ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/50222/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 грудня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
В грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії для інвалідів ІІІ групи в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком. В зв'язку з тим, що зазначені виплати були проведені у значно меншому розмірі, позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про перерахунок призначеної пенсії, але відповідач відмовив у цьому.
Просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку з 1 січня 2000 року державної та додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи категорії 1, інваліду ІІІ групи; зобов'язати відповідача перерахувати та щомісячно сплачувати на користь позивача як інваліду ІІІ групи, постраждалому від Чорнобильської катастрофи категорії 1 у відповідності статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2000 року недораховану державну пенсію у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткову пенсів у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із врахуванням сплаченої державної та додаткової пенсій, до періоду зміни законодавчих норм, які регулюють призначення державної та додаткової пенсії постраждалим від Чорнобильської катастрофи; сплати позивачу компенсацію за моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 грудня 2010 року позов в частині визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протиправною та зобов'язання перерахувати і виплатити основну і додаткову пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1 січня 2001 року по 09 червня 2010 року та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 було задоволено повністю.
Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 9 червня 2010 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Дніпропетровської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсії з інвалідності та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 9 червня 2010 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розміру 6 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, - для розрахунку пенсії по інвалідності та 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - для розрахунку додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з урахуванням різниці, що була виплачена у цей період, до виникнення права на перерахунок на законодавчому рівні.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2011 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Дніпропетровської області задоволено частково. Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 грудня 2010 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку основної державної пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 9 червня 2010 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як особі, яка постраждала від наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС категорії 1, інваліду II групи, основної державної пенсії з розрахунку восьми мінімальних пенсії віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 50, частини четвертої статті 54 та статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 9 червня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, судами порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши у межах доводів касаційної скарги за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено статтею 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Проте підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частини третю та четверту статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до змісту яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI статтю 50 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам IIІ групи - у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
Положення частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідні роки, а не розміри твердих сум, що установлені постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.
У 2009, 2010 роках змін до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.