ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/250/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління державної казначейської служби в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління державної казначейської служби в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 лютого 2012 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області по адміністративному затриманню ОСОБА_3 21 червня 2010 року та утриманню її під адміністративним арештом з 21 по 24 червня 2010 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом безспірного списання цієї суми органами Державної казначейської служби з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України на відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

05 листопада до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшла заява Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про роз'яснення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року, стосовно рахунку з якого необхідно здійснити безспірне списання на користь ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 118,91 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року заяву Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задоволено. Роз'яснено, що стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесених по справі судові витрати у розмірі 118,91 грн. повинно здійснюватися на підставі виконавчого листа із зазначенням в ньому боржника - Державний бюджет України в особі Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, шляхом безспірного списання відповідним органом Державної казначейської служби цієї суми судових витрат з казначейського рахунку, на якому обліковуються кошти Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, Головне управління державної казначейської служби в Одеській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Згідно пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ - безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч.1 ст.94 КАС України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами у резолютивній частині судового рішення слід зазначити обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки у даній справі неправомірні дії відносно позивача мали місце з боку Березівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, то в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року було зазначено про необхідність безспірного списання Державною казначейською службою з рахунку цього відповідача судових витрат на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Головного управління державної казначейської служби в Одеській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: