У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С., Василевича В.С., Бондаренко Н.В.,
секретар судового засідання: Пиляй І.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про визнання договорів недійсними та стягнення коштів.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кузнецовського міського суду від 07 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано недійсними договори №03239 та №03239/14 від 26 серпня 2014 року, укладені між ОСОБА_1 та ТзОВ "ЕкономКомфорт"; стягнуто з ТзОВ "ЕкономКомфорт" на користь ОСОБА_1 6164 грн. 44 коп. сплачених платежів.
Вирішено питання розподілу судових витрат: стягнуто з ТзОВ "ЕкономКомфорт" на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.
В поданій апеляційній скарзі директор ТзОВ "ЕкономКомфорт" покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду і на безпідставність позовних вимог.
Вказує, що висновок суду про те, що послуги, які надаються відповідачем відносяться до фінансової послуги "адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах" і відповідач зобов'язаний отримати відповідну ліцензію на їх надання - є помилковим.
Зазначає, що прибуток товариством отримується на підставі договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладення яких передбачено цивільним законодавством України та надання учаснику грошових коштів у позику чи оплати відповідної вартості товару. Від залучення платежів згідно договору про участь у програмі відповідач прибутку не отримує, а лише перерозподіляє залучені кошти серед учасників, тому дана послуга не може вважатися фінансовою у розумінні п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Позивач жодного разу не звернувся до відповідача з вимогою роз'яснити чи уточнити умови договору, тим самим погоджуючись з ними; не звертався з будь-якими скарги чи претензіями на дії чи бездіяльність представника ТзОВ "ЕкономКомфорт" під час укладання та виконання умов цих договорів.
Безпідставними є твердження позивача про невідповідність укладених договорів законодавству про захист прав споживачів в частині дисбалансу прав та обов'язків, оскільки зобов'язання сторін прописані в умовах договору, з якими ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися до укладення договору, а також протягом 5-ти днів після укладення.
Зі змісту правовідносин між сторонами випливає, що зазначені позивачем порушення законодавства про захист прав споживачів є неможливими під час укладення договору.
Просить скасувати рішення Кузнецовського міського суду від 07 листопада 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові у повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що 26 серпня 2014 року між ТзОВ "ЕкономКомфорт" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір №03239, предметом якого відповідно до п.1.1. договору є забезпечення дбайливого оформлення Договору про участь у програмі для Замовника з дотримання вимог чинного законодавства; надання інформаційних, консультаційних, роз'яснювальних та довідкових послуг з питань діяльності та подальшої участі Замовника у програмі.
26 серпня 2014 року між ТзОВ "ЕкономКомфорт" (адміністратор) та ОСОБА_1 (учасник) укладено договір №03239/14, відповідно до п.1.1. якого адміністратор за згодою учасника зобов'язується за плату вчинити від імені за плату та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, визначеного в Додатку №1.
Невід'ємною частиною до договору №03239/14 від 26 серпня 2014 року є додаток №1 (анкетні дані) та додаток №2 (умови програми "ЕКОНОМКОМФОРТ").
26 серпня 2014 року між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг, вартість яких становить 5600 грн. 00 коп.
Позивач надалі сплачував кошти в розмірі 444 грн. 44 коп. (12 вересня 2014 року, квитанція №ПН6362) та 120 грн. 00 коп. (12 вересня 2014 року, квитанція №ПН6419).
Частиною 5 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
ТзОВ "ЕкономКомфорт" є фінансовою установою згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг", оскільки є юридичною особою, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.
Висновок суду першої інстанції про те, що надані ТзОВ "ЕкономКомфорт" послуги є фінансовими послугами у вигляді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, передбачена п.11-1 ч.1 ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" №3462-IV від 02 червня 2011 року, введено в дію з 09 січня 2012 року), а тому на підставі п.4 ч.1 ст.34 вказаного Закону та п.1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1676 від 09 жовтня 2012 року відповідач ТзОВ "ЕкономКомфорт" для здійснення своєї діяльності повинен мати ліцензію, - відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права.
Частинами 1, 2 ст.34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (обов'язковість ліцензування) встановлено, що здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.
Відповідач жодної ліцензії не отримував, що підтверджується наданою відповіддю Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про результати розгляду запиту представника позивача від 30 жовтня 2014 року №8602/16-12 (а.с.33).
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про недійсність договорів від 26 серпня 2014 року, оскільки в порушення вимог ч.1 ст.227 ЦК України (правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти) правочин вчинений юридичною особою без відповідного дозволу, в даному випадку - ліцензії.
Згідно положень ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все те, що вона отримала на виконання цього правочину.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав положень ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" (право споживача на інформацію про продукцію), ч.5-6 ст.18 вказаного Закону (щодо несправедливих умов у договорах), суд першої інстанції визначив наявність ознак для кваліфікації "несправедливі умови договору", що передбачені ч.2 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", якими є: порушення принципу добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін, завдання шкоди споживачу.
Покликання директора ТзОВ "ЕкономКомфорт" в апеляційній скарзі на те, що від залучення платежів згідно договору про участь у програмі відповідач прибутку не отримує, - не заслуговує на увагу та спростовується положеннями п.2.1 договору №03239 від 26 серпня 2014 року: оплата наданих послуг є договірною, виражається у процентному відношенні у розмірі 7% від вартості та/або цільової позики, на суму визначену в Додатку №1 до Договору про участь у програмі і становить 5600 грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених в ньому висновків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" відхилити.
Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку сторонами та особами, які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: Малько О.С. Василевич В.С. Бондаренко Н.В.