У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів Малько О.С..Бондаренко Н.В., Василевича В.С.

секретар судового засідання Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Острозького районного суду від 11 листопада 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Острозького районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_5 , про визнання заповіту та договору дарування недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб,які беруть участь у справі,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Острозького районного суду від 11 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_3 покликається на його незаконність з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Висновок суду про те, що спадкодавець ОСОБА_6 був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, є помилковим і не відповідає фактам , викладеним у акті судово-психіатричної експертизи № 230/14 .

В цьому акті не вказано, що на час підписання заповіту 21 січня 2010 року та договору дарування 25 жовтня 2010 року ОСОБА_6 був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Просить скасувати рішення Острозького районного суду від 11 листопада 2014 року та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує,що викладені в ній доводи є безпідставними.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що на момент посвідчення заповіту та укладення договору дарування в період з січня по лютий 2010 року ОСОБА_6 на "Д" обліку у лікаря психіатра, ні на лікуванні з приводу будь-якого психічного захворювання не перебував.

Він усвідомлював значення своїх дій, в 2010 році проживав сам, самостійно отримував пенсію, власноручно розписувався за її отримання, що підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 - поштарка в той час, та ОСОБА_8

Просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін у справі -ОСОБА_6,який 21 січня 2010 року склав заповіт,посвідчений нотаріально, на все належне для нього на день смерті майно на ім*я сина ОСОБА_4, а 25 лютого 2010 року подарував сину житловий будинок з надвірними будівлями в с. Бадівка Острозького району Рівненської області згідно договру дарування, посвідченого нотаріусом Острозького нотаріального округу.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу України на підставі якої заявлено позов, може бути визнаний недійсним правочин, вчинений дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла керувати ними.

Висновком призначеної судом судово-психіатричної експертизи об*єктивних даних про те, що на момент вчинення оспорюваних правочинів ОСОБА_6 перебував у такому стані, що не міг усвідомлювати значення своїх дій, не встановлено.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивачки , яка є сестрою відповідача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що підстав для визнання укладених правочинів недійсними не встановлено , а належних та допустимих доказів того, що на момент посвідчення заповіту та договору дарування батько сторін не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позивачка не надала і їх не здобуто в ході судового розгляду.

Судом встановлено, що і заповіт, і договір дарування відповідають волевиявленню ОСОБА_6,який особисто підписував вказані документи у нотаріуса, на момент посвідчення цих правочинів в січні-лютому 2010 року на обліку у лікаря-психіатра та на лікуванні не перебував.

При вирішенні спору суд першої інстанції правильно визначив характер взаємовідносин, що виникли між сторонами, рішення ґрунтується на повно і всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених у ньому висновків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку сторонами та особами, які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Малько О.С. Василевич В.С. Бондаренко Н.В.