ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/50861/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Головчук С.В., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Великоновосілківському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення витрат на виплату і доставку грошової допомоги за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Великоновосілківському районі Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2011 року управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області звернулося до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Великоновосілківському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення витрат на виплату і доставку грошової допомоги.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Великоновосілківському районі Донецької області відшкодувати управлінню Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області витрати на виплату пенсії громадянам держав-учасниц СНД та членів їх сімей у розмірі 331,88 грн та суми витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника дружині померлого, що знаходилася на його утриманні у розмірі 3030,55 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни у Великоновосілківському районі Донецької області, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, відповідач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, за період з 1 грудня 2010 року по 1 квітня 2011 року управлінням Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області понесено витрат на виплату державної адресної допомоги - 100222,64 грн., витрат на доставку адресної допомоги - 689,56 грн.; витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво та переїхали на постійне місце проживання в Україну 331,88 грн. та витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника дружині, у випадку, коли на момент загибелі померлого не перебувала на його утриманні - 3030,55 грн., всього 104274,63 грн.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (надалі - Закон №1105-ХІV) встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 Закону №1105-ХІV визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у встановленому законодавством порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок № 5-4/4).
Пунктом 4 Порядку № 5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, до яких, зокрема відносяться: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Статтею 28 Закону № 1105-ХІV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованному чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону № 1105-ХІV підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку.
Згідно зі статтею 13 Закону № 1105-ХІV, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованному професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці». Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
З урахуванням положень статей 13, 14 Закону № 1105-ХІУ травмування ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків за межами України є страховим випадком в розумінні сааме цього Закону та є підставою для здійснення страхових виплат, передбачених статтями 28, 33 Закону № 1105-ХІV.
Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, що булла підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаних з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті; роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.
Відповідно до статті 7 Угоди в разі ліквідації підприємства, винного в ушкодженні здоров'я працівника, та відсутності його правонаступника Сторона, на території якої ліквідовано підприємство, гарантує відшкодування шкоди працівнику відповідно до національного законодавства.
Тобто, зі змісту викладеного випливає, що цими нормами врегульовано відносини, пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України у справі № 21-361а11 від 21 листопада 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Золотоноша Черкаської області про зобов'язання вчинити дії.
Крім того, статтями 21, 28 Закону № 1105-ХІV передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до підпунктів «а», «в», «г», статті 26, статей 37, 38 та пенсії виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що дружина померлого ОСОБА_2 знаходилася на його утриманні. Таким чином, сума витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника у сумі 3030,55 грн. підлягає відшкодуванню управлінню Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Великоновосілківському районі Донецької області.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Великоновосілківському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Головчук С.В.
Стародуб О.П.