Справа № 666/2862/14-ц

Провадження № 2/666/1497/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 року, Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючої судді Рядчої Т.І.

при секретарі Гуменюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання договору дарування недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що їй належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Вона мала проблеми зі здоров'ям, тому вирішили укласти з сином - ОСОБА_2 договір довічного утримання, з тією метою, щоб бути впевненою в тому, що при потребі він її догляне. Вони обговорили з сином всі істотні умови майбутнього договору, домовилися, що при потребі, він буде доглядати і утримувати її, допомагати в побуті, купувати продукти харчування, ліки та інші необхідні товари, сплачувати комунальні послуги, тощо.

22.08.2006 року вони пішли до нотаріальної контори з наміром оформити договір довічного утримання. Жодного наміру укласти будь-який інший договір, наслідком якого був би перехід права власності на квартиру, вона не мала.

В березні 2014 року на адресу позивача надійшли документи з виконавчої служби про наявність кредитної заборгованості у її сина перед ПАТ «УкрСиббанк». Тоді їй стало відомо про те, що квартира, в якій вона проживає, є предметом іпотеки за кредитним договором відповідача.

Оскільки у позивача не було бажання дарувати квартиру, вона звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів та просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 22.08.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №7957, а також застосувати наслідки недійсності правочину.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надіслав до суду заяву, в якій позов визнав та просив справу розглянути без його участі.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позову. В своїх запереченнях зазначив, що підстави для визнання договору дарування недійсним відсутні, у разі задоволення позову будуть істотно порушені права третьої особи, оскільки спірна квартира перебуває в іпотеці, а третя особа має право вимоги щодо предмету іпотеки.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

22.08.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №7957.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_1 пояснила, що мала розмову з сином щодо укладання договору довічного утримання, тому 22.08.2006 року сторони навідались до нотаріальної контори. Оскільки вона не добре себе почувала напередодні, позивач під час укладання договору дарування помилково вважала, що підписує договір довічного утримання. Вона не мала наміру дарувати квартиру, оскільки іншого житла вона не має та, окрім відповідача, має ще двох синів. Після підписання оскаржуваного договору дарування вона залишилися проживати в спірній квартирі та сплачувати комунальні послуги. Відповідач обіцяв їй, що буде за нею доглядати, тому і вселився до неї в спірну квартиру три роки тому.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_3, яка посвідчувала договір дарування, оскільки вона не пам'ятає обставин укладання правочину, однак, пояснила, що роз'яснила сторонам всі наслідки укладеного договору дарування.

12.04.2007 року між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», для забезпечення виконання кредитних зобов'язань відповідача укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано спірну квартиру.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення крім випадків, встановлених законом.

З роз'яснень, які викладені в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»» убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Виходячи зі змісту ст. 203 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним , якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умовию

Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач як особа похилого віку, яка за станом здоров'я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, погоджувалась на передачу нерухомого майна у власність відповідача лише за умови її довічного утримання й, укладаючи спірний договір, помилялась щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладання між нею та відповідачем.

Враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 18.06.2014 року, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1980 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 229, 717 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 88, 209, 213-218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання договору дарування недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 22.08.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за №7957.

Застосувати наслідки недійсності правочину та повернути сторони у первісний стан.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1980 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Дніпровський районний суд м. Херсона.

Суддя Т.І.Рядча