ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
"26" грудня 2014 р. Справа № 53/252-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Кухар В.І., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної виконавчої служби України, м.Київ (вх.№4574Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2014р. за скаргою Публічного акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» на постанову Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору від 14.11.2013р. у виконавчому провадженні по справі №53/252-10,
за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області, м.Харків,
до Публічного акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації», м.Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Земельний банк», м.Харків,
про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2014р. по справі №53/252-10 (суддя Бринцев О.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» від 06.12.2013р. задоволено.
Визнано недійсною постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.11.2013р., винесену у виконавчому проваджені №34280235, що відкрите з виконання наказу господарського суду Харківської області від 07.08.2012р. по справі №53/252-10, виданого на виконання рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2011р. по справі №53/252-10.
Державна виконавча служба України з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2014 року по справі №53/252-10.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її повернення з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, ухвали винесені за результатом розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2014р. по справі №53/252-10 подано згідно штемпелю поштового відділення на конверті - 08.12.2014р., тобто після закінчення строку, встановленого для її подання.
Апелянт - Державна виконавча служба України, звертаючись до суду з апеляційної скаргою, просить у разі необхідності поновити їй строк на подання апеляційної скарги.
Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України суд може визнати причину поважною і відновити її строк.
Водночас, виходячи зі змісту вказаної статті, поважними вважаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язанні з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.
Як вказує Державна виконавча служба, нею двічі, а саме: 09.09.2014р. та 25.11.2014р., до канцелярії господарського суду Харківської області надавалися заяви про отримання копії ухвали від 09.09.2014р., але у зв'язку із оскарженням ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» іншої ухвали суду першої інстанції від 09.09.2014р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. та направленням матеріалів справи до судів апеляційної та касаційної інстанції, копія ухвали суду від 09.09.2014р. була надіслана господарським судом Харківської області Державній виконавчій службі одразу після повернення справи до суду і отримана скаржником 01.12.2014р. Отже, як вказує скаржник, останнім днем подачі апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області є 06.12.2014р., який припадає на вихідний день, і слід вважати днем закінчення строку подачі апеляційної скарги - 08.12.2014р.
Колегія суддів зазначає, що п'ятиденний строк подання апеляційної скарги на ухвалу суду, встановлений ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України слід рахувати з дня оголошення судового рішення - в даному разі - ухвали, а не з дня направлення такої ухвали сторонам у справі, або з дня отримання сторонами такої ухвали.
Як вбачається із матеріалів справи, в судовому засіданні 09.09.2014р., на якому прийнято оскаржувану ухвалу, приймав участь представник ДВС України - Фоміна В.І. Отже, скаржник був обізнаний щодо суті справи та не був позбавлений можливості, як ознайомитись з матеріалами справи, так і своєчасно, у встановлені діючим законодавством строки, звернутися о суду з апеляційною скаргою. Так, в матеріалах справи міститься клопотання представника ДВС України про отримання копії ухвали господарського суду від 09.09.2014р., яке було надано через канцелярію суду 09.09.2014р. Справа №53/252-10 була скерована до суду апеляційної інстанції у зв'язку із зверненням ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації» 17.09.2014 року, що підтверджується супровідним листом. Таким чином, з моменту винесення судом оскаржуваної ухвали та до моменту направлення справи до суду апеляційної інстанції представник ДВС України не був позбавлений права отримати копію ухвали, проте таких дій не вчинив.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.
Ухвала господарського суду Харківської області від 09.09.2014р. по справі №53/252-10 оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України і апелянт не був позбавлений права ознайомитися з її текстом на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень та звернутися із апеляційною скаргою до суду.
При цьому, направлення справи №53/252-10 до суду апеляційної інстанції жодним чином не перешкоджало скаржнику - Державні виконавчій службі України, подати свою апеляційну скаргу, яка у відповідності до приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України (зі змінами) та норм Господарського процесуального кодексу України направляється до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає, що апелянт був обізнаний про винесення оскаржуваної ухвали і в силу приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України повинен був опікуватися долею справи, належним чином користуватися наданими йому процесуальними правами, зокрема, за необхідності ознайомитися з матеріалами справи та самостійно вчинити дії направленні на захист його прав та інтересів, однак відповідного не зробив.
У порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, скаржником не обґрунтовано та не надано жодних доказів в підтвердження того, що він був позбавлений можливості оскаржити ухвалу суду від 09.09.2014р. у встановлені діючим законодавством строки.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Державної виконавчої служби України про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2014р. та відмовляє у його задоволенні.
Відповідно до приписів пункту 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Державна виконавча служба України, звертаючись до суду з апеляційною скаргою просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2014р. по справі №53/252-10.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Крім того, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/704/2012 від 23.05.2012р. «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» та у пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/869/2012 від 05.07.2012р. «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» зазначено, що статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони.
Відповідні питання вирішуються господарським судом шляхом винесення ухвал (з додержанням вимог статті 86 ГПК), зміст яких може бути викладено і в ухвалах про прийняття господарським судом до свого провадження заяв та скарг, за подання яких справляється судовий збір.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Однак, апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження важкого фінансового становища, що може бути підставою для відстрочки йому сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 86, 93, п.п. 3, 4 ст. 97, 99 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
УХВАЛИЛА:
Повернути Державній виконавчій службі України апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.09.2014р. у справі 53/252-10 та додані до неї документи, всього на 13 арк., в тому числі фіскальні чеки "Укрпошти" від 08.12.2014р. на 3 арк.
Головуючий суддя В.І. Кухар
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель