Справа №592/4019/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай О. І.

Номер провадження 11-кп/788/624/14 Суддя-доповідач - Безверхий О. М.

Категорія - Шахрайство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Безверхого О. М.,

суддів - Макаровець А. М., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання -Сисенко Н.В.

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора - Білана Г.І.

потерпілого - ОСОБА_3

обвинуваченої - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12012200040000060 від 28 грудня 2012 року за апеляційними скаргами прокурора Білана Г.І. і представника потерпілих - ОСОБА_3 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Суми , громадянка України, українка, з вищою педагогічною освітою, розлучена, працююча вчителем Комунальної установи СЗСШ № 29 І-ІІІ ступенів м. Суми, зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2, фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судима, -

визнана невинуватою у пред'явленому їй обвинуваченні за ч.2 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України та виправдана за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується , -

ВСТАНОВИЛА:

В процесі розгляду в суді першої інстанції даного кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 прокурор, який підтримував державне обвинувачення, дійшов переконання про необхідність зміни обсягу обвинувачення, у відповідності з вимогами ст. ст. 338, 341 КПК України склав новий обвинувальний акт, погоджений з прокурором вищого рівня 2 червня 2014 року.

Згідно такого зміненого обвинувального акту з первісного обвинувачення ОСОБА_4 прокурором було виключено за непідтвердженням обвинувачення її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 27 ч.5, 189 ч.2; 15 ч.2, 190 ч.2; 190 ч.4; 209 ч.2; 27 ч.2, 222 ч.2; 357 ч.3; 358 ч.3 КК України, та викладено залишене обвинувачення тільки за ст. 358 ч.2 КК України.

Після вручення копії нового обвинувального акта та роз'яснення потерпілим їх права підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від такого права відмовились, а ОСОБА_3, як представник померлих потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, скористався правом продовжувати підтримувати обвинувачення щодо ОСОБА_4 за ч.4 ст. 190 КК України, яке стосувалось захисту прав та інтересів цих потерпілих.

Відповідно до зміненого прокурором обвинувального акту ОСОБА_4 було обвинувачено у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України, за наступних обставин.

У січні 2006 року ОСОБА_4 за попередньою змовою зі своїм рідним братом ОСОБА_9 в офісі ВПП «Атлант» по вулиці Набережна річки Стрілка, 6 в м. Суми з використанням комп'ютерної техніки виготовили на ОСОБА_4 фіктивну довідку про доходи № 6 від 27 січня 2006 року. До цієї довідки вони внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_4 з 1 липня 2005 року по 31 грудня 2005 року працювала бухгалтером ВПП «Атлант» і отримала заробітну плату в сумі 11621 грн. Придавши цій підробленій довідці вигляду дійсного офіційного документа, вони вказали у ній директором ОСОБА_10, головним бухгалтером ОСОБА_11, які на той час не працювали на ВПП «Атлант», підробили за них підписи, а ОСОБА_9 завірив довідку відбитком наявними у нього печатки та штампу, як у засновника ВПП «Атлант».

З представленням цієї фіктивної довідки про доходи № 6 ОСОБА_4 30 січня 2006 року уклала з Сумською філією АКБ «Імексбанк» кредитний договір № 201, за яким вона отримала кредит в сумі 34425 грн., які були внесені як передоплата за укладеним нею договором купівлі - продажу з АТ «Українська автомобільна корпорація» за придбаний нею автомобіль «ЗАЗ - Daewoo».

Діючи повторно, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_9 в офісі ВПП «Атлант» по вулиці Набережна річки Стрілка в м. Суми на комп'ютерній техніці виготовили на ОСОБА_4 фіктивну довідку про доходи № 30 від 28 лютого 2006 року. До цієї довідки були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_4 в період з 1 серпня 2005 року по 31 січня 2006 року працювала старшим менеджером ВПП «Атлант» і отримала дохід в сумі 11 120 грн. Придавши цій підробленій довідці вигляду дійсного документа, ОСОБА_9 вказав у ній директором ОСОБА_12 розписався за нього та завірив довідку відбитками наявних у нього печатки і штампа ВПП «Атлант».

У подальшому ОСОБА_9 поряд з іншими документами представив вказану підроблену довідку про доходи ОСОБА_4 до Сумської філії ЗАТ КБ «Приватбанк», а ОСОБА_4 17 березня 2006 року уклала з цією банківською установою кредитний договір, за яким отримала кредит в сумі 36 000 грн. на купівлю автомобіля.

Крім цього, за підтриманим представником потерпілих ОСОБА_3 обвинуваченням у первісному обвинувальному акті ОСОБА_4. обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, за слідуючих обставин.

Для можливості отримання іпотечних кредитів з наданням у заставу нерухомого майна, яке можливо було отримати шляхом укладення фіктивних угод про набуття на нього права власності з особами похилого віку, ОСОБА_9 вступив у попередню змову з сестрою ОСОБА_4

В жовтні 2005 року ОСОБА_9 підшукав для реалізації своїх злочинних намірів подружжя пристарілих (нині покійних) ОСОБА_7, 1922 року народження, інваліда 1 групи по зору, виявляючого ознаки наслідків органічного ураження головного мозку зі зниженням пам'яті та інтелекту в помірно вираженому ступені, та його дружину ОСОБА_8, інваліда 1 групи по зору, яка не бачила на обидва ока, що мешкали у власному домогосподарстві по АДРЕСА_4. Вказані особи потребували постійної допомоги, у зв'язку з чим тривалий час підшукували для себе опікунів.

Дізнавшись про це, маючи намір на заволодіння належною їм нерухомістю, з метою отримання потрібних для цього документів, ОСОБА_9, звернувся в Сумський обласний державний нотаріальний архів, де отримав дублікати акту про закінчення будівництва жилого будинку АДРЕСА_4 від 14 лютого 1990 року та договору ВСЕ №172528 від 24 грудня 1957 року про надання дозволу ОСОБА_7 на будівництво цього житла. Ці документи ОСОБА_9 20 жовтня 2005 року представив в Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", і тим самим відновив право власності ОСОБА_7 на будинок. А 24 січня 2006 року, ОСОБА_9 підготував документи та отримав на ім'я ОСОБА_7 в Сумському міському управлінні земельних ресурсів державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 336184 і того ж дня звернувся в експертно-консультаційний центр "Альянс-2000", де отримав висновок експерта про оціночну вартість земельної ділянки, площею 694 м2 в сумі 20 334 грн.

У червні 2006 року у будинку ОСОБА_7 сталася пожежа, внаслідок чого житло стало потребувати ремонту. Скориставшись цим, ОСОБА_9 за участі своїх родичів продемонстрував співчуття подружжю і, входячи до них у довіру, пообіцяв відремонтувати будинок, а їх годувати та доглядати до смерті. Однак, фактично він обмежився організацією ремонту за кошти подружжя ОСОБА_7 та їх тимчасовим доглядом. Отримавши легальний доступ у будинок під приводом ремонту, ОСОБА_9 знайшов та замовив всі документи, необхідні для відновлення права власності ОСОБА_7 на будинок та земельну ділянку, та інші документи, потрібні для оформлення угод купівлі-продажу цієї нерухомості.

Намагаючись надати злочинним діям вигляду законних та скриваючи у них свою дійсну роль, ОСОБА_9 вступив у попередню змову з сестрою ОСОБА_4 про виконання нею у запланованих ним злочинах ролі покупця будинку та земельної ділянки.

ОСОБА_9, скориставшись фізичними і психічними вадами ОСОБА_7 та незрячої ОСОБА_8, запевнивши ОСОБА_7, що він пропонує укласти договір довічного утримання і бере на себе зобов'язання поховати їх, отримав згоду останнього оформити цю угоду у нотаріуса.

14 липня 2006 року ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_4 невстановленим транспортним засобом привезли ОСОБА_7 до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та невстановлену слідством жінку похилого віку під виглядом його дружини ОСОБА_8 Вводячи в оману ОСОБА_7 та нотаріуса, ОСОБА_9 і ОСОБА_4 повідомили про його бажання продати ОСОБА_4 будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_4.

Виступаючи в ролі покупця, ОСОБА_4 запевнила нотаріуса, що передала ОСОБА_7 гроші за будинок в сумі 80 000 грн., а за земельну ділянку 30 000 грн.

Після надання ОСОБА_9 всіх необхідних документів нотаріус оформила договір купівлі-продажу жилого будинку ВЕА № 447796, договір купівлі-продажу земельної ділянки ВЕА № 447797 і заяву від імені ОСОБА_8 про її згоду на продаж нерухомості.

У цей же день, 14 липня 2006 року, ОСОБА_4, на підставі вказаних угод купівлі-продажу у цього ж приватного нотаріуса оформила на ім'я ОСОБА_9 доручення ВА № 447798 на право розпорядження житловим будинком та земельною ділянкою.

Надалі ОСОБА_9 зареєстрував вказані договори купівлі-продажу в КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" і 21 липня 2006 року отримав відповідний витяг.

Також встановлено, що 17 квітня 2012 року ОСОБА_3 звертався до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_4 про визнання незаконним договору купівлі-продажу будинку його батьків за вказаною адресою від 14 липня 2006 року ( т.3 а.с. 135).

Таким чином, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_4, шляхом обману і зловживання довірою заволоділи майном ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а саме будинком вартістю 238520 грн. та земельною ділянкою площею 694 кв.м. вартістю 20334 грн., всього на загальну суму 258854 грн., що є особливо великим розміром.

У процесі судового розгляду суд першої інстанції з'ясував обставини, встановлені під час досудового розслідування, дослідив усі зібрані у кримінальному провадженні докази, яким дав аналіз і оцінку, на підставі чого з наведенням відповідних мотивів дійшов висновків про те, що вичерпно перевіреними доказами у провадженні пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ст. ст. 358 ч.2, 190 ч. 4 КК України не знайшли свого підтвердження, й ухвалив вирок про визнання її невинуватою у вказаному обвинуваченні та виправданою за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується.

Цей виправдувальний вирок суду першої інстанції був оскаржений в апеляційному порядку прокурором Біланом Г.І., який підтримував державне обвинувачення в судовому засіданні, та представником потерпілих ОСОБА_3

У поданій апеляційній скарзі прокурор Білан Г.І. вважає незаконним даний вирок суду стосовно ОСОБА_4, виправданої за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 358 КК України, й прохає його скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження, неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально - процесуального закону, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що по обвинуваченню у вчиненні підроблення документів за попередньою змовою групою осіб суд не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_4 особисто укладала і підписувала кредитні договори з банківськими установами, яким надавала відповідні документи, у тому числі й підроблені довідки про свої доходи та місце роботи, а тому вона не могла не знати та не брати участі у підробці цих довідок. Також вказав, що суд не критично оцінив показання свідка ОСОБА_9, який пояснив, що він самостійно підробив довідки про доходи ОСОБА_4, яка є його рідною сестрою, оскільки ці дії вони вчиняли спільно. Крім того, зазначив, що суд, виправдавши ОСОБА_4 за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190 ч.4, 358 ч.2 КК України, не послався у вироку на відповідну норму процесуального закону, зокрема на п.3 ч.1 ст. 284 КПК України, а у резолютивній частині вироку не зазначив рішення щодо процесуальних витрат - на невиконання вимог п.1 ч.4 ст. 374 КПК України.

Представник потерпілих ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі від 04 листопада 2014 р. з послідуючими уточненнями та доповненнями від 1 грудня 2014 р., 05 грудня 2014 р. і 08 грудня 2014 р. вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_4 є незаконним і необґрунтованим за підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінально - процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень.

При скасуванні такого вироку суду ОСОБА_3 просить ухвалити новий вирок суду апеляційної інстанції, яким визнати ОСОБА_4 винною у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 67 ч.1, 190 ч.4, 209 ч.2, 400 КК України та призначити їй покарання у виді довічного позбавлення волі.

Також ОСОБА_3 прохав задовольнити в повному обсязі заявлений цивільний позов, стягнути з ОСОБА_4 - 638000 грн., визнати незаконними фіктивні договори купівлі - продажу їй житлового будинку і земельної ділянки, належних потерпілим, повернути йому сплачену їй страхову виплату за спалену оселю в сумі 38057 грн., передати її власну квартиру АДРЕСА_1 йому як цивільному позивачу для відшкодування шкоди від її шахрайських дій.

Вислухавши доповідь судді про зміст оскаржуваного вироку суду та доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представника потерпілого ОСОБА_3 і прокурора Білана Г.І. на підтримання вимог своїх апеляційних скарг, пояснення обвинуваченої ОСОБА_4, яка просила залишити без зміни вирок суду, вважаючи його законним, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченої, а також перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновків, що вказані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 358 ч.2, 190 ч.4 КК України, у яких вона обвинувачувалась, відповідають об'єктивно з'ясованим і встановленим обставинам, які підтверджені доказами, що були досліджені під час судового розгляду, оцінені судом у відповідності з вимогами ст. 94 КПК України та аналітично наведені у вироку.

Так, обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні, не визнавши себе винуватою, пояснила про те, що вона дійсно на початку 2006 року укладала кредитні договори з філією АКБ «Імексбанк» і філією ЗАТ КБ «Приватбанку» і отримувала кредити, але оформленням усіх необхідних документів займався її брат - ОСОБА_9, а про надання до цих банківських установ підроблених довідок про її доходи вона вперше дізналась, коли міліцією вже проводилась перевірка, й цих довідок вона не підроблювала.

Також з пояснень обвинуваченої ОСОБА_4 слідувало, що ніяких шахрайських дій при купівлі - продажу будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_4 по відношенню до подружжя ОСОБА_3 не вчиняли ні вона, ні її брат ОСОБА_9, який займався оформленням документів у нотаріуса, а договір купівлі - продажу оформили на її, й ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були присутні у нотаріуса, який перед оформленням договору з'ясував у ОСОБА_7, що той отримав гроші за продаж.

По обвинуваченню у підробленні документів судом також були досліджені представлені прокурором докази, а саме: довідка № 6 від 27.01.2006 р. про доходи ОСОБА_4 у ВПП «Атлант» ( т.2 а.с. 141 ), а також висновок експерта - почеркознавця, з якого слідує, що встановити особу, хто саме виконав підписи у цій довідці від імені вказаних осіб, не стало можливим ( т.2 а.с. 142-149).

Проаналізувавши та оцінивши ці докази у сукупності з іншими доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_16, суд дійшов вірного висновку про те, що вказане обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 358 КК України не було доведено.

По обвинуваченню ОСОБА_4 у шахрайському заволодінні майном подружжя ОСОБА_7 за попередньою змовою групи осіб, від якого відмовився прокурор, але яке підтримав представник потерпілих ОСОБА_3, суд проаналізував та оцінив названі ним й зібрані у провадженні докази у сукупності з показаннями обвинуваченої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, нотаріуса ОСОБА_13 та інших свідків, а також рішенням суду в цивільному провадженні про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відмову в задоволенні його позовних вимог про визнання незаконним договору купівлі - продажу будинку його батьків , яке набрало законної сили ( т.5 а.с. 111-114), на підставі чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене обвинувачення ОСОБА_4 за ч.4 ст. 190 КК України також не було доведено, навівши щодо цього переконливе умотивування.

Таким чином, суд першої інстанції дослідивши, проаналізувавши та оцінивши усі зібрані та представлені у провадженні сторонами обвинувачення та захисту докази, дійшов на думку суду апеляційної інстанції цілком обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для виправдання ОСОБА_4 за недоведеністю вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 358 , ч.4 ст. 190 КК України, у яких її було обвинувачено.

Доводи апеляційних скарг прокурора Білана Г.І. і представника потерпілих ОСОБА_3 на вирок суду колегії суддів знаходить безґрунтовними.

Та обставина, що ОСОБА_4 використовувала дві підроблені довідки про доходи для одержання кредитів у банківських установах могла тягнути кримінальну відповідальність за ч.3 ст. 358 КК України. Але сама по собі така обставина без підтвердження іншими об'єктивними доказами, яких стороною обвинувачення не надано, не може бути підтвердженням того, що ОСОБА_4 була співвиконавцем злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України, тобто саме підроблювачем вказаних документів.

Доводи прокурора про те, що суд у мотивувальній частині вироку при умотивуванні виправдання ОСОБА_4 не послався на відповідну норму Кримінально - процесуального закону, тобто на ст. 284 ч.1 п.3 КПК України, є непереконливими, оскільки суд керувався при прийнятті цього рішення ст. 373 ч.1 КПК України, якою встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Також не може вважатися істотним порушенням кримінально - процесуального закону те, що у резолютивній частині вироку не зазначено рішення суду щодо процесуальних витрат , оскільки це питання суд вправі вирішити при виконанні цього судового рішення в порядку, передбаченому ст. ст. 537 ч.1 п.14, 539 ч.2 п.4 КПК України.

Звертає увагу й те, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку в повному обсязі, тобто без наведення будь-яких доводів й у частині виправдання ОСОБА_4 за обвинуваченням за ст. 190 ч.4 КК України, хоча прокурор у судовому засіданні від такого обвинувачення відмовився.

В апеляційній скарзі представника потерпілих ОСОБА_3 не міститься належної конкретизації передбачених частинами 1, 2 ст. 409 КПК України підстав для скасування вироку , про наявність яких він твердить, а доводи та вимоги його скарги явно виходять за межі судового розгляду.

Так, ОСОБА_3 був визнаний представником потерпілих тільки за обвинуваченням за ст.. 190 ч.4 КК України ( т.1 а.с. 105 ), однак вочевидь безпідставно ставить питання про ухвалення нового обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 за ст..ст. 67 ч.1, 209 ч.2, 400 КК України, яких у обвинуваченні немає.

Також безпідставними є апеляційні вимоги ОСОБА_3 про вирішення у кримінальному судочинстві питань цивільно - правового характеру про визнання незаконними фіктивних договорів купівлі- продажу, повернення виплати страхового відшкодування , передачі йому в порядку відшкодування майнової шкоди власної квартири обвинуваченої, по віднесенню усіх судових витрат по впровадженню цих рішень на обвинувачену ОСОБА_4 тощо.

При розгляді вимог апеляційної скарги представника потерпілих ОСОБА_3 колегія суддів приймає до уваги також те, що по ідентичному обвинуваченню за ч.4 ст. 190 КК України ОСОБА_9 вироком Білопільського районного суду Сумської області від 08 серпня 2014 року його було визнано невинуватим у такому пред'явленому обвинуваченні та виправданим у зв'язку із відсутністю в його діях складу злочину. Даний виправдувальний вирок суду був переглянутий в апеляційному порядку й залишений без зміни ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 16 жовтня 2014 року

Що стосується обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст. 358 КК України, до якого входило, зокрема, й обвинувачення у вчиненні ним підроблення двох вищевказаних довідок про доходи ОСОБА_4 № 6 від 27 січня 2006 року і № 30 від 28 лютого 2006 року, то він за таким обвинуваченням був визнаний винним і засуджений вироком Білопільського районного суду Сумської області від 2 квітня 2014 року, який у цій частині набрав законної сили 1 липня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок суду від 21 жовтня 2014 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Сумської області , -

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_4 - залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора Білана Г.І. і представника потерпілих - ОСОБА_3 - без задоволення.

У відповідності з ч.2 ст. 404 КПК України запропонувати Ковпаківському районному суду м. Суми вирішити питання про відшкодування судових витрат у даному кримінальному провадженні в порядку , передбаченому ст. ст. 537 ч.1 п.14, 539 ч.2 п.4 КПК України.

Дана ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку учасниками судового провадження безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Безверхий О. М. Макаровець А. М. Рунов В. Ю.

З оригіналом згідно:

суддя Безверхий О.М. -