ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/80576/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Головчук С.В., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за касаційною скаргою Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

2 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є матір'ю малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, та є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Проте Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради проводив нарахування та виплату вказаної допомоги в меншому розмірі. Просила з урахуванням уточнення позовних вимог поновити пропущений строк звернення до суду; визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 4 червня 2007 року по 4 червня 2010 року в розмірі 12958,92 грн, судовий збір в розмірі 125,58 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 доплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язано Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити перерахунок та виплату допомоги ОСОБА_1 по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року до досягнення ним трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Стягнуто з Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 3,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2010 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати позивачу державну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та виплатити вказану допомогу з врахуванням проведених їй виплат за цей період.

Відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення вказаного виду допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб за період з 1 травня 2008 року по 4 червня 2010 року.

Судовий збір в розмірі 3,40 грн компенсовано позивачу за рахунок державного бюджету.

Вказуючи на допущені, на думку Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, судом апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.

Згідно зі статтею 43 Закону № 2240-III допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При нарахуванні та виплаті цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, якою передбачено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким зупинено на 2007 рік дію, зокрема, статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зміни, внесені пунктом 7 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову за 2008 - 2010 роки, виходив з наступного. Зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», не були визнані Конституційним Судом України неконституційними. Законами України про державний бюджет України на 2009, 2010 роки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Статтею 15 Закону № 2811-ХII було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Згідно зі статтею 43 Закону № 2240-III допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40- 44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40- 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Водночас частиною другої статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI та частиною третьою статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI було визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1 Порядку). Нові акти Уряду на виконання статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не приймалися.

Крім того, за змістом пункту 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк.

Відповідно до положень частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України в тій же редакції пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права з дати отримання допомоги у меншому розмірі, ніж визначено законом, після винесення Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, про що вона й зазначала у позовній заяві. Позивач, яка отримувала допомогу на першу дитину з липня 2007 року (а.с.12), звернулася до суду з позовом 2 вересня 2009 року, тобто з пропущенням річного строку щодо частини позовних вимог. Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.15).

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2010 року та апеляційного суду Львівської області від 3 жовтня 2011 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 4 червня 2007 року по 1 вересня 2008 року залишити без розгляду.

Зобов'язати Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку за період з 2 вересня 2008 року по 4 червня 2010 року в розмірі, визначеному статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III, виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, встановленому законами України про Державний бюджет України на 2008, 2009, 2010 роки, з урахуванням проведених виплат.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Головчук С.В.

Стародуб О.П.