ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 грудня 2014 року м. Київ В/800/5099/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Карася О.В.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014

у справі № 807/2712/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 з мотивів неоднакового застосування цим судом одних тих самих норм матеріального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подана заява про перегляд, та постанови цього ж суду від 27.03.2014 (№ К/9991/29333/11) у справі № 2-а-9324/10/2270 за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями «Едпол» до Кам'янець-Подільської ОДПІ Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, оскільки аналіз наведених судових рішень судів касаційної інстанції не дає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права при вирішенні справ у подібних правовідносинах.

У справі, про перегляд якої подано заяву, предметом позову є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення фізичній особі-підприємцю грошового зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з придбання такою особою транспортних засобів. При цьому податковий орган виходив з того, що транспортні засоби придбані фізичною особою-підприємцем без мети використання в господарській діяльності, про що свідчить їх реєстрація не за фізичною особою-підприємцем, а за фізичною особою - не суб'єктом підприємницької діяльності.

У справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, предметом позову є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення підприємству (юридичній особі) податкового зобов'язання з податку на додану вартість в результаті зафіксованого порушення про формування податкового кредиту з такого податку за операціями з проведення модернізації основних фондів (обладнання), не підтверджених первинними документами.

Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судового рішення, та справі, на яку посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н.Г. Пилипчук

Л.І. Бившева

Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко

О.В. Карась