Провадження № 22ц/790/7842/14 Головуючий 1-ї інст. - Бородіна О.В.
Справа № 642/3415/14-ц Суддя доповідач - Бровченко І.О.
Категорія: про самочинне будівництво
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Бровченко І.О.,
суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада, про відновлення порушених прав та усунення перешкод, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, який уточнив під час судового розгляду справи та просить ухвалити рішення про знесення самочинно побудованих шиферних огорож та воріт, які встановлені на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1, та прибрати з двору собаку, власником якої є відповідач ОСОБА_4
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він співмешкає разом із відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вказаною адресою. Відповідачами самочинно зведені огорожі та ворота, які заважають йому вільно використовувати прибудинкову територію, та посилаючись на ст. 376 ЦПК України просив знести їх. Крім того, на проході який веде до сараю, знаходиться собака, яка належить відповідачу ОСОБА_4 та яка, є агресивною, та не дає позивачу спокійно проходити, тому він просить її прибрати.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 утримувати собаку у вольєрі, розташованому на території житлового будинку АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог та в цій частині ухвалите нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що сторони по справі є співвласниками будинку АДРЕСА_1. Кожний з них має окрему квартиру, з окремим входом. Земельні ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок не приватизована співвласниками будинку, угоду про порядок володіння та користування вказаною земельною ділянкою не укладено між співвласниками житлового будинку. Порядок користування прибудинковою територією між сусідами уклався роками.
ОСОБА_1 має окремий вхід на територію до своєї квартири.
На території житлового будинку за вказаною адресою будинку встановлені шиферні огорожі, на вході до двору встановлені дерев'яні ворота.
Також сторонами по справі зазначено, що на території домоволодіння знаходяться сараї, якими вони користуються, однак будь-які документи на сараї відсутні.
Відмовляючи частково в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що огорожа (паркан) є шиферними, ворота дерев'яні та не є об'єктами самочинного будівництва в силу ст. 376 ЦК України, а тому не можуть бути визнані такими судом. Позивачем не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих чинення йому відповідачами перешкод у користування своєю власністю та спільним двором.
Такі висновки рішення суду підтверджені доказами, які досліджені з додержанням вимог цивільно-процесуального закону і яким дана належна оцінка у сукупності з усіма обставинами справи.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, наведених на її обґрунтування, то ці доводи апелянта в даному випадку процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції усунувся від виконання покладених на нього обов'язків та не врахував вимоги ст. 376 ЦК України, яка передбачає знесення самочинно збудованого нерухомого майна. Разом з тим, матеріали справи не містять безспірних доказів підтверджуючих, що споруди, на знесенні яких наполягає позивач, є об'єктами самочинного будівництва в розумінні вимог ст. ст. 181, 376 ЦК України. Матеріали справи не містять доказів, що переміщення шиферного паркану та дерев'яних воріт є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Судова колегія вважає, що обравши такий спосіб захисту, позивач, в силу ст. 10 ЦПК України не довів, як правову, так і фактичну підставу вимог. В той же час, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном з інших підстав.
Посилання апелянта, що постанова про закриття кримінального провадження від 09 квітня 2013 року та акт судово-медичного дослідження (обстеження) є доказами, які підтверджують чинення відповідачами йому перешкод у користуванні власністю та спільним двором, висновків суду не спростовують. З постанови про закриття кримінального провадження від 09 квітня 2013 року вбачається, що громадянкою ОСОБА_5, яка не є стороною по справі, було нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_1 Обставини викладені в зазначених документах не підтверджують здійснення відповідачами перешкод у користуванні ОСОБА_1 своєю власністю та спільним двором.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді -