КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 01/5026/1159/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Остапенка О.М.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання - Атарщіковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Черкаси, товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія», публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» та компанії "Парай ЛЛС"

на ухвалу попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 року

по справі № 01/5026/1159/2011 (суддя Чевгуз О.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія»

про банкрутство

за участю представників:

від апелянта 1 (боржника): Чижов К.Л. довіреність № 03/819 від 15.01.2014

від апелянта 2: Свіренюк О.О. довіреність № 010-01/3654 від 21.05.2013

від апелянта 3 (заявника): Дзюбко М.П. довіреність № 75/12 від 17.01.2012

від апелянта 4: Гудименко І.І. довіреність б/н від 20.03.2012

розпорядник майна: арбітражний керуючий Левченко Н.П.

В судовому засіданні присутній:

1) працівники ТОВ "Черкаська продовольча компанія": Пирог І.Г.; Клименко В.М.; Дубовий С.М.;

2) представник ТОВ "Черкаська м'ясна компанія" - Кунгурцева Г.П. довіреність б/н від 05.11.2014;

3) представник ТОВ фірми "Метон Трейдинг" - Грибова Т.М. за довіреністю б/н від 30.05.2013.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 13.02.2014 по справі № 01/5026/1159/2011 (суддя Чевгуз О.В.) крім іншого, визнано вимоги до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» (надалі по тексту ТОВ «Черкаська продовольча компанія», боржник, апелянт 2) публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (надалі по тексту ПАТ «Аьфа-Банк», ініціюючий кредитор, апелянт 3) на суму 71167367,35 грн. та віднесено їх до четвертої черги; вимоги ПАТ "Альфа-Банк" в розмірі 473608,76 грн. окремо внесенні до реєстру вимог кредиторів шостої черги; визнано вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкасах (надалі по тексту ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Черкасах, апелянт 1) на суму 62146444,29 грн. та включено їх до першої черги задоволення, вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії у м. Черкасах в розмірі 5353710, 94 грн. окремо внесено до реєстру вимог кредиторів шостої черги; визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Метон Трейдинг" (надалі по тексту ТОВ фірма «Метон Трейдінг») на суму 281235,54 грн. та віднесено їх до четвертої черги; визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська м'ясна компанія" (надалі по тексту ТОВ «Черкаська м'ясна компанія») на суму 4183494,15 грн. та віднесено їх до четвертої черги; визнано вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вознесенська продовольча компанія" (надалі по тексту ТОВ "Вознесенська продовольча компанія") на суму 3653965,62 грн. та віднесено їх до четвертої черги; відмовлено у визнанні вимог компанії "Парай ЛЛС" (надалі по тексту компанія «Парай ЛЛС», апелянт 4) на суму 1151629530,25 грн., ТОВ фрмі «Метон Трейдинг» на суму 94 676,37 грн., ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» на суму 87 365,37 грн.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкасах звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити оскаржувану ухвалу шляхом викладення пункту 2 частини першої резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

"публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", код 00032112 в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкасах, код 22808607 на суму 67500155,23 грн.

Вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкасах на суму 67500155,23 підлягають до окремого внесення до реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою майна боржника, та задоволенню у першу чергу."

ТОВ "Черкаська продовольча компанія" не погоджуючись з прийнятою ухвалою в частині визнання вимог ПАТ "Альфа-Банк", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк" та прийняти нове рішення, в якому визнати вимоги приватного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до боржника в сумі 65 592 367,35 грн.

Не погодившись з винесеною ухвалою в частині визнання вимог ТОВ фірми "Метон Трейдинг", ТОВ "Черкаська м'ясна компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", ПАТ "Альфа-Банк" також подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання кредиторських вимог ТОВ фірми "Метон Трейдинг", ТОВ "Черкаська м'ясна компанія" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія".

Компанія "Парай ЛЛС" не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині відмови у визнанні її кредитором на суму 1 151 629 530,25 грн., звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувану ухвалу в цій частині та визнати її вимоги на вказану суму.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 колегією суддів у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Доманської М.Л., Сотнікова С.В. апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.03.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 колегією суддів у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Разіної Т.І., Сотнікова С.В., апеляційні скарги ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкасах прийнято до провадження, об'єднано їх в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 18.03.2014.

Ухвалою суду від 03.03.2014 апеляційну скаргу компанії "Парай ЛЛС" повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою суду від 04.03.2014 апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційними скаргами ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкаси, які були прийняті до провадження ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 та призначено її до розгляду на 18.03.2014.

Ухвалою суду від 18.03.2014 розгляд апеляційних скарг відкладено на 02.04.2014.

До відділу документального забезпечення 18.03.2014 від компанії "Парай ЛЛС" повторно надійшла апеляційна скарга на ухвалу попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 13.02.2014.

Ухвалою суду від 18.03.2014 апеляційну скаргу компанії "Парай ЛЛС" прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційними скаргами ТОВ "Черкаська продовольча компанія" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкаси, які були прийняті до провадження ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 та ПАТ "Альфа-Банк", яка була прийнята до провадження ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014. та призначено її до розгляду на 02.04.2014.

До відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від компанії "Парай ЛЛС" надійшла касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014.

Ухвалою суду від 25.03.2014 апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Черкаська продовольча компанія", ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Черкасах, ПАТ "Альфа-Банк", компанії "Парай ЛЛС" на ухвалу попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 по справі № 01/5026/1159/2011 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги компанії "Парай ЛЛС" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 по даній справі та повернення матеріалів справи з касаційної інстанції, матеріали справи направлено до Вищого господарського суду України та зобов'язано учасників судового процесу повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження у даній справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2014 касаційну скаргу компанії "Парай ЛЛС" залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 залишено без змін.

16.05.2014 матеріали справи надійшли до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 19.05.2014 поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційних скарг на 03.06.2014.

До відділу документального забезпечення суду від компанії "Парай ЛЛС" надійшла заява про направлення всіх судових документів відповідно до чинного законодавства України та Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Ухвалою суду від 03.06.2014 розгляд апеляційних скарг призначено на 02.12.2014, направлено прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів з копією ухвали до The Registrar of the Supreme Court, Supreme Court, PO Box 157, Victoria, Republic of Seychelles та зупинено апеляційне провадження до 02.12.2014.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 в частині зупинення апеляційного провадження та передано справу на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 02.12.2014 розгляд апеляційних скарг відкладено на 11.12.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційних скарг колегію суддів у складі: головуючого судді Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Разіної Т.І.

Ухвалою суду від 11.12.2014 колегією суддів справу прийнято до провадження.

Іншою ухвалою суду від 11.12.2014 розгляд апеляційних скарг відкладено на 17.12.2014.

Під час судового розгляду справи від компанії "Парай ЛЛС" надійшло клопотання про призначення додаткової експертизи. Також від ТОВ фірми «Метон Трейдинг» та ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» надійшли клопотання про призначення експертизи щодо підтвердження заявлених ними вимог до боржника.

Колегією суддів відмовлено компанії "Парай ЛЛС", ТОВ фірмі «Метон Трейдинг» та ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» в задоволенні вказаних клопотань, в зв'язку з їх необґрунтованістю. Колегія суддів дійшла висновку щодо можливості прийняття рішення відносно заявлених вимог вказаних кредиторів без призначення експертизи.

В судове засідання, призначене на 17.12.2014 року з'явились представники апелянтів, розпорядник майна, представники ТОВ фірми «Метон Трейдинг» та ТОВ «Черкаська м'ясна компанія». Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе прийняти рішення без участі їх представників.

В судовому засіданні 17.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, що з'являлись в судові засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції станом на 18.01.2013, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до абз. 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Пунктом 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено повноваження розпорядника майна щодо включення вимог кредиторів, визнаних боржником або господарським судом, до реєстру вимог кредиторів. Крім того, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Згідно ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу, зокрема задовольняються вимоги забезпечені заставою; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону; у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників); у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Черкаська продовольча компанія» було опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр» № 175 (4573) від 23.09.2011.

Щодо апеляційної скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкаси слід зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи ухвалою попереднього засідання від 13.02.2014 року визнано вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України у м. Черкаси на суму 62146444, 29 грн., окремо внесено їх в зазначеній сумі до реєстру вимог кредиторів які такі, що забезпечені заставою майна боржника, та підлягають задоволенню у першу чергу, вимоги в розмірі 5 353 710, 94 грн. включені до шостої черги.

Апелянт не погодився з ухвалою господарського суду в частині включення його вимог в частині штрафних санкцій до шостої черги реєстру вимог кредиторів та з посиланням на умови Генеральної угоди № 7208N1 від 21.11.2008 року та кредитних договорів з додатковими угодами до неї, а також положення Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про заставу» стверджує, що всі його вимоги, зокрема вимоги щодо пені забезпечені заставою майна боржника і підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів першої черги.

Розпорядник майна проти апеляційної скарги банку заперечувала та з посиланням на постанову Верховного Суду України від 13.02.2012 року по справі № 3-7гс12 зазначила, що штрафні санкції (неустойка, пеня) не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника, виокремлюються від вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями при складанні реєстру вимог кредиторів, у зв'язку з чим вимоги із сплати неустойки, пені не є вимогами кредитора щодо грошових зобов'язань до боржника в розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому не враховуються при визначені кількості голосів кредиторів на зборах кредиторів.

Боржник подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та з посиланням на ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкуртом» просив залишити ухвалу господарського суду Черкаської області в частині визначення черговості банку без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін колегія судів погоджується з судом першої інстанції щодо розподілення вимог банку до першої та шостої черги в силу наступного.

Як встановлено місцевим судом та підтверджено матеріалами справи протягом встановленого ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-денного строку до господарського суду Черкаської області з заявою про визнання кредитором боржника звернулось ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Черкаси на суму 67 500 155,23 грн.

Грошові вимоги банку обґрунтовані наявністю заборгованості за укладеною Генеральною угодою №7208N1 від 21.11.2008 року та укладеними в її рамках кредитним договором № 7208К20 від 21.11.2008 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, кредитним договором № 7210К1 від 28.01.2010 року із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, іпотечним договором № 7208Z20 від 21.11.2008 року та додатковою угодою до нього, договором застави № 7208Z21 від 21.11.2008 року, договором застави № 7208Z22 від 21.11.2008 року від 13.06.2009 року, банківськими виписками, рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2011 року у справі № 16/2477

Загальна сума вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України" становить:

- згідно з кредитним договором № 7208К20 від 21.11.2008 року та додаткових угод до нього - 7051338,41 дол. США (що в еквіваленті складає 56 224 551,95 грн. та 4 830 344,09 грн.).

- згідно з кредитним договором № 7210К1 від 28.01.2010 року та додаткових угод до нього - 6 419 459,73 грн.

- 2 855,91 дол. США грн. та 2 791,58 грн. - витрати по сплаті судового збору, 236 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2011 року по справі № 16/2477.

Враховуючи умови укладених договорів та приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України колегія суддів погоджується з місцевим судом щодо наявності підстав для визнання вимог банку, що випливають з кредитних договорів в повному обсязі.

Крім того, як убачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2011 року по справі № 16/2477 за позовом банку до боржника про стягнення заборгованості за кредитними шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги задоволено та прийнято рішення про звернення стягнення в рахунок погашення боргу на майно боржника. Крім того, зазначеним рішенням присуджено до стягнення з боржника 2 855,91 дол. США грн. та 2 791,58 грн. - витрати по сплаті судового збору, 236 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи той факт, що вказане рішення господарського суду Черкаської області набрало законної сили і матеріали справи не містять доказів погашення зазначених сум боржником колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо визнання зазначених вимог банку в повному обсязі

Банк вважає, що його вимоги за кредитними договорами повністю забезпечені іпотекою та заставою майна боржника і підлягають задоволенню в першу чергу.

Відповідно до п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-УІ)» від 28.03.2013 року № 01-06/606/2013 зі змінами внесеними листом від 26.12.2013 року № 01-06/1862/2013 у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені заставою майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки). Що ж до черговості задоволення вимог кредиторів, які пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, то такі вимоги стосуються всіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.

В забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою та кредитними договорами між банком та боржником було укладено іпотечний договір № 7208220 від 21.11.2008 року з додатковою угодою до цього договору: №7208220- 1(надалі-Іпотечний договір), договір застави № 7208222 від 21.11.2008 року та договір застави № 7208221 від 21.11.2008 року (далі - Договори застави).

Відповідно до Іпотечного договору та Договорів застави (п.1.1) іпотекою (заставою) за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди та всіх чинних кредитних договорів, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються, є додатками до генеральної угоди, та є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ.

Також умовами Іпотечного договору (п. 2.1.5, п. 2.1.11 р. 2) та договорами застави (п. 2.1.5, п. 2.1.7 р. 2) передбачено право Кредитора (за Іпотечним договором - Іпотекодержателя, за Договорами застави-Заставодержателя) за рахунок Предмета іпотеки та Предмета застави задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню; витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на Предмет іпотеки та Предмет застави; витрати на утримання, збереження Предметів іпотеки, Предмета застави та страхування Предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цих договорів. Вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою та заставою за Договорами іпотечним та застави.

Колегія суддів враховує зазначені положення договору, однак, вважає за необхідне вказати про наступне.

Так, дійсно, нормами ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення передбачені приписами ст. 19 Закону України «Про заставу» та ст. 7 Закону України «Про іпотеку».

Однак, задоволення вимог кредитора, що забезпечені заставою майна боржника, у процедурі банкрутства останнього, здійснюється у порядку, передбаченому спеціальними нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме - згідно визначення грошового зобов'язання у справі про банкрутство та черговості їх задоволення у процедурі банкрутства.

Суми штрафів і пені відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають бути включені до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольнятися у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Аналогічна правова позиція щодо визначення черговості викладена у постановах Вищого господарського суду України від 03.07.2013 р. у справі № 5009/2033/12, від 28.08.2013 р. у справі № 5008/1134/2012, від 05.12.2012 р. у справі № 16/186б/85б та постанові Верховного Суду України від 13.02.2012 р. у справі № 3-7гс12.

Згідно поданої банком заяви пеня, що розрахована станом на дату порушення провадження по справі складає 5 353 710,94 грн.

За таких обставин вимоги банку підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів наступним чином: вимоги першої черги: 62 146 444,29 грн. - (забезпечені іпотекою і заставою майна боржника), 5 353 710,94 грн. - вимоги шостої черги.

При цьому у відповідності до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відомості про майно боржника підлягають обов'язковому включенню до реєстру вимог кредиторів.

За таких обставин апеляційна скарга банку задоволенню не підлягає, а спірна ухвала в частині розподілення вимог банку на черги залишається без змін.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що господарським судом в п. 2 частини першої помилково зазначено про визнання вимог банку на суму 62 146 444, 29 грн., тоді як загальний розмір вимог банку,що визнаний судом складає 67 500 155,23 грн. (62 146 444,29 грн. - вимоги першої черги, 5 353 710,94 грн. - вимоги шостої черги), в зв'язку з чим вказаний пункт ухвали підлягає зміні.

Щодо апеляційної скарги ТОВ «Черкаська продовольча компанія» слід зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи ухвалою попереднього засідання від 13.02.2014 року визнано вимоги ПАТ «Альфа-Банк» на суму 71 167 367,35 грн. З яких вимоги в розмірі 71 167 367,35 грн. включено до реєстру вимог кредиторів четвертої черги, вимоги на суму 473 608,76 грн. до вимог шостої черги.

Не погоджуючись з ухвалою суду в частині розміру визнаних вимог банку, боржник подав апеляційну скаргу в якій стверджує, що вимоги банку підлягають зменшенню на 5 575 000 грн., в зв'язку з погашенням їх під час виконавчого провадження за рахунок майна поручителя, що підтверджується документами державної виконавчої служби та протоколом про проведення прилюдних торгів.

ПАТ «Альфа-Банк» надано відзив на апеляційну скаргу в якому останній заперечує проти доводів боржника та вказує, що на суму, що була отримана за рахунок продажу майна поручителя боржника ДП «Черкаси-фарма» вже було зменшено вимоги банку за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали підготовчого засідання і замість заявлених банком вимог на суму 65 115 841,49 грн. було визнано вимоги в розмірі 60 148 516,49 грн.

Відзив банку підтриманий розпорядником майна в наданих апеляційному суду поясненнях.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду Черкаської області з заявою про порушення відносно боржника справи про банкрутство ПАТ «Альфа-банк» заявляло свої вимоги в розмірі 65 115 841, 49 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року було визнано вимоги банку в розмірі 60 148 516,49 грн. зазначена постанова залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2012 року.

Матеріалами справи встановлено, що ДП «Черкаси-Фарма» є поручителем за зобов'язаннями боржника перед ПАТ «Альфа-Банк».

04.07.2011 року відбулися прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки яке належало ДП «Черкаси-Фарма» та було передано в іпотеку ПАТ «Альфа-Банк» згідно договору іпотеки № 367/07 від 22.06.2007 року, а саме нежитлові будівлі, загальною площею 7 639,9 кв.м, що знаходиться за адресою Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Смілянська (вул. Комсомольська), буд 122/30. Згідно протоколу № 1-040/11 від 04.07.2011 року про проведення прилюдних торгів, переможцем стало ТОВ «Нова охорона». Ціна продажу 5 575 000 грн.

Згідно пояснень банку після вирахування виконавчого збору передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», залишок суми в розмірі 4 967 325 грн. платіжним дорученням від 26.10.2011 року було перераховано на рахунок банку для погашення заборгованості по договору про відкриття кредитної лінії № 190 МВ/07 від 22.06.2007 року. Саме на зазначену суму і було зменшено вимоги ПАТ «Альфа-Банк» постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 року (65 115 841,49 грн. - 4 967 325 грн. = 60 148 516,49 грн.).

За таких обставин вимоги боржника викладені в апеляційній скарзі задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів зважаючи на положення ст. 101 Господарського процесуального кодексу України відносно того, що апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі вважає за необхідне зауважити на помилковості включення до реєстру вимог кредиторів вимог банку в сумі 381 477,08 дол США, які є поточними.

Як убачається з поданої ініціюючим кредитором заяви з додатковими вимогами до боржника період нарахування відсотків визначений останнім за межами дати порушення провадження 01.06.2011 року.

В якості додаткових вимог банком заявлено вимоги по відсотках за період з 16.07.2010 року по 30.09.2011 року. Враховуючи, що порушення провадження по справі відбулось 01.06.2011 року, відсотки заявлені за період 01.06.2011 року по 30.09.2011 року є поточними вимогами до боржника та включенню до реєстру не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що звертаючись з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство боржника банк обґрунтовував свої вимоги рішеннями господарського суду Черкаської області від 12.03.2009 року по справі № 18/401 та від 29.07.2010 року по справі № 02/1226, якими було присуджено до стягнення окрім основної заборгованості по кредиту, відсотків, державного мита, ще й пеню в розмірі 95 349,24 дол. США рішенням по справі № 18/401, 300 000 дол. США по справі № 02/1226.

При цьому судом помилково вимоги банку за вказаними рішеннями в повному обсязі включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.

Як встановлено апеляційним судом вище, заборгованість боржника перед банком була частково погашена за рахунок реалізації майна поручителя на суму 4 967 325 грн. зазначена сума була направлена на погашення заборгованості по пені в сумі 760 600,89 грн., та в сумі 4 206 724,11 грн. та на погашення основного боргу, що були присуджені до стягнення рішенням господарського суду Черкаської області від 12.03.2009 року по справі № 18/401.

За таких обставин, вимоги банку підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів на суму 68 597 061,87 грн. наступним чином 65 730 170,88 грн. четверта черга, 2 867 176,03 грн. - шоста черга задоволення. (При розрахунку вимог апеляційний суд виходив з курсу долара США станом на дату порушення провадження по справі про банкрутство).

Під час апеляційного розгляду банком подано розрахунок пені нарахованої за несвоєчасну сплату відсотків, в якому банком збільшено розмір пені за рахунок додаткового нарахування пені на відсотки за січень-березень 2010 року і збільшення періоду нарахувань. Колегія суддів не враховує таке збільшення пені, оскільки в межах присічного строку встановленого законом пеня у визначеному розмірі не заявлялась.

Таким чином, судом визнаються вимоги банку на суму 68 597 061,87 грн., вимоги в розмірі 3 043 914, 24 грн. відхиляються судом, в зв'язку з чим ухвала господарського суду Черкаської області в частині визнання вимог ПАТ «Альфа-Банк» підлягає зміні.

Щодо вимог апеляційної скарги ПАТ «Альфа-Банк» слід зазначити наступне.

ПАТ «Альфа-Банк» не погоджується з ухвалою попереднього засідання в частині визнання вимог ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» на суму 4 183 494,15 грн., ТОВ фірми "Метон Трейдинг" на суму 281235,54 грн. та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" на суму 3 653 965,62 грн.

Обґрунтовуючи подану скаргу, ПАТ «Альфа-Банк» посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Зокрема, апелянт вказує, що при винесені оскаржуваної ухвали господарським судом Черкаської області не враховано той факт, що розпорядником майна заявлені кредиторські вимоги зазначених підприємств відхилені в зв'язку з тим, що первинні бухгалтерські документи надані на підтвердження заявлених вимог складені з порушенням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не містять обов'язкових для заповнення реквізитів, що не дає змоги підтвердити проведення господарських операцій. Також банк вважає, що акти звірки взаємних розрахунків складені між боржником та зазначеними підприємствами не можуть вважатись належними доказами на підтвердження кредиторських вимог. Сальдо по зазначеним актам на початок звітного періоду кредиторами не розшифровано та даними бухгалтерського обліку не підтверджено. Товарно-транспортні накладні на які посилається ТОВ "Вознесенська продовольча компанія", що містять дані про відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складів на умовах продажу - «предоплата» здійснено без довіреностей одержувача, а відтак на думку скаржника, відсутні достатні правові підстави для визнання його кредитором боржника. В зв'язку викладеним ПАТ «Альфа-Банк» просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області в частині визнання вимог ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» на суму 4 183 494,15 грн., ТОВ фірми "Метон Трейдинг" на суму 281235,54 грн. та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" на суму 3 653 965,62 грн.

Розпорядник майна підтримав апеляційну скаргу банку, просив ухвалу господарського суду Черкаської області в цій частині скасувати та відмовити ТОВ «Черкаська м'ясна компанія», ТОВ фірми "Метон Трейдинг" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" в повному обсязі в зв'язку з непідтвердженістю їх вимог первинними документами та даними обліку боржника.

Боржник подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів банку заперечив та просив залишити ухвалу господарського суду Черкаської області в цій частині без змін. Боржник заявив про визнання кредиторських вимог ТОВ «Черкаська м'ясна компанія», ТОВ фірми "Метон Трейдинг" та ТОВ "Вознесенська продовольча компанія" в повному обсязі.

ТОВ Черкаська м'ясна компанія» подала відзив на апеляційну скаргу в якому проти доводів банку заперечила та просила залишити ухвалу господарського суду Черкаської області в цій частині без змін. В своєму відзиві ТОВ Черкаська м'ясна компанія» вказує , що кредиторські вимоги в повному обсязі підтверджуються наданими суду первинними документами, які містять всі необхідні реквізити та відомості про проведення господарських операцій, в повній мірі забезпечують розкриття змісту господарський операцій,ідентифікацію активів,зобов'язань, доходів і витрат, пов'язаних з такими операціями і реальне постачання товарно-матеріальних цінностей. При цьому, ТОВ Черкаська м'ясна компанія» наголошує на визнанні її вимог боржником в повному обсязі.

Щодо вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Метон Трейдінг».

Як убачається з матеріалів справи протягом встановленого 30-денного строку з кредиторськими вимогами до боржника на суму 375 911,91 грн. звернулось ТОВ фірма «Метон Трейдинг» (т. 4 а.с. 116-150; т. 5 а.с. 1-127).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги ТОВ фірма «Метон Трейдинг» посилається на те, що кредиторська заборгованість виникла на підставі укладених між ним та боржником договорів оренди автотехніки № 4-18 від 23.07.2009, № 19-23 від 20.10.2009 та № 169 від 01.04.2011, відповідно до умов яких боржник зобов'язувався сплачувати йому орендну плату в безготівковому порядку на рахунок щомісячно.

ТОВ фірма «Метон Трейдинг» в своїй кредиторській заяві посилається на те, що відповідно до актів здачі-приймання робіт №№ОУ-0000002 - ОУ-0000021 від 31.01.2011, №№ОУ-0000026 - ОУ-0000045 від 24.02.2011, №№ОУ-000049 - ОУ-000068, №ОУ-0000074 від 31.05.2011, №ОУ-0000076 від 29.04.2011, №ОУ-00000105 від 30.06.2011, №ОУ-0000115 від 31.07.2011, №ОУ-00000121 від 31.08.2011, ОУ-00000131 від 30.09.2011 він надав послуги боржнику на загальну суму 378 322 грн. 45 коп.

Станом на 20.10.2011 боржник за надані послуги не розрахувався в повному обсязі і відповідно до акту звірки взаєморозрахунків має заборгованість в розмірі 375 911,91 грн.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 визнано грошові вимоги ТОВ фірма «Метон Трейдинг» до боржника на загальну суму 281 235,54 грн., вимоги в розмірі 94 676,37 грн. відхилено, як поточні.

Боржник вимоги ТОВ фірми «Метон Трейдінг» визнає в повному обсязі та просить оскаржувану ухвалу попереднього засідання господарського суду Черкаської області в частині визнання вимог ТОВ фірми «Метон Трейдинг» залишити без змін.

Розпорядник майна проти визнання вимог ТОВ фірми «Метон Трейдинг» заперечує, обґрунтовуючи це тим, що вони не підтвердженні первинними документами, надані акти здачі-приймання робіт оформленні неналежним чином. На думку розпорядника майна поданий акт звірки взаєморозрахунків не містить відображених даних бухгалтерського обліку ТОВ фірми «Метон Трейдинг» та складений лише боржником. При цьому Сальдо по акту звірки станом на 01.01.2011 в розмірі 98 440,43 грн. не підтверджено первини документами та не розшифровано.

Як убачається з матеріалів справи відповідно акту звірки взаєморозрахунків складеного між боржником та ТОВ фірмою «Метон Трейдинг» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 (т. 4 а.с. 123-124) станом на 01.01.2011 значиться сальдо в розмірі 98 440,43 грн.

ТОВ фірма «Метон Трейдинг» надало до суду копії договорів від 31.12.2003 та копії актів здачі-приймання виконаних робіт з податковими накладними (т. 19 а.с. 61-91), які розшифровують сальдо на 01.01.2011 на суму 98 440,43 грн., а саме:

Акти:

- № ОУ-270 від 30.11.2010 на суму 42 422,93 грн.;

- № ОУ-281 від 30.12.2010 на суму 42 422,93 грн.;

- № ОУ-227 від 25.08.2010 на суму 8 356,33 грн.;

- № ОУ-228 від 12.08.2010 на суму 672,03 грн.;

- № ОУ-282 від 30.12.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ-271 від 30.11.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ-257 від 29.10.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ-244 від 30.09.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ-235 від 31.08.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ-210 від 30.06.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ-203 від 31.05.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ-195 від 30.04.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ-187 від 31.03.2010 на суму 456,00 грн.;

- № ОУ- 179 від 28.02.2010 на суму 456,00 грн.;

Податкові накладні:

- № 463 від 30.11.2010 на суму 42 422,93 грн.;

- № 505 від 30.12.2010 на суму 42 422,93 грн.

- № 295 від 25.08.2010 на суму 8 356,33 грн.;

- № 296 від 12.08.2010 на суму 672,03 грн.;

- № 506 від 30.12.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 464 від 30.11.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 419 від 29.10.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 356 від 30.09.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 303 від 31.08.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 225 від 30.06.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 193 від 31.05.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 148 від 30.04.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 110 від 31.03.2010 на суму 456,00 грн.;

- № 69 від 28.02.2010 на суму 456,00 грн.;

Колегія суддів відмічає, що загальна сума за вказаними актами складає 98 434,22 грн., а не 98 440,43 грн., як зазначає ТОВ фірма «Метон Трейдінг».

Зазначені акти та податкові накладні складені на підставі договорів від 31.12.2003.

Тобто сума заборгованості за вказаними договорами складає 98 434,22 грн.

Між боржником та ТОВ фірмою «Метон Трейдінг» укладені наступні договори:

- Договір № 4 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу Мазда 6 (д.н.з. СА2421АК); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 5 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу ЗАЗ 110558-44 (д.н.з. СА2534ВА); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 6 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу HONDA ACCORD 2.4 (д.н.з. СА8889АТ); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 7 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу MAZDA 6 SON MT (д.н.з. СА9770АО); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 8 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу ТАТА (д.н.з. СА0883АТ); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 9 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу MAN 8.155 (д.н.з. СА2521ВА); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 10 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу TOYOTA (д.н.з. СА0025АС); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 11 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу CHEVROLET Lacetti NA 193 (д.н.з. СА9973АН); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 12 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу VOLKSWAGEN Bora 1.6 (д.н.з. СА8887АС); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 13 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу JEEP Grand Cherokee 5.2 (д.н.з. СА 2511ВА); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 14 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу MAZDA 626 (д.н.з. СА2532ВА); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 15 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу ВАЗ 21065 (д.н.з. СА2515ВА); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 16 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу Газ 3307 (д.н.з. СА2513ВА); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 17 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу Газ 33021 (д.н.з. СА2560ВА); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 18 від 23.07.2009 - оренда транспортного засобу Газ 33021 (д.н.н. СА2561ВА); термін дії договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.07.2010) - 23.07.2011;

- Договір № 18 від 20.10.2009 - оренда транспортного засобу КАМАЗ 5410 (д.н.з. 53-55РКА): термін дії договору - 20.10.2012;

- Договір № 20 від 20.10.2009 - оренда транспортного засобу КАМАЗ 5410 (д.н.з. 26-41 РКА); термін дії договору - 20.10.2012;

- Договір № 21 від 20.10.2009 - оренда Напівпричіп ОДАЗ 9958 (д.н.з. 070-79 МА); термін дії договору - 20.10.2012;

- Договір № 22 від 20.10.2009 - оренда Напівпричіп ОДАЗ 9958 (д.н.з. 019-38 МА); термін дії договору - 20.10.2012;

- Договір № 23 від 20.08.2009 - оренда Напівпричіп ОДАЗ 9958 (д.н.з. СА19-46ХХ);

- Договір № 169 від 01.04.2011 - оренда транспортних засобів згідно переліку; термін дії договору - 01.04.2012.

Відповідно до вказаних договорів орендна плата сплачується боржником щомісячно готівкою в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ фірми «Метон Трейдінг» не пізніше п'ятого числа кожного місяця.

Матеріали справи містять копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу на вказані автотранспортні засоби (т. 18 а.с. 69-86).

На підставі вказаних договорів боржником та ТОВ фірмою «Метон Трейдінг» були підписані акти здачі-прийняття робіт, а саме:

- № ОУ-0000002 від 31.01.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000003 від 31.01.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000004 від 31.01.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000005 від 31.01.2011 на суму 210,00 грн.;

- № ОУ-0000006 від 31.01.2011 на суму 210,00 грн.;

- № ОУ-0000007 від 31.01.2011 на суму 543,90 грн.;

- № ОУ-0000008 від 31.01.2011 на суму 543,90 грн.;

- № ОУ-0000009 від 31.01.2011 на суму 679,66 грн.;

- № ОУ-0000010 від 31.01.2011 на суму 355,58 грн.;

- № ОУ-0000011 від 31.01.2011 на суму 1 337,83 грн.;

- № ОУ-0000012 від 31.01.2011 на суму 2 569,85 грн.;

- № ОУ-0000013 від 31.01.2011 на суму 3 331,15 грн.;

- № ОУ-0000014 від 31.01.2011 на суму 2 846,05 грн.;

- № ОУ-0000015 від 31.01.2011 на суму 6 489,28 грн.;

- № ОУ-0000016 від 31.01.2011 на суму 3 849,38 грн.;

- № ОУ-0000019 від 31.01.2011 на суму 6 162,16 грн.;

- № ОУ-0000020 від 31.01.2011 на суму 801,80 грн.;

- № ОУ-0000021 від 31.01.2011 на суму 4 433,17 грн.;

- № ОУ-0000043 від 28.02.2011 на суму 6 162,16 грн.;

- № ОУ-0000026 від 28.02.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000027 від 28.02.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000028 від 28.02.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000029 від 28.02.2011 на суму 210,00 грн.;

- № ОУ-0000031 від 28.02.2011 на суму 543,90 грн.;

- № ОУ-0000030 від 28.02.2011 на суму 210,00 грн.;

- № ОУ-0000032 від 28.02.2011 на суму 543,90 грн.;

- № ОУ-0000033 від 28.02.2011 на суму 679,66 грн.;

- № ОУ-0000034 від 28.02.2011 на суму 355,58 грн.;

- № ОУ-0000035 від 28.02.2011 на суму 1 337,83 грн.;

- № ОУ-0000036 від 28.02.2011 на суму 2 569,85 грн.;

- № ОУ-0000037 від 28.02.2011 на суму 3 331,15 грн.;

- № ОУ-0000038 від 28.02.2011 на суму 2 846,05 грн.;

- № ОУ-0000039 від 28.02.2011 на суму 6 489,28 грн.;

- № ОУ-0000040 від 28.02.2011 на суму 3 849,38 грн.;

- № ОУ-0000041 від 28.02.2011 на суму 3 369,50 грн.;

- № ОУ-0000042 від 24.02.2011 на суму 5 109,71 грн.;

- № ОУ-0000044 від 24.02.2011 на суму 801,80 грн.;

- № ОУ-0000045 від 28.02.2011 на суму 4 433,17 грн.;

- № ОУ-0000049 від 31.03.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000050 від 31.03.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000053 від 31.03.2011 на суму 210,00 грн.;

- № ОУ-0000051 від 31.03.2011 на суму 12,00 грн.;

- № ОУ-0000054 від 31.03.2011 на суму 543,90 грн.;

- № ОУ-0000055 від 31.03.2011 на суму 543,90 грн.;

- № ОУ-0000056 від 31.03.2011 на суму 679,66 грн.;

- № ОУ-0000057 від 31.03.2011 на суму 355,58 грн.;

- № ОУ-0000058 від 31.03.2011 на суму 1 337,83 грн.;

- № ОУ-0000059 від 31.03.2011 на суму 2 569,85 грн.;

- № ОУ-0000060 від 31.03.2011 на суму 3 331,15 грн.;

- № ОУ-0000063 від 31.03.2011 на суму 3 849,38 грн.;

- № ОУ-0000061 від 31.03.2011 на суму 2 846,05 грн.;

- № ОУ-0000062 від 31.03.2011 на суму 6 489,28 грн.;

- № ОУ-0000064 від 31.03.2011 на суму 3 369,50 грн.;

- № ОУ-0000065 від 31.03.2011 на суму 5 109,71 грн.;

- № ОУ-0000066 від 31.03.2011 на суму 6 162,16 грн.;

- № ОУ-0000067 від 31.03.2011 на суму 801,80 грн.;

- № ОУ-0000068 від 31.03.2011 на суму 4 433,17 грн.;

- № ОУ-0000052 від 31.03.2011 на суму 210,00 грн.;

- № ОУ-0000076 від 29.04.2011 на суму 25 276,86 грн.;

- № ОУ-0000074 від 31.05.2011 на суму 25 276,86 грн.;

- № ОУ-0000105 від 30.06.2011 на суму 25 276,86 грн.;

- № ОУ-0000115 від 31.07.2011 на суму 23 178,43 грн.;

- № ОУ-0000121 від 31.08.2011 на суму 23 178,43 грн.;

- № ОУ-0000131 від 30.09.2011 на суму 23 178,43 грн.

Операції по зазначеним актам підтверджуються податковими накладними наданими ТОВ фірма «Метон-Трейдинг» (копії в матеріалах прави).

Загальна сума по доданим до кредиторської заяви актам здачі прийняття робіт складає 265 523,42 грн., проте колегія суддів враховує, що акти № ОУ-0000105 від 30.06.2011 на суму 25 276,86 грн.; № ОУ-0000115 від 31.07.2011 на суму 23 178,43 грн.; № ОУ-0000121 від 31.08.2011 на суму 23 178,43 грн.; № ОУ-0000131 від 30.09.2011 на суму 23 178,43 грн. складені після порушення провадження у даній справі (01.06.2011), а тому заборгованість по вказаним актам в сумі 94 812,50 грн. є поточною. Тобто конкурсна заборгованість за вказаними договорами складає 170 711,27 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за доцільне визначити розмір кредиторської заборгованості ТОВ фірми «Метон Трейдинг» у розмірі 269 145,49 грн. (98 434,22 грн.+170 711,27 грн.). Зазначенні вимоги підлягають задоволенню у четверту чергу.

Інша сума заявлених кредиторських вимог товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Метон Трейдінг» не знайшла свого відображення в документальних доказах, які містяться в матеріалах справи і тому колегія суддів відмовляє в її визнанні.

З урахуванням викладених обставин ухвала господарського суду Черкаської області в частині визнання вимог ТОВ фірми «Метон Трейдинг» підлягає зміні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.10.2011 (заява зареєстрована 21.10.2011) з вимогами до боржника звернулось ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» на суму 3 741 330,99 грн., що виникли в зв'язку невиконанням боржником своїх зобов'язань за договорами поставки м'яса та м'ясопродуктів № 305 від 01.01.2008 та № 37 від 03.01.2011.

При цьому, заявником на доказ викладених у заяві обставин додано: копії договорів № 305 від 01.01.2008 та № 37 від 03.01.2011; копії видаткових накладних № 000002520 від 12.10.2009, № 00000451 від 30.07.2010, № 000000162 від 31.03.2010, № 00000233 від 30.04.2010, № 000000258 від 28.05.2010, № 000000259 від 28.05.2010, № 0000-260 від 31.05.2010, № 0000452 від 30.07.2010, № 000000182 від 31.03.2010, № 000000146 від 28.03.2010, № 000000050 від 05.02.2010, № 000000021 від 27.01.2010, № 1316 від 28.02.2011, № 000000049 від 05.02.2010, № 000000020 від 27.01.2010, № 1268 від 31.01.2011, № 1267 від 31.01.2011, № 1314 від 25.02.2011, № нед01365 від 30.03.2011, № 1347 від 31.03.2011, № 000002523 від 12.10.2009; копії податкових накладних № 02522/н від 12.10.2009, № 02523/н від 12.10.2009, № 00020/н від 27.01.2010, № 00021/н від 27.01.2010, № 00049/н від 05.02.2010, № 00050/н від 05.02.2010, № 00146/н від 25.03.2010, № 00162/н від 31.03.2010, № 0000182 від 31.03.2010, 0233/н від 30.04.2010, № 00234/н від 30.04.2010, № 00258/н від 28.05.2010, № 00259/н від 28.05.2010, № 260/н від 31.05.2010, № 12415/н від 30.06.2010, № 0451/н від 30.07.2010, № 452/н від 30.07.2010, № 616 від 31.01.2011, № 618 від 31.01.2011, № 742 від 25.02.2011, № 805 від 28.02.2011, № 3 від 30.03.2011, № 869 від 31.03.2011; копії актів звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 30.06.2009, 01.07.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2010, з 01.04.2010 по 30.06.2010, з 01.06.2010 по 31.08.2010, з 01.09.2010 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 30.09.2011 скріплених підписами обох сторін та печатками підприємств.

Як зазначає кредитор, станом на 01.10.2011 заборгованість боржника складає 3 741 330,99 грн., що підтверджується доданими до заяви про визнання кредиторських вимог документами.

При цьому, згідно наявних в матеріалах уточнень, станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство, заборгованість боржника перед ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» становить 3 653 965,62 грн.

Вимоги ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» визнані боржником в повному обсязі.

Розпорядник майна заперечила проти визнання кредиторських вимог ТОВ «Вознесенська продовольча компанія», оскільки на її думку наявні в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує наявність існування заборгованості, а належним чином оформлені первинні документи у підприємства відсутні. Згідно пояснень розпорядника майна не підтверджуються вимоги у визначеному розмірі і даними бухгалтерського обліку боржника.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення апелянта, розпорядника майна та учасників провадження у справі про банкрутство, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання вимог ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» на суму 3 653 965,62 та відносить їх до вимог четвертої черги. Вимоги в розмірі 87365, 37 грн. виникли після порушення провадження по справі та правомірно відхилені місцевим судом, як поточні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.10.2011 з вимогами до боржника звернулось ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» на суму 4 183 494,15 грн., що виникла в зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 98/04.01.11 від 04.01.2011.

При цьому, заявником на доказ викладених у заяві обставин додано: копію договору № 98/04.01.11 від 04.01.2011; копії видаткових накладних № 000002520 від 12.10.2009, № 00000451 від 30.07.2010 скріплені підписами обох сторін; копії приймальних квитанцій № 848 від 15.04.2011, № 850 від 18.04.2011, №№ 851,852 від 19.04.2011, № 853 від 21.04.2011, №№ 854, 855 від 22.04.2011, №№ 857, 858 від 27.04.2011, № 859 від 28.04.2011, № 860 від 29.04.2011, № 862 від 03.05.2011, №№ 863, 864 від 05.05.2011, №№ 865, 866 від 06.05.2011, № 868 від 10.05.2011, № 869 від 12.05.2011, №№ 870, 871 від 13.05.2011, № 873 від 17.05.2011, № 874 від 19.05.2011, № 875 від 20.05.2011, № 877 від 24.05.2011, №№ 878, 879 від 26.05.2011, № 880 від 27.05.2011, №№ 881, 882 від 30.05.2011; копії приймальних квитанцій №№ КВ-00000262, КВ-00000260 від 06.05.2011, № КВ-00000278 від 17.05.2011, № КВ-00000287 від 19.05.2011, № КВ-00000308 від 26.05.2011.

Як зазначає кредитор, боржник за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався та станом на 20.10.2011 року заборгованість боржника складає 4183494,15 грн., що підтверджується доданими до заяви про визнання кредиторських вимог документами.

Вимоги ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» визнані боржником в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції розпорядник майна заперечила проти визнання кредиторських вимог ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» в повному обсязі, оскільки акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 по 31.05.2011 не є первинним документом фінансово-господарських операцій по розрахунках, який підтверджує наявність існування заборгованості, а інші додані до кредиторської заяви документи не оформлені належним чином та складені з порушенням бухгалтерського обліку, зокрема не містять обов'язкових реквізитів. Розпорядник майна наголошувала на тому, що ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» не надало належних доказів на підтвердження розміру заборгованості боржника перед ним, який відображений в акті звірки розрахунків,як сальдо станом на 01.01.2011 року в розмірі 4 217 582,99 грн.

Присутній в судовому засіданні представник ТОВ «Черкаська м'ясна компанія» на спростування доводів розпорядника майна, надав суду належним чином засвідчені копії приймальних квитанцій за 2010 рік, в яких зафіксовано факти здійснення господарських операцій з боржником на поставку продукції на заявлену у кредиторській заяві суму та транспортні накладні до них, а також свій баланс станом на 31.12.2010 з розшифровкою кредиторської заборгованості, копії кільцевих довіреностей.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на спростування доводів апеляційної скарги та заперечень розпорядника майна в матеріалах справи наявні: довідка управління ветеринарної медицини в Лиснянському районі про огляд тварин, пояснювальну записку державного лікаря ветеринарної медицини № 15 від 18.12.2013, акт звірки взаєморозрахунків з районною державною лікарнею ветеринарної медицини смт. Лисянка за 2010 рік, висновки ветеринарної служби, акти на утилізацію тварин, накладні на утилізацію за січень-травень 2011 року, податкові накладні за січень-травень 2011 року.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення апелянта, розпорядника майна та учасників провадження у справі про банкрутство, Київський апеляційний господарський суд погоджується висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання вимог ТОВ "Черкаська м'ясна компанія" на суму 4 183 494,15 та відносить їх до вимог четвертої черги.

Доводи скаржника та розпорядника майна в частині вимог зазначених кредиторів відхиляються судом апеляційної інстанції з підстав того, що наявні в матеріалах справи докази, зокрема копії договорів, копії видаткових та податкових накладних, а також, акти звірки взаєморозрахунків підтверджують наявність існування кредиторської заборгованості. Зауваження розпорядника майна стосовно форми складених документів, відсутності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей щодо кожної накладної не спростовують наявності заборгованості боржника перед ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» та ТОВ "Черкаська м'ясна компанія" у визнаному боржником розмірі. Неналежне ведення підприємствами бухгалтерського обліку та недоліки при складанні первинних бухгалтерських документів не є підставою для невизнання кредиторських вимог в справі про банкрутство, зазначені обставини можуть бути підставою для застосування податковими органами відповідних заходів до підприємств під час здійснення податкової перевірки.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не вбачає порушень місцевим судом норм діючого законодавства при прийнятті ухвали попереднього засідання від 13.02.2014 в частині визнання вимог ТОВ «Вознесенська продовольча компанія» та ТОВ "Черкаська м'ясна компанія" і відповідно підстави для скасування зазначеної ухвали в оскаржуваній частині відсутні.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга ПАТ «Альфа-Банк» підлягає частковому задоволенню, а ухвала попереднього засідання від 13.02.2014 в частині визнання вимог ТОВ фірми «Метон Трейдінг» зміні.

Щодо вимог апеляційної скарги компанії «Парай ЛЛС» слід зазначити наступне.

Протягом встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» 30-ти денного строку з вимогами до боржника звернулась Компанія «Парай ЛЛС» на суму 1 151 629 530,25 грн., з яких 1 147 253 495,97 грн. - збитки внаслідок невиконання договорів із переробки давальницької сировини, 4 376 034 грн.заборгованість за векселями.

Як убачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 року відмовлено компанії «Парай ЛЛС» в визнанні кредитором на суму 1 151 629 530,25 грн.

Обґрунтовуючи свою ухвалу в частині відмови компанії «Парай ЛЛС» у визнанні кредитором боржника, господарський суд Черкаської області посилався на висновок експерта за результатами проведеної судово-економічної експертизи № 1881/13-23 від 18.10.2013, згідно якого, документально та нормативно не підтверджується поставка та передача ТОВ "Черкаська продовольча компанія" від компанії «Парай ЛЛС»(Сейшельсткі острови) в період з 23.11.2006 по 30.03.2008 давальницької сировини на умовах DDU (Інкотермс 2000); не підтверджується надання ТОВ "Черкаська продовольча компанія" послуг з переробки давальницької сировини на виконання замовлення компанії «Парай ЛЛС» (Сейшельскі острови), відповідно до умов договорів, наведених у додатку № 1 до Висновку; документально не підтверджується перерахування грошових коштів компанією «Парай ЛЛС» (Сейшельські острови) в період з 23.11.2006 по 30.03.2008 ТОВ "Черкаська продовольча компанія" за переробку давальницької сировини, поставленої на умовах DDU (Інкотермс 2000), відповідно до умов договорів, наведених у додатку № 1 до Висновку. Крім того, у висновку зазначено, що враховуючи те, що документально не підтверджується надання ТОВ "Черкаська продовольча компанія" послуг з переробки давальницької сировини на виконання замовлення компанії «Парай ЛЛС» (Сейшельскі острови), відсутні підстави на перерахування компанією «Парай ЛЛС» (Сейшельскі острови) ТОВ "Черкаська продовольча компанія" грошових коштів та/або видачі простого векселя в рахунок оплати за надані послуги з переробки давальницької сировини.

Обґрунтовуючи подану скаргу, компанія «Парай ЛЛС» посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, а також невідповідності висновків, викладених в зазначеній ухвалі, обставинам справи. Зокрема, апелянт вказує, що висновок судово-економічної експертизи не може бути підставою для відхилення кредиторських вимог та зазначає, що ТОВ «Черкаська продовольча компанія» в порушення умов зовнішньоекономічних договорів відмовилась отримати давальницьку сировину і в результаті не виконала свої зобов'язання щодо її переробки на готову продукцію, чим завдала збитків компанії «Парай ЛЛС» на суму 143 946 486, 32 дол. США.

В додаткових письмових поясненнях компанія «Парай ЛЛС» зазначає, що зазнала збитків у вигляді упущеної вигоди та вважає, що могла реально отримати дохід у розмірі 42101800,00 дол. США, проте внаслідок дії обставин, що не залежали від волі апелянта 4, зокрема, невиконання зовнішньоекономічних договорів з боку ТОВ «Черкаська продовольча компанія», вказаний дохід не отримала, оскільки повернула суму передоплати. Крім того, на момент укладення договорів переробки з ТОВ «Черкаська продовольча компанія», отримання передоплати за готову продукцію від компаніії «Wіlliams Тrаnsіt Group" та її повернення, компанія «Парай ЛЛС» не була і не могла бути обізнаною про форс-мажорні обставини для ТОВ «Черкаська продовольча компанія», і відповідно компанія «Парай ЛЛС» розраховувала на отримання доходу від реалізації готової продукції після переробки давальницької сировини ТОВ «Черкаська продовольча компанія». При цьому, апелянт 4 вважає, що наявність форс-мажорних обставин не звільняє боржника від виконання своїх обов'язків за укладеними зовнішньоекономічними договорами.

Вимоги компанія «Парай ЛЛС» визнані боржником в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції розпорядник майна заперечила проти визнання кредиторських вимог компанії «Парай ЛЛС» в повному обсязі. Розпорядник майна вважає, що компанією не доведено належними доказами наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків. Крім того, розпорядник майна стверджує, що станом на день прийняття ухвали попереднього засідання всі докази, які були подані компанією «Парай ЛЛС» уже були розглянуті судом та визнані недостатніми для стягнення упущеної вигоди з боржника у справі № 09/5026/2849/2011 за позовом компанії «Парай ЛЛС» до дочірнього підприємства «Черкаси-Фарма» про стягнення упущеної вигоди за договором поруки та судом визначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у позивача збитків у зв'язку із бездіяльністю ТОВ «Черккаська продовольча компанія» та причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, розпорядник майна вважає, що компанія «Парай ЛЛС» не надала суду доказів про вжиття заходів щодо одержання доходів (упущеної вигоди), а саме не надано жодного документу, який підтверджував би виконання ним його обов'язків по договорах поставки давальницької сировини, зокрема товарно-транспортних накладних, коносаментів, інвойсів, тощо, які б свідчили про направлення на адресу ТОВ «Черкаська продовольча компанія» давальницької сировини на переробку, які були необхідні для оформлення дозволу на ввезення давальницької сировини через митний кордон України. При цьому розпорядник майна вважає, що причиною введення індивідуального режиму ліцензування було порушення митного законодавства, яке допустила саме компанія «Парай ЛЛС» при здійсненні поставок в 2006 році давальницької сировини шляхом надання митному органу неправдивих даних щодо найменування та походження товару, чим вчинено правопорушення, передбачене ст. 352 Митного кодексу України, що підтверджується Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.02.2012 року.

З апеляційної скаргою компанії Парай ЛЛС не погодився ПАТ «Альфа-Банк» та подав письмові заперечення, в яких з посиланням на ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначив, що компанією «Парай ЛЛС» разом із заявою про визнання кредитором боржника не надано документів, які б підтверджували заявлену заборгованість. Крім того, ПАТ «Альфа-банк» зазначає, що вимоги компанії не підтвердились і за результатами проведеної в рамках даної справи судово-економічної експертизи. Також, ПАТ «Альфа-Банк» наголошує на встановленні фактів відносно відсутності збитків Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року по справі № 09/5026/2849/2011, якою відмовлено компанії «Парай ЛЛС» в задоволенні позовних вимог до поручителя боржника дочірнього підприємства «Черкаси-Фарма».

Боржник подав відзив на апеляційну скаргу компанії ТОВ "Парай ЛЛС" в якому заявив про визнання вимог компанії в повному обсязі та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення апелянта, розпорядника майна та учасників провадження у справі про банкрутство, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у визнанні вимог компанії ТОВ "Парай ЛЛС" в повному обсязі в силу наступного.

Звертаючись до суду першої інстанції з вимогами до боржника на загальну суму 1 151 629 530,25 грн., компанія "Парай ЛЛС» зазначала про наявність непогашеної заборгованості в розмірі 1 147 253 495, 97 грн. збитків внаслідок невиконання договорів із переробки давальницької сировини та 4 376 034,38 грн. заборгованість за векселями.

Під час апеляційного розгляду представник компанії "Парай ЛЛС» заявила, що від вимог на суму 4 376 034,38 грн. (заборгованість за векселями) компанія відмовляється.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги компанія «Парай ЛЛС» посилалась на укладені між сторонами 164 зовнішньоекономічних договори на переробку давальницької сировини, відповідно до умов яких кредитор повинен був поставити давальницьку сировину, а боржник, як виконавець, переробити її. Як зазначає компанія «Парай ЛЛС», остання належним чином виконала умови зазначених договорів підготувала та відправила на адресу ТОВ «Черкаська продовольча компанія» необхідну кількість давальницької сировини, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням від компанії «Реrdigao Аgroindustrial S/А» та листом перевізника компанії № 1276/21-03/26 від 25.04.2007.

Однак, внаслідок запровадженого наказом Міністерства економіки України № 102/74 від 18.02.2008 індивідуального режиму ліцензування щодо боржника, останній не зміг ввезти на територію України давальницьку сировину. Причиною цього слугувало запровадження індивідуального режиму ліцензування щодо Боржника.

Компанія «Парай ЛЛС» зазначає, що в результаті відповідних дій боржника ним отримано збитки у вигляді упущеної вигоди на суму 1 147 253 495,97 грн.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Приписами чинного законодавства України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками. При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до системного аналізу положень ст.ст.1,6,7,14,15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла до 19.01.2013 року завдання господарського суду у попередньому засіданні полягає у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, а не у вирішенні майнового спору по суті. Господарський суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір. Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги конкурсних кредиторів до боржника можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними документами, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про наявність цивільно-правових відносин між сторонами та підтверджують факт заборгованості боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. (Зазначеної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постановах № 8Б/1216 від 27.09.2011 року, № 9/83 від 19.10.2010 року, тощо).

При цьому слід зазначити, що у процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд обмежений колом учасників провадження у справі про банкрутство, що передбачений ст. 1 спеціального Закону, не має можливості залучати до участі у справі третіх осіб, як то передбачено положеннями Господарського процесуального кодексу України, витребовувати у них пояснення та докази. В справі про банкрутство господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів поданими документами.

В даному випадку, компанія «Парай ЛЛС» ставить перед судом питання щодо визнання вимог до боржника, які полягають у відшкодуванні збитків (упущеної вигоди), що тягне за собою не перевірку первинних документів кредитора, а відповідно проведення аналізу доказової бази, що підтверджує розмір спричинених збитків, з'ясування наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями боржника та збитками кредитора, здійснення кредитором заходів, спрямованих на зменшення збитків, тощо. Крім того, вирішення питання по суті може потребувати залучення до участі у справі третіх осіб, витребування у них відповідних доказів, оскільки в своїх додаткових обґрунтуваннях поданих до апеляційної скарги компанія «Парай ЛЛС» зазначає, що не може надати до суду всіх документів на підтвердження завданої суми упущеної вигоди, оскільки відправником давальницької сировини була компанія «Реrdigao Аgroindustrial S/А» і всі первинні документи знаходяться в неї.

Враховуючи викладені обставини та приймаючи до уваги зазначені вище положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд приходить до висновку, що визнання заявлених кредиторських вимог компанії «Парай ЛЛС» не обмежується лише встановленням розміру заборгованості боржника перед кредитором на підставі поданих доказів, а потребує детального дослідження здійснення господарських операцій не тільки сторонами договорів, а й інших осіб, що не входить до компетенції господарського суду при розгляді кредиторських вимог в межах справи про банкрутство.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги компанії «Парай ЛЛС» не підтверджені належним чином і не визнаються судом на заявлену суму.

При цьому апеляційний суд також враховує факти встановлені Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 09/5026/2849/2011 за позовом компанії «Парай ЛЛС» до дочірнього підприємства «Черкаси-Фарма» про стягнення упущеної вигоди за договором поруки.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги компанії «Парай ЛЛС» мотивовані тим, що в забезпечення виконання зобов'язання за зовнішньоекономічними договорами на переробку давальницької сировини, укладеними між позивачем і ТОВ «Черкаська продовольча компанія», між компанією «Парай ЛЛС»» та ДП «ЧПК-Фарма» були укладені договори поруки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 по справі № 09/5026/2849/2011 визначено, що компанією «Парай ЛЛС» не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у компанії збитків у зв'язку із бездіяльністю ТОВ «Черкаська продовольча компанія» та причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, колегією суддів також враховуються висновки комплексної судової експертизи, призначеної судом першої інстанції в рамках цієї справи викладені у висновку № 1881/1323 від 18.10.2013 року.

Також слід зазначити, що компанія «Парай ЛЛС» зверталась до господарського суду м. Києва з позовом про відшкодування в розмірі 1 432 24 423,49 дол.США до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної казначейської служби України, треті особи ТОВ «Черкаська продовольча компанія», Черкаська митниця, визначаючи розмір шкоди у вартості давальницької сировини та вартості її переробки на готову продукцію. Рішенням господарського суду м. Києва від 30.11.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю в зв'язку з недоведеністю позивачем заявленої шкоди. Вказане рішення залишено без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга компанії «Парай ЛЛС» не підлягає задоволенню та ухвала господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 року в цій частині залишається без змін.

При цьому судом встановлено, що з вимогами до боржника зверталось Державне агентство резерву України з вимогами на суму 187 147,07 грн. вказані вимоги визнані судом першої інстанції в повному обсязі. Ухвала попереднього засідання в частині визнання вимог Державного агентства резерву України не оскаржувалась сторонами. Однак, суд першої інстанції в п. 4 ч. 1 резолютивної частини ухвали помилково зазначив про визнання вимог Державного агентства резерву України в сумі 94 987,80 грн. За таких обставин ухвала в цій частині підлягає зміні з визначенням повної суми визнаних судом вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення апелянтів, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ «Альфа-Банк», часткової зміни ухвали господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 року, апеляційні скарги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Черкасах, ТОВ «Черкаська продовольча компанія», Компанії «Парай ЛЛС» залишаються судом без задоволення.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Черкасах залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Компанії «Парай ЛЛС» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.02.2014 року змінити.

Пункти 1,2,4,7 частини першої резолютивної частини ухвали викласти наступним чином:

1. публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк, код 23494714 на суму 68 597 061,87 грн. .

2. публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Черкасах код 22808607 на суму 67 500 155,23 грн.».

4. товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Метон Трейдінг» код 22803297 на суму 269 145,49 грн. .

7. Державного агентства резерву України, код 37472392 на суму 187 147,07 грн.

Частини п'яту змінити в частині розміру вимог публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» та товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Метон-Трейдінг» наступним чином:

« вимоги публічного акціонерного товариства « АльфаБанк» на суму 65 730 170,88 грн., товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Метон-Трейдінг» на суму 269 145,49 грн.».

Частину шосту змінити в частині вимог публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» наступним чином:

« вимоги публічного акціонерного товариства « АльфаБанк» на суму 2 867 176,03 грн.».

Частину сьому змінити в частині розміру відхилених вимог товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Метон-Трейдінг» та публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» наступним чином:

«товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Метон Трейдинг" - на суму 106 766,42 грн., публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» на суму 3 043 914,24 грн.»

В іншій частині спірну ухвалу залишити без змін.

Матеріали справи № 01/5026/1159/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді О.М. Остапенко

Т.І. Разіна