.м. З трьох житлових кімнат дві кімнати є ізольовані, а саме кімната 1-5, площею 4,8 квадратних метрів та кімната 1-4 площею 7,4 квадратних метрів, а кімната 1-6 площею 14 квадратних метрів - прохідна.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 05 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Вселено ОСОБА_3 у будинок за адресою: АДРЕСА_1. Визначено порядок користування цим житловим будинком наступним чином: кімнату, що є ізольованою 1-4 площею 7,4 кв.м. і має індивідуальний вхід до однієї кімнати, виділено в користування ОСОБА_3; кімнату 1-5 площею 4,8 кв.м., яка має індивідуальний вхід, виділено у користування ОСОБА_2, залишивши у загальному користуванні усі підсобні і нежитлові приміщення та придомову територію. Зобов'язано ОСОБА_2 не порушувати визначений порядок користування житловим будинком.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги його доводи і пояснення по справі. Не враховано, що право власності ОСОБА_3 на будинок не зареєстровано, він не згоден на визначення порядку користування житловим будинком.

Вислухавши доповідь судді, розглянувши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 27.03.1970 року до 06.12.2013 року та зареєстровані у будинку АДРЕСА_1.

У зв*язку з тим, що відповідач вигнав позивачку з дому та перешкоджає їй користуватися жилим будинком, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 щодо вселення її в спірний будинок.

Разом з тим, матеріали справи не містять свідчень про те, кому належить цей будинок на праві власності, чи прийнято його в експлуатацію. Відсутній технічний паспорт на домоволодіння. Тому, неможливо визначитися, які приміщення є житловими, а які - підсобними.

Крім того, виділення в користування жилого приміщення площею 4,8 кв.м. суперечить санітарним і технічним вимогам, нормам ст.ст. 47, 50 ЖК України.

При таких обставинах, позовні вимоги щодо визначення порядку користування житловим будинком задоволенню не підлягають. Рішення суду в цій частині слід скасувати, у зв*язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову у цій частині - відмовити.

Доводи апеляційної скарги в іншій частині висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 05 листопада 2014 року змінити.

В частині визначення порядку користування житловим будинком та зобов'язання ОСОБА_2 не порушувати визначений порядок користування житловим будинком, рішення суду скасувати та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий - Судді: