ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 910/12183/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на постановувід 04.11.2014 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№910/12183/13 господарського суду м. Києва

за позовомПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама"

простягнення 620 462,80 грн.

за участю представників:

позивача: Мірошник М.М., дов. від 01.10.2014 №286;

відповідача: 1) Кирилов М.С., дов. від 20.08.2014 б/н; 2) Штоюнда В.І., дов. від 04.01.2014 №21Ю;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.09.2014 (судді В.Бондарчук, О.Спичак, О.Нечай), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 ( О.Тищенко, К.Трасенко, І.Іоннікової) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська брама" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 592 грн. 69 коп. - інфляційних витрат, 7 237 грн. 19 коп. - 3% річних, 36 185 грн. 93 коп. - пені та 880 грн. 32 коп. - судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 та направити справу на новий розгляд в частині відмови в задоволенні позову про стягнення боргу та штрафних санкцій, передбачених п. 4.6 договору. Вважає, що судами порушено приписи норм матеріального права та недотримано вимог ст.ст. 35,43 ГПК України. Висновок судів про відсутність заборгованості ґрунтується лише на тому, що у квітні-травні 2013 року відповідач перерахував 683766,33 грн.

Дана сума була перерахована по рішенню у справі №910/24739/13 (ті ж сторони) як поточна оплата у квітні-травні 2013 року. Суди ухилилися від дослідження доказів та обставин справи. Не взяли до уваги те, що відповідні кошти вже враховані при розгляді справи №910/24739/13 де було встановлено, що КП УЖГ "Печерська брама" частково оплатила отримані послуги у квітні-травні 2013 у розмірі 683766,33 грн. через КП "ГІОЦ". Суди не надали належної правової оцінки зведеній відомості розчеплення оплат КП "ГІОЦ" за період з 01.04.2013 до 30.09.2013, не навели обґрунтувань подвійного врахування на користь відповідача однієї і тієї ж суми оплати. Оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням вимог ст.ст. 42,43,47,35,43 ГПК України.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив відповідача, в якому КПУЖГ "Печерська брама" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №06917/2-06 від 25.09.2006 р. про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 1.1 Договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва (надалі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 (в подальшому Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Згідно з п.п. 3.1, 3.7 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

У п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору зазначено, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата за надані послуги, може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за наданні послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно із п. 2.2.3 Договору, в разі неотримання від постачальника проточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Положеннями п. 7.1 Договору визначено, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Також, між сторонами укладено додаткову угоду до договору про визначення обсягів поставленої холодної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої, в якій сторони встановили, що порядок визначення обсягів поставленої питної води, використаної для приготування гарячої, та відповідної кількості стічних вод визначається відповідно до показань приладу обліку, встановленому в ЦТП, що фіксуються представниками абонента та ВАТ "Київводоканал" і розподіляються між споживачами послуг, які приєднані до ЦТП, в процентному співвідношенні, залежно від кількості мешканців будинку.

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду позивач стверджував про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості отриманих послуг відповідно до умов Договору, в зв'язку з чим у останнього за період з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р. перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 548 997,14 грн.

Натомість відповідач заперечив проти існування у нього заявленої позивачем заборгованості та вказав на те, що отриманні ним у спірному періоді послуги з постачання питної води та приймання стічних вод були повністю оплачені, на підтвердження чого надано було зведені відомості розщеплення оплат КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", з яких вбачається, що на рахунок позивача у квітні-травні 2013 р., в рахунок оплати вартості спожитих відповідачем за Договором послуг з водопостачання та водовідведення, зараховано 683 766,33 грн.

Водночас, у п.п. 2.2.2,2.2.3 договору сторони визначили порядок оплати за фактично отримані послуги не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем надання послуг та здійснення авансових платежів тільки за умови отримання відповідачем платіжного документа про оплату.

Позивачем надано суду копії платіжних вимог-доручень, які за твердженням позивача, на виконання п. 2.2.2 Договору виставлялись відповідачу для оплати спожитих у період з 01.05.2012 р. по 31.03.2013 р. послуг, проте доказів отримання відповідачем платіжних вимог, позивачем суду не надано.

Застосовуючи до спірних відносин приписи ст.ст.173,193 ГК України, ст. 202,509,525,526,530,612,626,901 ЦК України суди дійшли висновку про те, що за відсутністю доказів, які б вказували на можливість здійснення відповідачем попередньої оплати вартості наданих послуг, а також зважаючи на п 2.2.2 договору, яким передбачено, що зарахування позивачем грошових коштів котрі надходять від відповідача, здійснюється першочергово в рахунок погашення боргу, грошові кошти, які надійшли у квітні-травні 2013 р. у розмірі 683 766,33 грн., сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості у заявлений позивачем період.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 592,69 грн., 3% річних у сумі 7 237,19 грн., пеню у розмірі 36 185,93 грн. та штрафу у сумі 27 449,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за кожен місяць окремо у загальний період з травня 2012 р. до березня 2013 р., то суди дійшли висновку про обґрунтованість нарахування позивачем інфляційних, пені та 3% річних. При цьому, судами зауважено про відсутність підстав для застосування до відповідача положень п. 4.6 договору з огляду на відсутність доказової бази щодо направлення відповідачу платіжних вимог у період з 01.05.2012 р. по 01.03.2013 р. за оплату за спожиті послуги та отримання їх відповідачем.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів зауважує про те, що висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є передчасними. Судами порушено ряд норм процесуального права, зокрема, ст. 35,43,105 ГПК України.

Так, приписами ст. 105 ГПК України встановлено, що у постанові мають бути зазначені, зокрема обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.

Так, основними доводами апеляційної скарги є те, що відповідні кошти (які суди взяли до уваги як оплату боргу, стягнення якого вимагає позивач) вже враховані при розгляді справи №910/24739/13 де було встановлено, що КП УЖГ "Печерська брама" частково оплатила отримані послуги у квітні-травні 2013 у розмірі 683766,33 грн. через КП "ГІОЦ". Місцевий суд не надав належної правової оцінки зведеній відомості розчеплення оплат КП "ГІОЦ" за період з 01.04.2013 до 30.09.2013, не навів обґрунтувань подвійного врахування на користь відповідача однієї і тієї ж суми оплати. Такі ж доводи викладені і у касаційній скарзі.

Однак, касаційна інстанція позбавлена можливості самостійно встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відхиляючи доводи апелянта в цій частині апеляційним судом лише зазначено таке: "Посилання позивача в апеляційній скарзі на існування іншого судового рішення, в якому було надано дещо іншу юридичну оцінку періоду зарахування грошових коштів, які надійшли у квітні-травні 2013 р. у розмірі 683 766,33 грн. не приймається колегією суддів до уваги по перше з огляду на те, що рішення на яке посилається апелянт було прийнято значно пізніше від оскаржуваного, а отже на момент винесення рішення по даній справі про його існування суду взагалі не було відомо, а по друге у відповідності до положень ст.. 35 ГПК України юридична оцінка певних обставин справи надана судом в іншому судовому процесі не носить преюдиціального характеру, а отже не є визначальною для суду".

Апеляційний суд не звернув увагу на те, що рішення у справі №910/24739/13 винесено 07.03.2014, а оскаржуване рішення у даній справі - 11.09.2014. Ним не досліджено рішення у справі №910/24739/13 та не встановлено предмет спору: договір, за яким виник борг, період виникнення, які кошти зараховані судом в погашення боргу; коли судові рішення у даній справі набрали законної сили.

Судами також не спростовано з посиланням на належні докази та норми матеріального права доводи апелянта щодо подвійного зарахування коштів у справах №910/24739/13 та №910/12183/13.

Відтак, відсутні підстави стверджувати, що борг, заявлений позивачем до стягнення, погашено відповідачем.

Порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 42,43,47,35,43,105 ГПК України є, згідно зі ст.11110 ГПК України, підставою для скасування прийнятої у справі справи та направлення справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, оскільки вказаних порушень припустився саме апеляційний суд.

При повторному розгляді необхідно врахувати викладене вище.

Надати належну юридичну оцінку рішенням у справі №910/24739/13. З'ясувати предмет спору, період виникнення боргу, період надходження коштів, які були зараховані в рахунок погашення боргу по справі №910/24739/13. Дослідити період надходження коштів, які, на думку суду, були зараховані в рахунок погашення боргу у справі №910/12183/13. Дослідити доводи апелянта щодо подвійного зарахування одних і тих самих коштів, що надійшли протягом квітня-травня 2013 року для погашення заборгованості по справам №910/24739/13 та №910/12183/13.

На підставі встановленого винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1115 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддяВ. Овечкін

Судді:Є. Чернов

В. Цвігун