АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Ап. Провадження № 22-ц/796/14353/2014 Головуючий у 1 інстанції - Кравець Д.І. Унікальний № справи 761/26753/14-ц Доповідач - Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючої - Слободянюк С.В.,

суддів - Крижанівської Г.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі - Шалапуді Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про визначення підсудності вказаної позовної заяви.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2014 року підсудність цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією визначено Шевченківському районному суду міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме для сплати судового збору на належний рахунок (а.с.6-7)

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією визнано неподаною та повернуто позивачу. Позивачу роз'яснено, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про її скасування, постановлення нової ухвали, якою передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянта зазначає, що при поданні позовної заяви скаржником через Апеляційний суд м. Києва на реквізити вказаного суду було сплачено судовий збір, про що свідчить платіжне доручення, наявне в матеріалах справи.

Зазначає, що жодних вимогщодо повторної сплати судового збору при подачі позовної заяви в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чинним законодавством України не передбачено.

В судове засідання ПАТ «Дельта Банк» не з'явилось, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38, 39).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з доданого до позовної заяви платіжного доручення № 68135137 від 20 серпня 2014 року про оплату судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. вбачається, кошти сплачено на розрахунковий рахунок 31210206780010, одержувач УДКУ у Солом'янському районі м. Києва, ЄДРПОУ 02894757 (а.с.1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною лінією залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали, оскільки матеріали поданої позовної заяви не відповідають вимогам, встановленим ст. 119 ЦПК України, зокрема, до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством на належний розрахунковий рахунок.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що сплата судового збору на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва не може вважатися належним доказом сплати судового збору, а вимоги ухвали від 15 вересня 2014 року позивачем у встановлений судом строк не виконано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, який підтверджує сплату судового збору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже при поданні позовних заяв до Шевченківського районного суду міста Києва оплата судового збору має бути проведена на розрахунковий рахунок 31211206700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, ЄДРПОУ 37995466, банк одержувача ГУ ДКУС у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001, призначення платежу: «Судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 15 вересня 2014 року позивач отримав 18 вересня 2014 року (а.с.9), однак у встановлений строк не усунув вказані недоліки. Натомість, 25 вересня 2014 року представник позивача Духота І.В. подав до суду заяву, в якій, не погодившись з ухвалою суду від 15 вересня 2014 року, зазначив, що при подачі позовної заяви до Апеляційного суду м. Києва ним було виконано вимогу ч. 5 ст. 119 ЦПК України, а саме, додано оригінал квитанції про сплату судового збору. При цьому, представник зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 117 ЦПК України справа передана з одного суду до іншого суду в порядку, встановленому ст. 116 цього Кодексу повинна бути прийнята судом до провадження, якому вона надіслана.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач звернувся до Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про визначення підсудності вказаної позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким регламентовано, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся до Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про визначення підсудності позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а не з позовною заявою в порядку, визначеному ст. 118 ЦПК України.

Таким чином, оскільки відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2014 року підсудність цивільної справи визначено Шевченківському районному суду міста Києва, судовий збір повинен бути сплачений на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м. Києва (місце розгляду справи, визначене Апеляційним судом м. Києва), про що і було вказано позивачу в ухвалі від 15 вересня 2014 року.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої що посилання представника позивача на положення ч. 2 ст. 117 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки в даному випадку справа була передана до Шевченківського районного суду м. Києва не відповідно до положень ст.ст. 116, 117 ЦПК України, а Апеляційним судом міста Києва лише була визначена підсудність справи згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Щодо доводів апеляційної скарги того, що жодних вимогщодо повторної сплати судового збору при подачі позовної заяви в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чинним законодавством України не передбачено, зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було сплачено судовий збір на банківські реквізити Шевченківського районного суду м. Києва за подання вказаної позовної заяви.

Разом з тим, нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не передбачено сплату судового збору при поданні заяви про визначення підсудності.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, залишення ухвали суду першої інстанції без змін, як такої що постановлена з дотриманням норм процесуального права.Доводи скарги висновок суду не спростовують та на його правильність не впливають

Керуючись ст..ст.303, 307, 312, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: