ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2014 року Справа № 910/10441/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут"
на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 08.08.2014 Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014
у справі№ 910/10441/14
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" 1. Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача: відповідача-1: відповідача-2:Дяковського О.С. Семенюти О.В. не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" (надалі - ТОВ "Ресторан Беркут") звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" (надалі - ПАТ "Укргазпромбанк") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" (надалі - ТОВ "Біля Універмагу") про визнання недійсним іпотечного договору від 29.05.2008.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2014 (суддя Підченко Ю.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л., Ільєнок Т.В.), відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Ресторан Беркут" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про задоволення позову.
Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 215 Цивільного кодексу України, статей 38, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.10.2007 між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (продавець) та ТОВ "Біля Універмагу" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу № 22/07, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 09.10.2007 за реєстровим № 1752, відповідно до якого продавець зобов'язується відповідно до рішення 14-ї сесії 5-го демократичного скликання Львівської обласної ради від 13.06.2007 за № 327 "Про затвердження Програми приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад Львівської області на 2007-2008 роки та переліку об'єктів для приватизації" передати у власність покупцю нежитлові приміщення, а саме: склад, позначений у технічній документації літерою "Б", площею 70,3 кв.м., ветлабораторію, позначену в технічній документації літерою "В", площею 51,7 кв.м., громадські туалети, позначені в технічній документації літерою "Г", площею 52,2 кв.м., склад, позначений у технічній документації літерою "Д", площею 59,7 кв.м., загальною площею 233,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 106, а покупець зобов'язується прийняти зазначені приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в договорі, та зареєструвати право власності на вказані приміщення в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
29.12.2007 відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради видано ТОВ "Біля Універмагу" свідоцтво про право власності на будівлю під літерами Б, В, Г, Д загальною площею 233,9 кв.м., яка знаходиться в м. Львові на вул. Княгині Ольги, буд. 106.
17.01.2008 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за ТОВ "Біля Універмагу" зареєстровано право власності на будівлю під літерами Б, В, Г, Д загальною площею 233,9 кв.м., яка знаходиться в м. Львові на вул. Княгині Ольги, буд. 106, за реєстраційним номером 11467797.
29.05.2008 між ВАТ АБ "Укргазпромбанк" (після зміни організаційно - правової форми ПАТ "Укргазпромбанк") (іпотекодержатель) та ТОВ "Біля Універмагу" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1327, відповідно до якого даний договір у розмірі, який встановлений у п.п. 2.2 п. 2 договору (предмет іпотеки оцінюється сторонами в 1 491 647,00 грн), забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору банківського кредиту № 1189-КЛ/08 від 29.05.2008, укладеного між АБ "Укргазпромбанк" та ТОВ "Біля Універмагу".
У пункті 1.8 іпотечного договору зазначено, що предметом іпотеки є: будівля під літ. "Б", "В", "Г", "Д", загальна площа якої становить 233,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 106.
Визначена будівля належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю, виданого 29.12.2007 відділом приватизації житла Франківської райадміністрації, згідно з наказом управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 1907-НЖ-Ф від 29.12.2007. Право власності на будівлю зареєстровано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 17.01.2008 за реєстраційним номером 11467797 (пункт 1.9 іпотечного договору).
У пункті 1.9 іпотечного договору також зазначено, що згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно серії ССК № 681488 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 28.05.2008 за № 18992876 предмет іпотеки складається з: літера Б - склад, загальною площею 70,3 кв.м.; літера В - ветлабораторія, загальною площею 51,7 кв.м.; літера Г - громадські туалети, загальною площею 52,2 кв.м.; літера Д - склад, загальною площею 59,7 кв.м.
Під забороною (арештом) відчуження згідно з Єдиним реєстром заборон відчуження об'єктів нерухомого майна предмет іпотеки не перебуває, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 29.05.2008 № 18847418 (пункт 1.9 іпотечного договору).
Відповідно до пунктів 1.10, 1.11 іпотечного договору в Державному реєстрі іпотек інформація про перебування предмета іпотеки в іпотеці відсутня, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру, виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 29.05.2008 № 18847418.
На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Біля Універмагу" (іпотекодавець) є власником нежитлових приміщень, які є предметом іпотечного договору від 29.05.2008.
Звертаючись до господарського суду із позовом, ТОВ "Ресторан Беркут" стверджує наступне: у ТОВ "Біля Універмагу" відсутні майнові права на вищевказаний предмет іпотеки, оскільки позивачем у 2001 році у Фонду державного майна України на підставі договору купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.2001 викуплено нерухоме майно: нежитлові приміщення площею 2 823 кв.м. (у тому числі зал ресторану площею 858,9 кв.м., приміщення їдальні площею 230,1 кв.м., складські приміщення площею 1734 кв.м.) та площадки (споруди) загальною площею 1379,3 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 106 (з 2002 року адресу змінено на вул. Володимира Великого, 59-Б), про що 08.04.2002 Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради ТОВ "Ресторан Беркут" видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення; позивач є єдиним власником приміщень; на момент укладення договору іпотеки все нерухоме майно ТОВ "Ресторан Беркут" за адресою: місто Львів, вул. Володимира Великого, 59-Б знаходилось під арештом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що майно, яке перебуває у власності ТОВ "Ресторан Беркут" має інші ідентифікуючі ознаки в порівнянні з майном, яке належить ТОВ "Біля Універмагу"; на момент укладення іпотечного договору від 29.05.2008 нежитлові приміщення, які належать ТОВ "Біля Універмагу" на праві власності та є предметом іпотеки, не перебували під арештом.
Господарські суди, з урахуванням встановлених обставин справи, керуючись приписами, зокрема статей 11, 202, 203, 207, 215, 546, 575, 576 ЦК України, статей 1, 5 Закону України "Про іпотеку", дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Так, статтею 203 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.
Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Таким чином, підставою для визнання договору недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення договору.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання спірного договору недійсним на підставі встановлених обставин справи, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним та правомірно застосували приписи чинного законодавства.
Крім того, апеляційним господарським судом зазначено, що позивачем не доведено наявності порушення його прав та охоронюваних законом інтересів під час укладення іпотечного договору.
Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку, викладеному в постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі № 26/133, від 11.12.2012 у справі № 56/68, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.
Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових рішень відсутні.
Згідно з пунктом 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Беркут" у справі № 910/10441/14 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 910/10441/14 залишити без змін.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: Н. Кочерова
В. Саранюк