ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/52567/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автоленд" до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року ТОВ "Автоленд" звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва, у якому просило визнати протиправними та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу №Ю1 від 23 січня 2013 року та рішення №28 від 29 січня 2013 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, рішення №29 від 29 січня 2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески. Стягнути на користь ТОВ «Автоленд» сплачену суму судового збору у розмірі 2 294 грн. за подачу адміністративного позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення відповідача про застосування фінансових санкцій №28 від 29 січня 2013 року та №29 від 29 січня 2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 березня 2003 року ТОВ «Автоленд» було взято на облік Управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва.

На підставі направлення №7 від 10 січня 2013 року, виданого начальником Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів було проведено позапланову перевірку ТОВ «Автоленд».

За результатами проведеної позапланової перевірки ТОВ «Автоленд» на предмет правильності нарахування та сплати страхових внесків відповідачем складено акт від 23 січня 2013 року № 9, яким встановлено порушення страхувальником частини другої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині приховування заробітної плати восьми неоформлених найманих працівників у сумі 460 146 грн., порушення пункту 8.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6, щодо відображення фактично нарахованої заробітної плати та відповідних страхових внесків восьми найманим працівникам з червня 2008 року по грудень 2009 року.

23 січня 2013 року відповідачем складено вимогу № Ю-1 про сплату недоїмки зі страхових внесків в сумі 91 437,70 грн.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва від 29 січня 2013 року № 28 позивачу донараховано суму своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в розмірі 161 971,35 грн. та застосовано до нього фінансові санкції в розмірі 376 552,87 грн.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва від 29 січня 2013 року № 29 за приховування страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, на ТОВ "Автоленд" накладено штраф у розмірі 460 146 грн.

01 квітня 2013 року відповідачем було скасовано вимогу про сплату боргу №Ю-1 від 23 січня 2013 року та винесено нову вимогу про сплату боргу №Ю-17 від 01 квітня 2013 року.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Крім того, в п.1.1 р.1 Інструкції про порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 р. (надалі - Інструкція №21-5), зафіксовано, що інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Таким чином, позивач, відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та положень Інструкції №21-5, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхувальником), та, відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, донарахування сум заробітної плати, страхових внесків та нарахування штрафних санкцій, здійснювались відповідачем на підставі відомостей на виплату заробітної плати та протоколів свідків, які були надані Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва. Суми, визначені у рішеннях про застосування фінансових санкцій розраховувались в залежності від суми донарахованої заробітної плати за кожний місяць в період, що перевірявся.

Абзацом 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відомості на виплату заробітної плати, на підставі яких було донараховано позивачу заробітну плату, внески до Пенсійного фонду та нараховані штрафні санкції, не відповідають формі Відомостей на виплату грошей, затвердженої Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року (зокрема, відсутня назва підприємства, код ЄДРПОУ підприємства, не вказано хто склав відомості, хто здійснював виплату коштів),а відтак не могли бути використані відповідачем для проведення відповідних нарахувань.

Інші докази, які б вказували на конкретну отриману суму заробітної плати помісячно особами, які працювали ТОВ «Автоленд» в період з червня 2008 року по грудень 2009 року, крім Відомостей на виплату заробітної плати, які надані відповідачем, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що оскаржувані рішення відповідача про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків та про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: