Апеляційний суд Рівненської області

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді : Єремейчука С.В., суддів : Збитковської Т.І., Баглика С.П.,

з участю секретаря : Степанюк В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадлження суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2014 року у кримінальному провадженні №12014180130000461 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

з участю:

прокурора : Теслюка В.І., потерпілої : ОСОБА_2, обвинуваченого : ОСОБА_1, захисника : ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 800 гривень.

_______________________________________________________________________________

Справа № 11 кп/787/493/2014 Головуючий у І-й інстанції : Мичка І.М. Категорія : ч.1 ст.125 КК України Доповідач : Єремейчук С.В.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 3000 гривень

Як встановлено судом, 06 травня 2014 року близько 16 год. ОСОБА_1, перебуваючи на присадибній ділянці господарства, що розташована за

адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, під час суперечки з останьою, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_2 не менше трьох ударів правою рукою по обличчю та тулубу, в результаті чого заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді синців: на верхній та нижній повіці лівого ока, на нижній повиці правого ока, на спинці носа, на лівому стегні по зовнішній поверхні у верхній третині; хиткість 1-го зуба (коронки) на верхній щелепі справа.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає вирок таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор покликається на те, що в мотивувальній частині вироку неправильно вказано час події злочину, замість вірного 06 червня 2014 року зазначено 06 травня 2014 року. Крім цього, висновки суду містять протиріччя, зокрема, з обставин справи встановлено, що обвинувачений щиро не розкаявся, вину у вчиненні злочину не визнав, шкоду потерпілій не відшкодував, однак суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що ОСОБА_1, вину визнав частково, у вчиненому розкаявся та повідомив про обставини, встановлені вироком. При цьому, до обставин, які пом'якшують покарання, суд відніс визнання вини обвинуваченим та щире каяття. Крім цього, у мотивувальній частині вироку зазначено, що потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини, встановлені вироком, однак які саме обставини, суд не обґрунтував. Просить скасувати вирок, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання покарання у виді громадських робіт строком 100 ( годин).

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вважає вирок незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю.

В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений покликається на те, що вирок суду ґрунтується на суперечливих та таких, що не відповідають дійсності обставинах. Так, у вироку суд, зазначив, що він визнав вину у вчиненні злочину частково, у скоєному не розкаявся та повідомив про обставини, встановлені вироком. Крім цього, суд відніс до обставин, які пом'якшують покарання - визнання ним вини та щире каяття. Разом з тим, ні на досудовому слідстві, ні під час розгляду кримінального провадження в суді, він вину у вчиненні злочину не визнавав. Також обвинувачений зазначив, що обвинувальний вирок ґрунтується на доказах, які не могли бути визнані судом такими - повідомлення потерпілої, її заява про притягнення до кримінальної відповідальності, висновок експерта , протоколи огляду місця події та проведення слідчого експерименту, які можуть свідчити лише про подію злочину, а не про його вчинення саме ним. В свою чергу, суд, без будь-яких мотивованих висновків, поклав зазначені докази в обгрунтування його вини, а його показання проігнорував. Тобто, вирок суду побудований на припущеннях, що не відповідає кримінальному процесуальному закону.

Від інших учасників судового провадження апеляційні скарги не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Теслюка В.І., який просить вирок скасувати, ухвалити новий, думку обвинуваченого ОСОБА_1, який просить скасувати вирок, кримінальне провадження закрити, думку потерпілої ОСОБА_2, яка просить вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з ст.370 КПК України судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.374 КПК України у мотивувальній частині зазначаються у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, мотиви призначення покарання.

Судом першої інстанції зазначених вимог ст.370, п.2 ч.2 ст.374 КПК України не дотримано.

Як вбачається з обвинувального акту (а.с.4 т.2) ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке мало місце 06 червня 2014 року.

Однак, у мотивувальній частині обвинувального вироку від 27 жовтня 2014 року (а.с. 51 т.2) - в формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним, час вчинення злочину вказано 06 травня 2014 року, що суперечить обвинувальному акту та матеріалам кримінального провадження.

Також, в порушення ст.370 КПК України, вирок суду першої інстанції містить лише відомості про те, що в суді досліджувалися докази -показання обвинуваченого, потерпілої, оголошення висновків експерта, протоколів слідчих дій, однак не викладено фактичних даних, які стверджують чи спростовують кожну обставину обвинувачення, відсутній їх аналіз.

Крім цього, як вбачається з технічного носія інформації, на який зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе не визнав, у вчиненому не розкаявся, поряд з тим, суд при призначенні покарання визнав обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого- визнання вини та щире каяття.

Отже, судом першої інстанції, згідно до вимог ст.412 КПК України, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і які є відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 цього ж закону, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу.

Беручи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг учасників кримінального провадження, виходячи з того, що апеляційний суд не має можливості усунути зазначенні порушення, оскільки сторони кримінального провадження не заявляли клопотання про дослідження доказів, з другого боку в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст.412 КПК України та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять порушення вищевказаних вимог кримінального процесуального закону, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.2, п.10 ч.1 ст.7 КПК України та ст.ст.9, 17 КПК України, відповідно до яких до загальних засад відносяться законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, колегія суддів дійшла висновку, що вирок підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий розгляд у суд першої інстанції в іншому складі суду, а апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого - частковому задоволенню.

Оскільки вирок суду першої інстанції скасовано саме з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, при новому розгляді кримінального провадження необхідно дати оцінку показанням обвинуваченого, потерпілої, свідків, встановити наявність чи відсутність між обвинуваченим та потерпілою конфлікту, в разі підтвердження - причин конфлікту, мотиву вчинення обвинуваченим протиправних дій відносно потерпілої, дати належну оцінку їх діям. Суду необхідно дослідити докази на підтвердження встановлених обставин, перевірити їх допустимість відповідно вимогам ст.87 КПК України, та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та прав учасників процесу ухвалити обґрунтоване та законне рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_1, задовольнити частково.

Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, скасувати, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд у суд першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

________________ ________________ _______________

Єремейчук С.В. Збитковська Т.І. Баглик С.П.