Судове рішення #401252
А17/238-06


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

  

25.12.06р.


Справа № А17/238-06

За позовом Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ  

до –Відкритого акціонерного товариства “Дніпронафтопродукт”, м. Дніпропетровськ                  

–          Приватного підприємства “Ванд”, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним господарського зобов’язання та стягнення 25104 грн. 00 коп.

                                                                                                                  Суддя — Стрелець Т. Г.

Секретар судового засідання —Хохлова Т.А.


Представники:

від позивача: Журавель О.В., довіреність №5978/10/08-09-15 від 09.03.2006р., старший оперуповноважений; Анохіна О.О., довіреність №12734/10/08-09-15 від 22.05.2006р., завідувач сектору;

від відповідача-1: Нікітіна І.Л., довіреність №17 від 03.01.2006р., юрист;

від відповідача-2: представник не з’явився.

В судовому засіданні приймав участь: Твардієвич Т.В., посвідчення №147 від 05.10.2005р., старший помічник прокурора м. Дніпропетровська.


Суть спору:

Прокурор м. Дніпропетровська звернувся з позовом в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (у подальшому —позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" (у подальшому —відповідач-1) та Приватного підприємства „Ванд” (у подальшому —відповідач-2) про визнання недійсним господарського зобов’язання від 03.06.2005р. №5/306, укладеного між відповідачами, як такого, що суперечить інтересам держави, на підставі ст.207 ГК України; стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошові кошти у розмірі 25104,00 грн., отримані за спірним господарським зобов’язанням; стягнення з відповідача-2 в доход держави 25104,00 грн. вартості отриманого товару за спірним господарським зобов’язанням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

–          з боку відповідача-2 угода була укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства і повинна бути визнана недійсною на підставі ст.207 ГК України;

–          рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 29.09.2003р. по справі №8/301 визнано недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту державної реєстрації у зв’язку з тим, що реєстрація підприємства була здійснена на підставну особу;

–          відповідач-2 за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджується актом від 11.07.2005р.;

–          відповідач-2 не звертався до дозвільної системи за дозволом на виготовлення печатей та штампів;

–          у зв’язку з викладеним є недійсними фінансово-господарські документи та документи податкового обліку (в тому числі і податкова накладна від 10.06.2005р. №50 на загальну суму 25104,00 грн., виписана на виконання умов спірного договору).

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує з посиланням на те, що:

–          спірний договір було укладено згідно з вимогами чинного законодавства і умови договору виконані сторонами в повному обсязі;

–          на момент укладення договору з відповідачем-2 у відповідача-1 не виникало сумнівів щодо цивільної правоздатності та дієздатності відповідача-2;

–          є безпідставним посилання позивача на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2003р. по справі №8/301, так як вказаним рішенням визнані недійсними установчі документи відповідача-2 у зв’язку з реєстрацією підприємства на підставну особу, а  факт ухилення від сплати податків зазначеним підприємством не встановлено;

–          в матеріалах справи відсутні докази невиконання відповідачем-2 конституційного обов'язку сплачувати податки;

–          позивачем надані докази подання відповідачем-2 податкової звітності.

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав, присутність свого повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив.

Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, тому що ухвали суду направлялися за юридичною адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006р. на підставі клопотання позивача провадження у справі було зупинено до 27.10.2006р. у зв’язку з необхідністю подання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2006р. провадження у справі було поновлено у зв’язку з тим, що відпали обставини, які зумовили його зупинення.

В судовому засіданні 25.12.2006р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши докази, подані позивачем, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, господарський суд, —

в с т а н о в и в :


03.06.2005р. між  відповідачем-2 (продавець) і відповідачем-1 (покупець) був укладений договір №5/306, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність, установити та налагодити, а покупець прийняти та оплатити товар (роликові букси у зборі) згідно специфікації (виставленого продавцем рахунку). Загальна вартість договору становила 25104,00 грн., в тому числі ПДВ 4184,33 грн.

На виконання умов вказаного договору 10.06.2005р. згідно платіжного доручення №18813 відповідач-1 здійснив передплату за товар на рахунок відповідача-2 у загальному розмірі 25104,00 грн.

10.06.2005р. відповідачем-2 по факту здійснення передплати було виписано податкову накладну №50 на загальну суму 25104,00 грн., у тому числі ПДВ 4184,00 грн.

Відповідач-2 на виконання умов вказаного договору здійснив поставку і установку товару (роликові букси у зборі), про що свідчать накладна №50 від 14.06.2005р. та акт приймання-здачі робіт по заміні шпал та установці роликових букс від 26.06.2005р. на загальну суму 25104,00 грн.

У відповідності з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2003р. по справі №8/301 були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту його державної реєстрації.

Актом обстеження місцезнаходження підприємств від 11.07.2005р. встановлено, що відповідач-2 за юридичною адресою не знаходиться.

Відповідно до Листа управління МВС України у Дніпропетровській області від 25.07.2005р. відповідач-2 не звертався до відділу дозвільної системи УАСМ УМВС України у Дніпропетровській області з проханням про надання дозволів на виготовлення печаток.

Господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача частково з таких підстав.

У відповідності зі ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Предметом доказування по даній справі є наявність у відповідача-2 на час укладення спірного договору мети на приховування доходів від оподаткування. Матеріали справи дозволяють зробити беззаперечний висновок про те, що прокурором та позивачем не доведені обставини наявності в діях відповідача-2 мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, як умови застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

Так, позивач просить визнати недійсним договір №5/306 від 03.06.2005р. як такий, що укладався з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

В підтвердження вказаних обставин позивач посилається виключно на факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 29.09.2003р. по справі №8/301.

При цьому вказаним рішенням  визнаються недійсними установчі документи відповідача-2 у зв’язку з реєстрацією підприємства на підставну особу.

Факту ухилення від сплати податків по спірній угоді відповідачем-2 вказаним рішенням суду не встановлено. У зв’язку з чим, викладені податковим органом доводи не можуть свідчити про наявність умислу у відповідачів на ухилення від сплати податків саме при укладенні договору №5/306.

У якості додатку до Листа від 12.10.2006р. “Про надання інформації” ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надала дані особових карток відповідача-2, з яких вбачається відсутність у відповідача-2 недоїмки. Навпаки, дані особових карток відповідача-2 свідчать про наявність у нього переплати з податкових платежів.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо ухилення відповідача-2 від сплати податків при виконанні спірного договору купівлі-продажу. Встановлення вказаних обставин є обов’язковим для висновку про наявність в діях відповідача-2 відповідного умислу. Наведене зумовлено наступним.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (1540-06) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 08.10.2004 №15 ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об’єктів оподаткування, а також шляхом заниження об’єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об’єктів оподаткування.

          За умови відсутності доказів ухилення від сплати податків неможливо зробити висновок про наявність в діях відповідача-2 мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства при укладенні договору купівлі-продажу.

Не можуть свідчити про наявність у відповідачів умислу при укладенні договору купівлі-продажу такі обставини як відсутність за юридичною адресою відповідача-2, неотримання дозволів на виготовлення печаток та штампів.

Таким чином, вимоги прокурора та позивача про визнання недійсним договору як такого, що був укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, не підлягають задоволенню.

Водночас, господарський суд приходить до висновку, що спірна угода має бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону, з огляду на таке.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні умови, дотримання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 2 ст. 203 ЦК України передбачається, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності зі ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Водночас, матеріали справи свідчать, що від імені відповідача-2 при укладанні спірної угоди діяли невстановлені особи, які не були уповноважені засновником відповідача-2 на здійснення фінансово-господарської діяльності, відповідач-2 був зареєстрований підставною особою, яка не мала наміру займатися підприємницькою та господарською діяльністю.

З наведеного господарський суд приходить до висновку, що при укладанні спірної угоди відповідач-2 у порушення ст. 203 ЦК України не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності.

Таким чином, спірна угода підлягає визнанню недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

При цьому, наслідки визнання угоди недійсною, передбачені ст. 208 ГК України, у спірних правовідносинах не застосовуються, оскільки вказана угода не була укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Керуючись ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

 

п о с т а н о в и в :


Адміністративний позов Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.  Дніпропетровську задовольнити частково.


Визнати недійсним повністю господарське зобов’язання від 03.06.2005р. №5/306 між Відкритим акціонерним товариством “Дніпронафтопродукт” та Приватним підприємством “Ванд”.


В решті позову відмовити.


Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.


Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.



Суддя                                                                                                                       Т. Г. Стрелець

17.01.2007р.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація