Справа № 159/5413/14-к Провадження №11-кп/773/466/14 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю.

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: Хлапук Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Хлапук Л.І.,

суддів - Міліщука С.Л., Борсука П.П.,

при секретарі Бубало О.О.,

з участю прокурора - Васьовчика І.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

його захисника ОСОБА_2,

представника потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №11-кп/773/466/14 за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2014 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мартинівка Луцького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, водія ТзОВ «Унідор-Сервіс», несудимого, який

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання, якщо протягом 1 року 6 місяців іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст. 76 КК України обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти її про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися до неї на реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати по справі в сумі 786 грн. 24 коп.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ТзОВ "Унідор Сервіс" про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовлено.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження апеляційний суд, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнаний винним в тім, що працюючи водієм ТзОВ «Унідор Сервіс», близько 13 год. 30 хв. 13 червня 2014 року, на вул. 40 років Перемоги поблизу будинку №13 в м. Ковелі Волинської області при проведенні ремонту дорожнього покриття автомашиною марки «Scania» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 «Savalco-SR 800», здійснюючи рух заднім ходом, в порушення п. 2.3(б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не переконався в безпечності такого маневру для інших учасників руху, при відсутності достатнього огляду не звернувся за допомогою до інших осіб, неправильно оцінив дорожню обстановку, не помітив ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка перетинала проїжджу частину вулиці позаду його транспортного засобу. Внаслідок цього вчинив наїзд на ОСОБА_5, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів кісток лівої нижньої кінцівки з наступною її частковою ампутацією, обширні забої та рани верхньої лівої кінцівки з розвитком травматичного шоку.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, проведення судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_5 без проведення лабораторних гістологічних досліджень фрагментів її кісток, склепіння черепа, що привело до неправильного визначення ступеня тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень. Наполягає на тому, що смерть потерпілої настала саме в результаті наїзду на неї автомобіля обвинуваченого.

Вважає, що суд відмовив в задоволенні заявленого потерпілим цивільного позову в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України та 23 ЦПК України.

Просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання, у відповідності з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та задовольнити цивільний позов ОСОБА_4 до ТзОВ «Унідор Сервіс» в повному об'ємі.

Заслухавши доповідача, який доповів суть справи і доводи апеляції, представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3, який її підтримав, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які заперечили проти неї, міркування прокурора про законність винесеного вироку і залишення його без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення.

Порушення ОСОБА_1 п. 2.3(б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, що знаходилося в прямому причинному зв'язку з травмуванням ОСОБА_5 стверджується зібраними по справі доказами і ніким не оспорюються.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи, проведеної у відповідності з ст. 101, 102 КПК України, в результаті вчиненої ОСОБА_1

дорожньо-транспортної події, ОСОБА_5 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритих переломів лівої та правої стегнових кісток, скальповану рану лівої гомілки, що ускладнились травматичним шоком та наступною ампутацією однієї з нижніх кінцівок.

А смерть ОСОБА_5 настала через 8 днів після поступлення її в лікарню в результаті хронічної ішемічної хвороби серця з дифузним кардіосклерозом та розвитком легенево-серцевої недостатності.

Враховуючи даний висновок судмедекспертизи, суд вірно не взяв до уваги довідку лікаря-травматолога про смерть потерпілої в результаті травми, отриманої в ДТП.

Будь-яких доказів того, що вищевказані наслідки настали саме в результаті протиправних дій обвинуваченого, по справі не зібрано. Тому суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинили заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_1 судом призначено покарання у відповідності з вимогами ст. 50, 65 КК України, з врахуванням як того, що ним вчинено тяжкий злочин, так і відсутності обтяжуючих покарання обставин. При цьому судом враховано характер вчиненого злочину, особу винного, який характеризується виключно позитивно, раніше не притягався ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності.

Взято до уваги і ряд пом'якшуючих обставин: у вчиненому ОСОБА_1 признався і розкаявся, добровільно відшкодував заподіяні його протиправними діями збитки - оплативши лікування потерпілої.

Враховано думку і представника потерпілої, який не наполягав на суворому покаранні ОСОБА_1 Тому суд призначив обвинуваченому покарання мінімальне, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, одночасно прийшовши до висновку, що його виправлення можливе без відбування покарання з випробуванням. Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання надто м'яким колегія суддів не знаходить.

Згідно ст. 60, 119 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог, при цьому доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких виник спір. А позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позивач ОСОБА_4 - син потерпілої ОСОБА_5, пред'являючи позов до роботодавця ОСОБА_1 - ТзОВ «Унідор Сервіс» про відшкодування завданої травмуванням і смертю даної потерпілої моральної шкоди, не навів будь-яких доказів в підтвердження заподіяння йому такої шкоди, не вказав, в чому для нього полягає шкода, в тім числі в результаті травмування потерпілої. Не зазначив, якими критеріями керувався, визначаючи її саме в розмірі 250 тисяч грн.

Обов'язковими умовами для відшкодування шкоди в силу ст. 1166, 1167 ЦПК України є винні дії заподіювача шкоди та прямий причинний зв'язок між цими діями і наслідками. В цьому випадку згідно ст. 1172 ЦК України працедавець - юридична особа відшкодовує шкоду, завдану його працівником під час виконання трудових обов'язків.

Ні органами досудового слідства, ні судом не встановлений прямий причинний зв'язок між порушенням ОСОБА_1 під час виконання трудових обов'язків Правил дорожнього руху України і смертю потерпілої ОСОБА_5 Не представлено доказів цього і потерпілим - цивільним позивачем. Більш того, подаючи позов, він не вказав в позовній заяві в чому полягає завдана йому моральна шкода. Тому суд підставно відмовив в задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ТзОВ «Унідор Сервіс».

Винесений судом першої інстанції вирок відповідає вимогам ст. 373, 374 КПК України, підстав для його скасування або зміни не знайдено.

Керуючись, ст. 404-405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців.

Головуючий суддя:

Судді: