У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

Головуючого Василевича В.С.

Суддів: Малько О.С., Бондаренко Н.В.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю позивачки ОСОБА_1,

її представника адвоката

ОСОБА_2, представника ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Здолбунівського районного суду 16 лютого 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Урвенської сільської ради про визначення часток у будинку та визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду від 16 лютого 2007 року позов у даній справі задоволено.

Визначено 3785/10000 частки домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та 3785/10000 частки в даному будинковолодіння за ОСОБА_1

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3785/10000 частки цього ж будинку після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводить про незаконність рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив виключно з встановлених рішенням Здолбунівського районного суду від 12 грудня 1986 року обставин, а саме: з того, що позивачці та її матері на праві спільної сумісної власності належить 757/1000 спірного домоволодіння.

Однак суд не з»ясував, що тип та склад даного домоволодіння- колгоспний двір, членами якого станом на 15.04.1991 року були ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7

____________________________________________________________________

Провадження № 22-ц 787/2410/14 рік Голов. В 1 інст. - Калюжний А.Е.

Доповідач - Василевич В.С.

Судом не враховано положення ст. ст. 120, 121, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та роз»яснень, що містяться в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12. 1995 року з наступними змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Суд першої інстанції при вирішенні спору зазначених норм не застосував та не залучив інших співвласників спірного будинковолодіння до розгляду справи, чим порушив право кожного з п»яти членів колгоспного двору на його частину.

По наведених підставах просить скасувати рішення та ухвалити нове про визнання права власності на 757/1000 будинкововлодіння з надвірними будівлями АДРЕСА_1 за колгоспним двором, в якому станом на 15 квітня 1991 року проживали ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, визначивши при цьому за кожним із членів колгоспного двору право спільної часткової власності на 1514/10000 частки вказаного будинковолодіння. Також просить про визнання за нею право власності на 1514/10000 частки зазначеного домоволодіння після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

В запереченні на апеляційну скаргу позивачка вказує, що рішенням Здолбунівського районного суду від 1986 року уже був проведений поділ колгоспного двору між нею та матір»ю з однієї сторони та братом ОСОБА_9 та його дружиною з другої сторони.

Іншим рішенням цього ж суду від 16 лютого 2007 року теж визначені частки.

На даний час власниками однієї частини спірного будинку являється вона, а іншої - її брат з його дружиною.

У серпні 2013 року її дочка переїхала на інше постійне місце проживання до свого чоловіка.

Просить про залишення рішення без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, привівши наведені у ній доводи.

Позивачка та її представник апеляційну скаргу заперечили.

Представник Урвенської сільської ради в судове засідання не з»явився. Сільський голова подав заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 1986 рік у АДРЕСА_1 існував колгоспний двір, який рішенням Здолбунівського районного суду від 12 грудня 1986 року поділено з виділенням ОСОБА_9 та його дружині ОСОБА_10- 24,3 /100, а ОСОБА_5 та ОСОБА_11 -75,7/100 цього ж будинковолодіння (а.с.-8-9).

ОСОБА_3 на час поділу цього колгоспного двору до числа його членів не відносилась, оскільки народилась у наступному 1987 році.

Законом України від 15 квітня 1991 року «Про власність» і ЦК України (ред.2004 р.) не передбачено спільної сумісної власності у формі колгоспного двору.

На час ухвалення рішення Здолбунівського районного суду від 16 лютого 2007 року ОСОБА_5 і ОСОБА_11 належало на праві спільної сумісної власності 757/1000 спірного будинковолодіння на підставі рішення Здолбунівського районного суду від 12 грудня 1986 року, що стверджено витягом з реєстру права власності на нерухоме майно від 23 жовтня 2006 року (а.с.-7).

ОСОБА_5, яка доводиться позивачці ОСОБА_1 матір»ю, померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги і після смерті матері прийняла спадщину.

Отже, за наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позову.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухвалення нового рішення про визначення розміру її частки з урахуванням частки інших членів колгоспного двору, які рішення не оскаржують.

Залучення їх до участі в справі як сторін при апеляційному розгляді справи ЦПК України не передбачено, що виключає можливість ухвалення апеляційним судом нового рішення.

У визначеному законом порядку ОСОБА_3, зареєстроване за ОСОБА_1 право власності, не оспорила.

Оцінивши в сукупності обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуваним рішенням права ОСОБА_3 не є порушеними, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.303, ст.307 ст. ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 16 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий Василевич В.С.

Судді Малько О.С.

ОСОБА_12