ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2014 р. м. Київ К/800/3147/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Шевченка О.О.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а-3399/10/2670

за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

до Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельної виробничої корпорації «Укреставрація»

про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.02.2012 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача податковий борг в сумі 2944148,91 грн. на користь Державного бюджету України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Заступник прокурора м. Києва подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, прокурора, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг в сумі 2944148,91 грн., вимоги про стягнення якого є предметом позову, виник у зв'язку з несплатою відповідачем:

визначених у податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009, 2010 та 2011 року податкових зобов'язань в загальній сумі 2850183,55 грн.;

визначеного податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати в сумі 49912,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2010 № 0008191530/0;

нарахованої пені в сумі 44053,36 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Позивач надіслав відповідачеві першу податкову вимогу 19.03.2009 № 1/1268, яка отримана відповідачем 12.05.2009, та другу податкову вимогу від 18.06.2009 № 2/2495, яка отримана - 29.07.2009.

Позивач прийняв рішення від 31.08.2009 № 29 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідач 02.03.2011 та 03.03.2011 надіслав до позивача уточнюючі податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008, 2009 та 2010 роки, в яких зменшив належну до сплати суму податкового зобов'язання.

Позивач листами від 30.03.2011 № 6584/10/15-322 та від 06.04.2011 № 5268/10/15-322 повідомив відповідача про те, що уточнюючі розрахунки за 2008, 2009, 2010 роки не взяті до обліку. Такі уточнюючі розрахунки не були відображені в картці особового рахунку відповідача.

Вказані дії (бездіяльність) позивача щодо не взяття до обліку уточнюючих розрахунків та повідомлення про це відповідача останнім не оскаржувались.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що визначені позивачем в деклараціях, а також визначені податковим органом за податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання у вказаних вище сумах, є узгодженими. Через несплату таких зобов'язань відповідачем у встановлені законом строки такі зобов'язання стали податковим боргом. Посилання відповідача на відсутність в нього податкового боргу зі сплати самостійно визначених ним зобов'язань у деклараціях через подання ним до позивача уточнюючих розрахунків про зменшення таких зобов'язань суд першої інстанції відхилив з огляду на встановлені обставини про не взяття відповідачем цих розрахунків до обліку та невідображення їх у обліковій картці відповідача, про що останній був повідомлений відповідними листами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач 12.03.2010 та повторно 09.03.2011 надіслав уточнюючи розрахунки до податкових декларацій за 2008, 2009, 2010 роки, тому у відповідача відсутні податкові зобов'язання з орендної плати за землю. Крім того, відповідач у період з 28.02.2011 по 03.11.2011 перерахував до державного бюджету орендну плату за землю в сумі 172817,23 грн. та, з урахуванням переплати, за 2008 рік в сумі 107481,32 грн., за 2009 рік в сумі 1369507,44 грн., за 2010 рік в сумі 1084751,20 грн. При цьому судом апеляційної інстанції взято до уваги, що рішенням Господарського суду м.Києва від 31.01.2012 у справі № 5/216, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012, внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2008 № 79-6-00677, укладеного між відповідачем та Київською міською радою, щодо розміру річної орендної плати.

Суд касаційної інстанції не може визнати законною та обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції, вказавши, що у відповідача відсутня податкова заборгованість зі сплати зобов'язань, задекларованих у деклараціях за 2008, 2009, 2010 роки, з огляду на подання ним уточнюючих розрахунків про зменшення зобов'язань за ці періоди, залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини про повідомлення позивачем відповідача листами від 30.03.2011 № 6584/10/15-322 та від 06.04.2011 № 5268/10/15-322 про невзяття уточнюючих розрахунків до обліку, невідображення таких уточнюючих розрахунків в картці особового рахунку відповідача та не оскарження відповідачем в судовому порядку дій (бездіяльності) відповідача.

Таким чином, цим обставинам судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки та не спростовано висновків суду першої інстанції про узгодження відповідачем податкових зобов'язань, самостійно задекларованих у деклараціях за 2008, 2009, 2010 роки, хоча такі обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи з огляду на необхідність обов'язкового з'ясування питання, чи відбулось узгодження відповідачем визначених ним зобов'язань за деклараціями за 2008, 2009, 2010 роки, з яким пов'язується виникнення у платника податку обов'язку сплатити його до бюджету у встановлений законом строк.

Суд апеляційної інстанції також не з'ясував питання, чи відбулося узгодження відповідачем податкового зобов'язання за декларацією за 2011 рік, а також за податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2010 № 0008191530/0 в сумі 49912,00 грн., суми за яким, як встановлено судом першої інстанції, також входять до суми податкового боргу.

Обставини щодо сплати позивачем у періоді з 28.02.2011 по 03.11.2011 орендної плати за 2008, 2009 та 2010 роки у певних сумах встановлені судом апеляційної інстанції без посилань на докази.

У разі їх підтвердження, вони мають бути враховані при вирішенні справи щодо податкового боргу у відповідних сумах.

Встановлені рішенням Господарського суду м.Києва від 31.01.2012 у справі № 5/216, яким внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.11.2008 № 79-6-00677 щодо розміру орендної плати, не будуть мати значення для правильного вирішення справи про стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що складається з несплачених узгоджених податкових зобов'язань за 2008, 2009, 2010, у разі встановлення факту узгодження таких зобов'язань до набрання цим рішенням законної сили.

За встановленого факту узгодження податкових зобов'язань у порядку, визначеному п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у платника податку згідно з вимогами п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього закону виникає безумовний обов'язок сплатити суму такого зобов'язання до бюджету у встановлений законом строк, а у разі її несплати - така сума стає податковим боргом (п. 1.3 ст. 1 цього закону), що підлягає стягненню до бюджету за рішенням суду у разі його несплати платником податку. Відповідні положення містяться у Податковому кодексу України.

У разі виникнення обставин після узгодження податкових зобов'язань, які дають підстави для висновку про допущені платником помилки у раніше поданих податкових деклараціях, такі помилки можуть бути виправлені у встановленому законом порядку у межах встановленого законом граничного строку, а безпідставно/помилково сплачені кошти до бюджету - повернуті у встановленому законом порядку.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до цього суду.

При новому апеляційному розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун