ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2014 р. м. Київ К/800/6859/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

секретар Мороз Ю.М.,

за участю представника відповідача Синебока І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року позивачем подано позов до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах згідно зі Списком №1 у розмірі 21351,79 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» на користь управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області заборгованість в сумі 21351,79 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року скасовано та постановлено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» на користь управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області заборгованість в сумі 494,64 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, в яких просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Техмашремонт» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Як вбачається з розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», загальний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, термін сплати яких настав у січні 2013 року, складає 21351,79 грн., які позивач просив стягнути з ПАТ «Техмашремонт».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про наявності боргу у відповідача з відшкодування сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Скасовуючи судове рішення та постановляючи нове про часткове задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції встановив, що Публічне акціонерне товариство «Техмашремонт» не є правонаступником підприємств, на робочих місцях з шкідливими умовами праці яких працювали особи, віднесені позивачем у розрахунок, крім ОСОБА_3 У зв'язку з чим, нарахована сума боргу по відшкодуванню витрат на доставку та виплату пенсії за січень 2013 року складає 494,64 грн.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески, згідно зі статтею першою вказаного Закону - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Особи, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 визначено, зокрема, статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За правилами підпункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Спеціальний трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 підтверджується відповідним записом у трудовій книжці працівника або уточнююча довідка підприємства, надання яких визначено пунктами 3, 20, 23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Із набранням чинності з 01 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився. Відтак, якщо пенсіонерам призначено пенсію за пунктом "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії покриваються підприємствами, робота на яких дає право на зазначену пенсію.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено обов'язок відповідача стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки згідно з абзацом 5 підпункту 1 пункт 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне підприємство» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Враховуючи викладені норми, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про те, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за Списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Скасовуючи судове рішення першої інстанції та постановляючи нове суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що Публічне акціонерне товариство «Техмашремонт» не є правонаступником підприємств, на яких працювали особи, які мають право на пільгові пенсії.

Однак даний висновок суду апеляційної інстанції є помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до Статут ПАТ «Техмашремонт» є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, майно, майнові права і зобов'язання якого, в тому числі зобов'язання по господарських та інших договорах, діючих на момент утворення Товариства, переходять Товариству у відповідності з діючим законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Крім того, питання правонаступництва було предметом дослідження Білоцерківським міськрайонним судом під час розгляду справ про зобов'язання відповідача видати довідки про роботу зі шкідливими умовами праці, за результатами чого зроблено висновок, що ВАТ «Техмашремонт» є правонаступником Білоцерківського ремонтного орендного підприємства, а останнє - правонаступник Орендного ремонтного підприємства, створеного на базі Централізованого ремонтного виробництва (зокрема, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 2-251, у справі № 2-2078, які набрали законної сили).

Відповідно до підпункту 6.3 пункту 6 Інструкції «Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду» затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року №64/8663 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, а отже висновок про обґрунтованість позовних вимог є правильним.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано судове рішення першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, а тому судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у справі позовом управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства «Техмашремонт» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак