УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 876/2405/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2014 року про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення та перерахунок соціальних виплат,-

в с т а н о в и в :

18 листопада 2013 року заявник - ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив змінити спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2036,24 грн. (75% мінімальної пенсії за віком згідно із вимогами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») з 01 травня 2010 року по 07 жовтня 2010 року із врахуванням виплачених сум.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено нарахування додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2036,24 грн. (75% мінімальної пенсії за віком згідно із вимогами ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») з 01 травня 2010 року по 07 жовтня 2010 року, проте виплата оскаржуваної додаткової щомісячної пенсії не проведена, що є підставою для зміни способу виконання рішення. Апелянт звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування унеможливлює виконання судового рішення зобов'язального характеру та є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити заяву про зміну способу виконання судового рішення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу- без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що, вирішуючи заяву про зміну чи встановлення способу виконання рішення, суд не може змінити зміст резолютивної частини постанови, виклавши її в новій редакції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Ст.14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами п.2 ч.4 с.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Разом з тим, в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення у вказаній справі, оскільки, змінивши спосіб виконання постанови із зобов'язання виплатити додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на стягнення конкретної суми цієї допомоги, суд фактично змінить постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судами всіх інстанцій при розгляді справи, що є неправомірними

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 11 листопада 2014 року справа №21-3940а14), що в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2014 року про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення у справі № 461/730/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик