ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2014 року м. Київ К/800/2966/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Весельської Т.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, у якому просив визнати відмову протиправною та стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 342,48 крб. за працю позивача в зоні відчуження Чорнобильської АЕС 5-6-7-8 червня 1986 року в селах Діброва, Варовичі, Володимирівка та 23-24 лютого 1987 р. в селі Стара Рудня Поліського району Київської області за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міністерства аграрної політики та продовольства України за рахунок бюджетних асигнувань.
Постановою Окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у 1986 році працював начальником відділу ветеринарного та санітарного контролю в Державному комітеті агропромислового комплексу УРСР, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А №109366 від 16 серпня 1999 року. Позивача віднесено до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
В період з 05-08 червня 1986 року ОСОБА_3 перебував у відрядженні в населених пунктах: Володимирівка, Варовичі, Діброво, Мартиновичі Поліського району Київської області, а в в період з 23-24 лютого 1986 року перебував у відрядженні в селі Стара Рудня Поліського району Київської області, що підтверджується довідками Міністерства сільського господарства від 01 квітня 1992 року №42 та № 44.
Листом Мінагрополітики від 24 жовтня 2005 року №37-22-16/16329, позивача було повідомлено, що відповідно до особової картки в червні 1986 року йому була нарахована заробітна плата в сумі 325 крб., а саме: за 16 робочих днів (при 8-ми годинному робочому дні) в сумі 247,62 крб. та за 5 днів лікарняних в сумі 77,38 крб. В лютому 1987 року нарахована заробітна плата за 20 робочих днів становила 325 крб. при 8-ми годинному робочому дні.
Згідно довідки Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2011року № 291, позивачу було виплачено заробітну плату (посадовий оклад) за роботу в зоні відчуження в селах Діброва, Варовичі, Володимирівка, Стара Рудня Поліського району Київської області за періоди з 05 червня 1986 року по 08 червня 1986 року, з 03 травня 1986 року по 20 травня 1986 року та з 23 лютого 1987 року по 24 лютого 1987 року, в розмірі 325крб.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР, і ВЦРПС від 15 лютого 1980 року №30, за працівниками, які перебували у службовому відрядженні, для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зберігається середній заробіток за всі робочі дні за графіком, встановленим за основним місцем роботи, протягом періоду відрядження.
Згідно положень абз.1 п.1 Постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156 «Про умови праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій в зоні Чорнобильської атомної електростанції», керівникам підприємств і організацій надавалось право здійснювати оплату праці працівників, що були безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за підвищеними до 100 % тарифними ставками (відрядними розцінками, окладами, посадовими окладами). Конкретні розміри підвищення тарифних ставок встановлюється з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт.
Разом з тим, у зв'язку зі зміною радіаційної обстановки та веденням згідно з постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378 нових умов оплати праці та пільг для працівників, що зайняті на ЧАЕС та ліквідації наслідків у зоні відселення, вищенаведена норма втратила чинність на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1988 року №491-106 «Про зміну та визнання такими, що втратили чинність, рішення уряду СРСР з питань умов оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій, установ, які зайняті на роботах, що пов'язані з ліквідацією наслідків на ЧАЕС та запобіганню забрудненню навколишнього середовища».
Відповідно до абз.4 п.1 Постанови Ради Міністрів СРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які зайняті на роботах, що пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища», оплата праці працівників підприємств, відряджених у зону відчуження для виконання робіт з ліквідації наслідків на ЧАЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища провадилася у ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки у 4-,3-,2- кратному розмірах тарифної ставки (окладу) понад середньомісячну заробітну плату.
Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради УРСР від 08 травня 1986 року №168-5 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони ЧАЕС», встановлено, що на решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю) оплата праці повинна провадитись з дня аварії в 1-крантому розмірі тарифних ставок (окладів, посадових окладів) відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 08 травня 1986 року №168-5 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони ЧАЕС» та підставі абз.4 п.1 Постанови Ради Міністрів СРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які зайняті на роботах, що пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища».
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, до зони відчуження було віднесено населені пункти Варовичі, Володимирівка, Стара Рудня Поліського району Київської області.
Разом з тим, рішеннями урядової комісії від 07 серпня 1986 року №87, від 19 серпня 1986 року №108, від 18 вересня 1986 року №173, від 05 січня 1987 року №339, від 02 березня 1987 року №351 населені пункти Варовичі, Володимирівка, Стара Рудня Поліського району Київської області та пункт перевантаження вантажів, дезактивації та санітарної обробки «Діброва» у 1986-1987 роках було віднесено до зони особливого контролю, що не відноситься до зони небезпеки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, оплата праці позивачу за виконані роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проводилась в однократному розмірі тарифних ставок з урахуванням того, що населенні пункти Варовичі, Володимирівка, Стара Рудня Поліського району Київської області, віднесені до зон особливого контролю.
Листом Міністерства соціальної політики України від 01 червня 2012 року №6007/14-12/20 повідомлено, що у разі не проведення своєчасного розрахунку, донарахування провадяться за наявності робочого табеля (в оригіналі) за період роботи в зоні відчуження, завіреного підприємством установою чи організацією, що відповідали за проведення конкретних робіт в зоні відчуження чи іншого документу первинного бухгалтерського обліку кладеного у рік виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не звертався до відповідача щодо перерахунку заробітної плати, і відповідно видачі нової довідки про розмір заробітної плати.
Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, щодо правомірності дій відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: