УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 876/10426/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 жовтня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №461/3508/13-а за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської Ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу Держземагентства у Львівській області про скасування наказу та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

17.01.2011р. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, та з врахуванням поданих в судовому засіданні доповнень до адміністративного позову від 21.06.2012р., які прийняті судом, відповідачами зазначила Львівську міську Раду, Департамент містобудування Львівської міської ради, Виконавчий комітет Львівської міської ради, третьою особою - ОСОБА_2 та просила скасувати наказ Департаменту землеустрою та планування забудови міста виконкому Львівської міської ради народних депутатів №164 від 30.03.1998р. «Про передачу в приватну власність гр.ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1» та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №258 від 24.04.1998р. «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин» в частині затвердження наказу Департаменту землеустрою та планування забудови міста №164 від 30.03.1998р. (т.1 ар.с. 62-64).

В порядку ст.53 КАС України у справу в якості третіх осіб судом першої інстанції залучено ОСОБА_3 та відділ Держземагентства у Львівській області.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.10.2014р. позов залишено без розгляду у зв'язку з відсутністю заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та не надання жодних переконливих доказів поважності причин його пропуску.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21.10.2014р. та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що про наказ Департаменту землеустрою та планування забудови міста виконкому Львівської міської ради народних депутатів №164 від 30.03.1998р. дізналася лише з листа Управління Держкомзему у місті Львові від 02.09.2010р. №40/7/126, а позов подано 14.01.2011р., тобто в межах строку позовної давності. До вересня 2010 року жодних документальних чи фактичних обставин, які б могли свідчити про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 не було. Таким чином, висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду за відсутності поважних причин його пропуску, є безпідставним.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зі змісту з ч. 2 ст. 99 КАС України випливає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом до суду став лист управління Держкомзему у місті Львові №40/7/126 від 02.09.2010р., з якого позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 на підставі спадщини за заповітом від 21.07.2008р. ВКМ №205928 р.н. 2-1428 є власником земельної ділянки площею 0,0340 га по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка передана у приватну власність наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста №164 від 30.03.1998р. гр.ОСОБА_2 Згодом, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №258 від 24.04.1998р. «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин», в тому числів, затверджено наказ Департаменту землеустрою та планування забудови міста №164 від 30.03.1998р.

До часу проведення ОСОБА_2 робіт по обміру та розмежуванню території, а також підготовчих робіт щодо побудови стаціонарної огорожі, права позивача не порушувались. Про приватизацію земельної ділянки на АДРЕСА_1 позивачу не було відомо, і як наслідок, питання законності приватизації не стояло.

Застосовуючи приписи ст.100 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні представником третьої особи подано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. Визнавши подане клопотання підставним, враховуючи відсутність заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, а також зважаючи на те, що строки звернення до суду є значно задавненими, що позбавляє суд можливості фактично оцінити обставини справи та охарактеризувати сформовані між суб'єктами правовідносини, суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слід зауважити, в контексті вимог ч.2 ст.5 та ч.1 ст.100 КАС України, заява представника третьої особи від 21.10.2014р. про застосування наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд вправі на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів знайти підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи вбачається, що зі змісту листа Управління Держкомзему у місті Львові від 02.09.2010р. позивач дізналась про порушення своїх прав, а тому строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів позивача слід обчислювати з цього часу.

Таким чином, подавши 17.01.2011р. позов до суду, шестимісячний строку для звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Доказів в спростування вищевикладеного, ні відповідачами ні третіми особами суду не подано.

За вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що аналізуючи позовну заяву та додані до неї матеріали, пояснення позивача, надані в судовому засіданні, суд першої інстанції не врахував, що такі містять підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в порядку ст.100 КАС України.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що залишаючи позовну заяву без розгляду в порядку ст.99 та ст.100 КАС України, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.160, 195, 197, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 21 жовтня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №461/3508/13-а скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш