ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/56007/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «ОМ-Центурія»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2а-8908/10/1870

за позовом Приватного підприємства «ОМ-Центурія»

до 1. Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області;

2. Першого заступника начальника Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області Кашири Ю.Ю.

про визнання дій протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ОМ-Центурія» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій Шосткінської МДПІ Сумської області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0001751502/0 та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.11.2010 № 0001751502/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 14294 грн., в т.ч. 9529 грн. основного платежу та 4765 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, в задоволенні позову відмовлено.

ПП «ОМ-Центурія» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що обставини щодо вчинення позивачем порушень не підтверджено належними доказами, а ґрунтуються тільки на висновках акту перевірки контрагента.

Шосткинська МДПІ у письмових запереченнях на касаційну скаргу просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 04.11.2010 № 0001751502/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 14294 грн., в т.ч. 9529 грн. основного платежу та 4765 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки документальної невиїзної перевірки за період з 01.04.2009 по 31.05.2009, викладені в акті від 26.10.2010 № 1422/1502/34560061, про порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, з урахуванням вимог п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV.

В обґрунтування вчинення позивачем вказаних порушень податковий орган вказує на те, що позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень-травень 2009 року податок на додану вартість за операціями з ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм» щодо придбання ефірних олій, які на думку відповідача, вчинені без мети досягнення економічного ефекту та є такими, що не мають реального характеру. Ці висновки, своєю чергою, обґрунтовані тим, що засновник контрагента позивача - ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм» - ОСОБА_3 не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаної юридичної особи. Крім того, податковий орган вказує на відсутність ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм» за адресою свого місцезнаходження та неможливість останнім здійснювати господарську діяльність через відсутність основних фондів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, погодився з висновками податкового органу, та виходив з того, що наведені відповідачем обґрунтування нереального вчинення господарських операцій підтверджуються висновками акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм». Крім того, суди попередніх інстанцій визнали недостатніми для висновку про реальне вчинення операцій з придбання позивачем ефірних олій в ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм» надані позивачем в підтвердження фактичного здійснення операцій первинні документи.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного з'ясування тих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для підтвердження правомірності формування платником податків податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійснених господарських операцій з придбання товару, тобто такі операції мають бути не тільки документально оформленими, а й повинні призвести до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку робіт і товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише вчиненням порушення контрагентом позивача вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення останнім господарської діяльності.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит.

Суд касаційної інстанції зазначає, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам у їх сукупності, встановити мету придбання товарів.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивач у підтвердження господарських операцій з придбання у ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм» ефірних олій надало податкові накладні від 06.04.2009 № 109-06/04 та від 05.05.2009 № 109-05/05, у підтвердження оплати - платіжні доручення від 07.05.2009 № 34, від 24.04.2009 № 33, від 27.05.2009 № 48, від 25.05.2009 № 47, від 05.06.2009 № 51, від 02.06.2009 № 49.

Усі ці первинні документи мають бути досліджені судами попередніх інстанцій та оцінені як докази.

Висновки податкового органу, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за спірні періоди на підставі вищезазначених первинних документів обґрунтовані ненаданням позивачем письмового договору купівлі-продажу ефірних олій у ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм» та відсутністю товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт здійснення поставки придбаний товарів.

За загальним правилом, визначеним ст. 208 Цивільного кодексу України, угоди між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Проте в силу ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність. В законах прямо не передбачено недійсності договору купівлі-продажу у разі укладення його в усній формі, такий договір не визнаний судом недійсним, тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу, укладений в спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що дозволено ст. 181 Господарського кодексу України, є правомірним.

Крім того, визнання посилань податкового органу на відсутність контрагента позивача - ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм» за адресою його місцезнаходження, непричетність засновника вказаної юридичної особи до фінансово-господарської діяльності доведеними тільки на підставі висновків акту перевірки ТОВ «Лотус-Трейдінг-Терм» є необґрунтованим.

Згідно із п. 1.3. ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (далі - Порядок) (чинного на час виникнення спірних відносин), під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, визначення в акті перевірки встановлених порушень є лише фіксуванням виявлених за результатами перевірки обставин. На підставі такого акту може бути прийняте відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка як доказу надається судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином, встановлені в ході перевірки податковим органом обставини та факти не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не може визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені допустимими доказами, а ґрунтуються на висновках акту перевірки контрагента позивача, без оцінки інших доказів у справі - первинних документів за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного суду України.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «ОМ-Центурія» задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун