Справа № 369/7713/14-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.

Провадження № 22-ц/780/6133/14 Доповідач у 2 інстанції Іванова

Категорія 1 18.12.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - - Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2014 року про забезпечення позову,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2014 року задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на три земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222486200:02:002:5041, 3222486200:02:5042, 3222486200:02:002:5043, які знаходяться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що є необґрунтованим накладення арешту на земельну ділянку, оскільки позивачем не зазначено жодних причин у зв'язку з чим потрібно забезпечити позов, будь яких сумнівів щодо утруднення чи неможливості виконання рішення позивачем не зазначено.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, регіонального відділення Фонду державного майна в Київській області, державного підприємства «Науково-дослідний, виробний агрокомбінат «Пуща-Водиця» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування розпоряджень Києво-Святошинської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки.

В порядку забезпечення позову позивач звернувся с заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельні ділянки с кадастровими номерами 3222486200:02:002:5041, 3222486200:02:5042, 3222486200:02:002:5043, які знаходяться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднути або зробити виконання рішення суду неможливим.

Згідно ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який необхідно застосувати з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Статтею 152 ЦПК України встановлено види забезпечення позову.

Відповідно до ч.4 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи наведені вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд в порушення вимог ЦПК України, не обґрунтував, чому потрібно у даній справі забезпечувати позов шляхом накладання арешту на земельні ділянки, які обставини свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення по справі.

Крім того, враховуючи, що зміст заходів забезпечення та мета їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб, суд повинен був перевірити чи не порушуються у зв'язку із застосуванням цих заходів права інших осіб, оскільки як вбачається з матеріалів справи, цільове призначення спірних земельних ділянок змінено на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування автозаправного та торгівельно-офісного комплексу.

Колегія судів також звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову до постановлення рішення суду не має вирішувати питання, що становлять предмет позову, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції вказаних обставин не врахував і постановив ухвалу з порушенням порядку вирішення питання.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції і передачі питання на новий розгляд є порушення порядку вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 серпня 2014 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :