ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2014 року м. Київ К/800/26612/13
К/800/25944/13
К/800/25708/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Бутенка В.І.,
Олексієнка М.М.,
провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи
за позовами ОСОБА_4, Заступника прокурора міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, до Київської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Медика", Державне підприємство "Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв'язку і телебачення", про визнання протиправним та скасування рішення
провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5, Заступника прокурора міста Києва на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2009 року ОСОБА_4, а у травні 2009 року - Заступник прокурора міста Києва пред'явили у суді позовні заяви, в яких просили визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 27 грудня 2007 року № 1525/4358 "Про передачу ТОВ "Л-Медика" земельних ділянок для будівництва малоповерхових житлових будинків на проспекті Перемоги (15 км) у Святошинському районі міста Києва", посилаючись на його ухвалення з порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 2 липня 2012 року зазначені позовні заяви об'єднані для спільного розгляду в одному провадженні.
Під час розгляду справи суди залучили до участі в ній Державне підприємство "Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв'язку і телебачення" (далі - Державне підприємство) як третю особу та замінили особу, в інтересах якої Заступником прокурора міста Києва подано позов, - Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель її правонаступником - Державним агентством земельних ресурсів України.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останньою постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, ОСОБА_4 та Заступнику прокурора міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційних скаргах Заступник прокурора міста Києва та ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нової постанови про задоволення позову, а ОСОБА_5 - про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися в процесі її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 13 серпня 2007 року звернулася до Київського міського голови із заявою про безоплатне надання у власність земельної ділянки, площею 0,1 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_2.
Цього ж дня Заступник Київського міського голови - Секретар Київської міської ради доручив розгляд її заяви начальнику Головного управління земельних ресурсів та поклав на нього обов'язок з надання відповіді. За його дорученням були підготовлені дозвільні документи, якими узгоджено питання відведення земельної ділянки ОСОБА_4 На їх підставі, ТОВ "Стафед" розробило проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 та, згідно з реєстраційним листом документації із землеустрою № А-10990 від 10 вересня 2007 року, на цю земельну ділянку було заведено кадастрову справу.
Проте, Київська міська рада 27 грудня 2007 року прийняла рішення № 1525/4358, яким зазначену земельну ділянку, що входить до складу іншої, більшою площею, передала ТОВ "Л-Медика" в оренду для будівництва малоповерхових житлових будинків.
ОСОБА_4, вважаючи, що пакет документів для вирішення питання безоплатного отримання у власність земельної ділянки нею сформовано, однак, у наданні земельної ділянки відмовлено - рішення прийнято на користь іншої особи з порушенням чинного законодавства, пред'явила у суді цей позов.
Позовна заява Заступника прокурора міста Києва також мотивована протиправністю рішення Київської міської ради.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішенням Київської міської ради від 27 грудня 2007 року № 1525/4358 права, свободи чи інтереси як ОСОБА_4, так і держави в особі органу, в інтересах якого Заступником прокурора міста Києва пред'явлено позов, не порушені, а Київська міська рада під час його прийняття діяла на підставі та в межах її повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком судів з огляду на таке.
Зверненню до Київської міської ради ОСОБА_4 (13 серпня 2007 року) з питання надання земельної ділянки по проспекту Перемоги (15 км) у Святошинському районі міста Києва у власність, передувало звернення TOB "Л-Медика" (5 квітня 2007 року), яке просило надати йому земельну ділянку за тією ж адресою, але більшою площею - 9,90 га, у довгострокову оренду на 10 років для будівництва малоповерхових житлових будинків.
Відповідно до частини третьої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частинами другою - четвертою статті 123 ЗК України встановлено, що юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.
Прийняттю рішення за такою заявою передувало погодження проекту відведення земельної ділянки з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом, органами архітектури та охорони культурної спадщини.
Згідно з частиною шостою статті 123 ЗК України рішення про надання земельної ділянки приймається відповідною радою у місячний строк, з моменту надходження проекту відведення земельної ділянки, за наслідками його розгляду.
Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок TOB "Л-Медика", Київська міська рада 27 грудня 2007 року прийняла рішення № 1525/4358 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Л-Медика" земельних ділянок для будівництва малоповерхових житлових будинків на АДРЕСА_2", яким передала ТОВ "Л-Медика" у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки, загальною площею 9,90 га, для будівництва малоповерхових житлових будинків за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (лист-згода Державного підприємства від 7 травня 2007 року №156), а саме: ділянку № 1, площею 4,90 га, та ділянку № 2, площею 5,00 га, за умови виконання пункту 3 цього рішення.
Пунктом 3 рішення Київської міської ради від 27 грудня 2007 року № 1525/4358 ТОВ "Л-Медика" було зобов'язано, зокрема, звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про організацію робіт по винесенню меж земельних ділянок в натуру (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельними ділянками; до початку будівництва вирішити питання пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва; вирішити питання відшкодування відновлювальної вартості зелених насаджень та інші питання майнових відносин; виконати вимоги, викладені у листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 19 жовтня 2007 року №19-11842, Київської міської санепідстанції, управління охорони навколишнього природного середовища від 23 жовтня 2007 року № 05-08/8296 та Головного управління охорони культурної спадщини від 19 жовтня 2007 року № 8014.
Колегія суддів погоджується з висновком судів, що Київська міська рада, яка законодавством обмежена в часі для прийняття таких рішень та, з урахуванням обставин, що склалися, прийняла рішення на підставі поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в межах своїх повноважень і відповідно до чинного законодавства.
Одним із доводів позивачів про протиправність цього рішення було те, що передача земельних ділянок у користування ТОВ "Л-Медика" здійснена Київською міською радою за відсутності відмови від них Державного підприємства, оскільки останнє листом від 26 липня 2007 року відкликало свій попередній лист від 7 травня № 156, яким погодило припинення права користування частиною земельної ділянки, загальною площею 11,2 га, для її відведення TOB "Л-Медика". Втім, суди обґрунтовано не взяли це до уваги з огляду на таке.
Судами встановлено, що рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 27 листопада 1943 року № 464/28 "Об отводе земельного участка на АДРЕСА_3 для строительства приемного Радиоцентра Киевской Дирекции Радиосвязи и радиовещания" та рішення Київської міської ради депутатів трудящих від 29 квітня 1969 року № 663 "Про закріплення земельної ділянки за Республіканською станцією технічного радіоконтролю Міністерства зв'язку УРСР" земельна ділянка, площею біля 49 га, була відведена для будівництва радіостанції № 2 Київської дирекції радіозв'язку та радіомовлення на 15 км Брест-Литовского проспекту (нині - Державне підприємство).
Відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР", рішення про надання і вилучення земельних ділянок, прийняті до 15 березня 1991 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані на час введення Земельного Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню відповідно до вимог Кодексу. Громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Аналогічні положення були закріплені і в пунктах 1, 7 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, та передбачали, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно ж із даними автоматизованої системи ПК "Кадастр", до прийняття Київською міською радою оскарженого рішення, за Державним підприємством були зареєстровані земельні ділянки, загальною площею лише 12,92 га (дві з яких, загальною площею 9,91 га, - під антенним полем) із наданих раніше 49 га, однак, і ті без належно оформленого права власності чи користування ними.
З наведеного слідує, що Державне підприємство рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 27 листопада 1943 року № 464/28 та Київської міської ради депутатів трудящих від 29 квітня 1969 року № 663 так і не реалізувало, право користування землею за собою не оформило, тож його твердження про право припинити користування земельною ділянкою чи відкликати таке припинення є безпідставним.
Відповідно до статей 141, 142 ЗК України підставою для припинення права користування землею є добровільна відмова від такого права. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
За матеріалами справи, Державне підприємство свою відмову від права користування частиною земельної ділянки, площею 11,2 га, від 7 травня 2007 року подало Голові Київської міської ради, вважаючи її власником саме територіальну громаду міста. У своїй заяві Державне підприємство відмовилося від користування землею на користь ТОВ "Л-Медика", з метою реконструкції останнім майнового комплексу та будівництва малоповерхових житлових будинків.
Державне підприємство виконало та узгодило зміни до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об'єкта містобудування (на будівництво індивідуальних житлових будинків, господарських будівель та споруд) (протокол від 21 червня 2007 року), змінило цільове призначення земельної ділянки, отримало позитивні висновки щодо відведення земельної ділянки під будівництво (протокол від 5 липня 2007 року), на підставі яких ТОВ "Л-Медика" 20 липня 2007 року отримало у Київській міські раді згоду на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки.
26 липня 2007 року Державне підприємство відкликало свою згоду на припинення землекористування на користь ТОВ "Л-Медика", та, у відповідь на звернення позивача ОСОБА_4 9 серпня та 17 вересня 2007 року, уже їй надало згоду на зміну цільового призначення земельної ділянки, площею 0,1 га по АДРЕСА_2 та на вилучення її з його користування.
Втім, як слідує зі змісту статей 141, 142 ЗК України, чинне земельне законодавство не передбачає вилучення земельної ділянки чи припинення права користування нею на користь третіх осіб.
Отже, такі дії Державного підприємства свідчать про його непослідовність та створення ТОВ "Л-Медика", як особі, яка звернулася за отриманням земельної ділянки першою, перешкод в реалізації її права. Такий висновок підтверджується й тим, що позивач ОСОБА_4 у серпні 2007 року почала претендувати на частину земельної ділянки, розробка проектних документів по якій ТОВ "Л-Медика" була розпочата ще у травні 2007 року.
Згідно з частиною другою статті 126 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає лише після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Як уже зазначалося, Київська міська рада оскарженим рішенням від 27 грудня 2007 року № 1525/4358 надала згоду на передачу в користування (оренду) ТОВ "Л-Медика" земельних ділянок, загальною площею 9,90 га, по АДРЕСА_2, за умови виконання ним вимог, зазначених у пункті 3 цього рішення.
За перевіркою матеріалів справи, це рішення фактично було реалізовано укладенням 18 травня 2009 року договору оренди земельної ділянки, зареєстрованим у Головному управлінні земельних ресурсів КМДА, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14 квітня 2008 року, що набрало законної сили 10 лютого 2009 року.
Оскільки вимоги про зобов'язання укласти договір користування (оренди) земельною ділянкою є похідними від ухваленого суб'єктом владних повноважень рішення про надання цієї земельної ділянки в користування, то господарський суд, зобов'язуючи Київську міську раду укласти з ТОВ "Л-Медика" договір оренди земельної ділянки, підтвердив правомірність рішення про її надання.
Таким чином, доводи позивачів, власне, як і ОСОБА_5, яка позовної заяви до суду не подавала, а фактично приєдналася до апеляційної та касаційної скарг, про порушення рішенням Київської міської ради від 27 грудня 2007 року № 1525/4358 їхніх прав та законних інтересів, безпідставні. Тож суди дійшли правильного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на спірне рішення Заступником прокурора міста Києва вносився протест, однак, Київська міська рада рішенням від 23 квітня 2009 року № 451/1507 його відхилила (а.с. 245, т.2). Між тим, Заступник прокурора міста Києва надалі, відповідно до вимог частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, яка була чинною на момент принесення протесту) в судовому порядку питання законності рішення Київської міської ради від 27 грудня 2007 року № 1525/4358 не порушив, а, натомість, у травні 2009 року пред'явив позов, у порядку статті 60 КАС України, в інтересах Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, яка, будучи наділеною адміністративною процесуальною дієздатністю, і сама могла пред'явити позов, якщо вважала, що цим рішенням порушуються її права.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.
З огляду на те, що доводи касаційних скарг правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.
Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф. Весельська
В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко