ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/32370/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Бутенка В.І.,
Олексієнка М.М.,
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи
за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - ГУ МВС України в Одеській області), Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - Київський РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області), Головного управління Державного казначейства України про скасування наказу про звільнення з посади, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року ОСОБА_4 пред'явив у суді указаний позов, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області № 62 о/с від 19 лютого 2009 року "По особовому складу" про звільнення його з посади дільничного інспектора міліції сектора ДІМ Таїровського відділу міліції Київського РВ Одеського МУ ГУ МВС України в Одеській області у запас Збройних Сил України, відповідно до підпункту "є" пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; стягнення на його користь заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12 000 гривень та моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржений наказ прийнятий відповідачем із порушенням порядку накладення дисциплінарного стягнення, оскільки у день його прийняття він перебував на лікарняному. Окрім того, вважав необґрунтованим і саме звільнення, оскільки будь-яких порушень дисципліни він не допускав.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року постанову суду першої інстанції скасовано, а позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування постановленої ним ухвали та повернення справи до того ж суду на новий розгляд.
Відповідачі своїм правом, як сторони у справі, не скористалися та заперечень на касаційну скаргу не подали.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на день пред'явлення позову та розгляду його судом першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ врегульований спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення про проходження служби) та Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк звернення до суду, визначений пунктом 21 Дисциплінарного статуту - три місяці з дня ознайомлення з наказом особи, на яку дисциплінарне стягнення накладено.
Згідно з частиною першою статті 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За перевіркою матеріалів справи, позивач, вважаючи строк звернення до суду пропущеним з поважних причин, подав клопотання про його поновлення та розгляд справи по суті заявлених ним позовних вимог. Відповідач, у свою чергу, вважав, що позивач пропустив цей строк без поважних причин, а тому просив суд застосувати наслідки, передбачені статтею 100 КАС України, та відмовити позивачу в задоволенні позову саме з цих підстав.
Втім, суд першої інстанції на ці заяви увагу не звернув та вирішив спір по суті заявлених вимог - відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.
На день апеляційного розгляду справи, яким є 16 листопада 2011 року, частина перша статті 100 КАС України зазнала змін і в редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI передбачала, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як слідує зі змісту наказу ГУ МВС України в Одеській області від 18 лютого 2009 року № 166 (а.с. 98), який став підставою для прийняття наказу від 19 лютого 2009 року № 62 о/с про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ, звільнення позивача пов'язане із систематичним порушенням дисципліни, останнє з яких мало місце 13 лютого 2009 року.
З цього дня ОСОБА_4 на роботу не з'являвся, документів на підтвердження поважності причин своєї відсутності не надавав. Його трудова книжка, відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110) зберігалася за місцем роботи.
Під час апеляційного розгляду справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово листами повідомлявся про звільнення та йому пропонувалося прибути до відділу кадрового забезпечення Одеського МУ ГУ МВС України для ознайомлення з наказом, отримання трудової книжки та воєнного квитка.
Оскільки ці листи долучені ОСОБА_4 до адміністративного позову як додатки, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що про своє звільнення позивач знав, але лише 25 грудня 2009 року звернувся за отриманням трудової книжки, а 15 лютого 2010 року - до суду з адміністративним позовом.
Однак, у зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам закону та неусуненням наявних у ній недоліків, суддя Одеського окружного адміністративного суду ухвалою від 14 травня 2010 року її йому повернув. Наступного разу ОСОБА_4 пред'явив адміністративний позов у червні 2010 року.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивач без поважних причин пропустив трьохмісячний строк, встановлений спеціальним законодавством, для звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції на застосуванні наслідків, передбачених частиною першою статті 100 КАС України наполягав, а суд цю обставину залишив поза увагою, то апеляційний суд, згідно з пунктом 4 частини першої статті 198 КАС України, обґрунтовано скасував ухвалену цим судом постанову та залишив адміністративний позов ОСОБА_4 без розгляду.
Згідно зі статтею 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і цей суд під час розгляду справи не порушив норми процесуального права, то, відповідно до частини першої статті 224 КАС України, підстави для скасування постановленої ним ухвали відсутні.
Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.
Судді Т.Ф. Весельська
В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко