ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2014 року м. Київ К/9991/38219/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Бовкуна В.В.
представника позивача Хижняка І.О.
представника відповідача Килівника Р.С.
прокурора Бараненка І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012
у справі № 2а-11560/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві
третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.03.2012 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 21.02.2011 № 0000067225/0.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, в обґрунтування чого посилається на норми матеріального права: п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та обставини, з яких виходила державна податкова інспекція, складаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Заступник прокурора м.Києва приєднався до касаційної скарги Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області в порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України, підтримавши її вимоги. ,
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції здійснено заміну: позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна», у зв'язку зі зміною найменування; відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, у зв'язку з реорганізацією.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
На підставі акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» від 07.11.2011 № 17/07-214/20027449 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва складено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011 № 0000067225/0 про зменшення бюджетного відшкодування за листопад 2010 року в сумі 5014837,15 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2507418,57 грн.
Підставою для такого зменшення є висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), що полягали у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 5014837,15 грн., сплаченого (нарахованого) за операціями з ТОВ «Союз-Європа» ЛТД, СФГ «Славутич», ТОВ НВО «Хеліантус», ПП «Інтеграція», ТОВ «Дізель Плюс», ПП «Енліль-М», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Рост-Інвест-Агро», ТОВ «Меркурій-А», ПП «Агрохімтехсервіс», СФГ «Агросвіт», ТОВ «Транс-Трейд-Ком», ПП «Фатум-55», ПП «Расинг-Груп», ТОВ «Інтерагро-Союз», ПП «СВ «Інтерконтакт».
При цьому контролюючий орган, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагенті на рівні ДПА України», виходив з того, що між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями вказаних контрагентів існують розбіжності, оскільки контрагенти не задекларували податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2010 року за операціями з ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)».
Інших підстав для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування в акті перевірки не визначено.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи, та надав їм правову оцінку.
Платник податків при формуванні податкового кредиту за листопад 2010 року повинен був діяти у межах п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Порушення постачальниками товару податкового законодавства, зокрема щодо формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів (послуг) та декларування таких зобов'язань, не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит, та на бюджетне відшкодування відповідно.
Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку із заниженням податкових зобов'язань постачальником, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, законом не передбачено.
У разі якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо формування податкових зобов'язань, звітування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то за такі порушення передбачена відповідальність для такої особи. Іншого законами не передбачено.
За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях такого платника у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог закону при формуванні податкового кредиту та обчисленні бюджетного відшкодування, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.
Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування за операціями з придбання товару (послуг) та протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун