ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/800/32758/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Весельської Т.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Самбірського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року Самбірський міжрайонний прокурор Львівської області в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самбірському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах з 24 грудня 2007 року.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 квітня 2011 року поновлено строк звернення до адміністративного суду.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 серпня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з 24 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції, а адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України).

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, про прийняте рішення щодо відмови у призначенні пенсії по віку на пільгових умовах по Списку № 2 згідно п.2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «б» ст.13, ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Управлінням ПФУ в Самбірському районі було повідомлено ОСОБА_3 письмово 03 вересня 2007 року листом за № 3609/03-20 та листом від 01 лютого 2008 року за № 367/03-20 із обґрунтуванням відмови.

25 вересня 2008 року ОСОБА_3 звернулась в Самбірську міжрайонну прокуратуру, тобто з цього саме часу слід відраховувати початок перебігу строку звернення прокурора до адміністративного суду з позовом.

Однак, лише 02 грудня 2009 року, тобто і з пропуском річного строку звернення до суду, передбаченого редакцією ст. 99 КАС України до змін внесених Законом № 2453- VI від 07.07.2010 року, Самбірський міжрайонний прокурор звернувся до суду, однак не в порядку адміністративного судочинства а в порядку цивільного судочинства. Провадження в справі № 2-188 було закрито 27 жовтня 2010 у зв'язку із тим, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ні ОСОБА_3 ні Самбірський міжрайонний прокурор, у передбачені ст. 99 КАС України строки, як до змін внесених Законом № 2453- VI від 07.07.2010 року та і після, не звернулись до адміністративного суду з відповідним позовом, при цьому покликання на причини пропуску строку з поважних причин є необґрунтованими та не свідчать про те, що строк був пропущений з поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судове рішення постановлене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: