ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2014 р.Справа № 916/4345/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

розглянув справу за участю представників:

від позивача: Грінченко В.В. за довіреністю від 28.12.11.; Петров В.-П.С. згідно довіреності від 19.12.12. №247 ;

від відповідача: Ротар І.В. за довіреністю №476 від 24.07.14.;

розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН" (м.Миколаїв)

до відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця" (м.Одеса)

про відшкодування збитків в сумі 7756239,00грн.

У засіданнях суду оголошувались перерви на підставі ст.77 ГПК України, а саме: 24.11.14. до 05.12.14., 05.12.14. до 17.12.14., а 17.12.14. до 22.12.14.

27.10.14. Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „НІБУЛОН" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Одеська залізниця" про відшкодування збитків в сумі 7756239,00грн. за втрату вантажу при перевезенні залізницею.

Ухвалою суду від 29.10.14. порушено провадження у справі №916/4345/14 за зазначеним позовом.

21.11.14. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути із відповідача 8656074,00грн. - відшкодування вартості втраченого вантажу при перевезенні залізницею (а.с.63-66, т.1).

17.12.14. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути із відповідача відшкодування збитків в розмірі 9512406,76грн. із яких 9470340,00грн. - вартість втраченого вантажу та провізна плата цього вантажу, 3% річних в сумі 4219,84грн. і 37846,92грн. - інфляційні втрати (а.с.1.-5, т.2).

З врахуванням вимог ст.22 ГПК України суд приймає до розгляду заяви в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення вартості втраченого вантажу та провізну плату цього вантажу на загальну суму 9470340,00грн., а в частині стягнення 3% річних в сумі 4219,84грн. та 37846,92грн. інфляційних втрат відмовляє в прийнятті заяви до розгляду, оскільки в цій частині позивач змінив підставу та предмет позову, тобто заявив нові вимоги, а не збільшив в цій частині позовні вимоги. Отже, справа розглядається в межах предмету позову в частині стягнення 9470340,00грн.

Представники позивача в засіданні суду підтримали позов з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданих в засіданні суду 17.12.14., тобто в сумі 9512406,76грн. з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.13. між Державним підприємством „Донецька залізниця"(залізниця, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" (вантажовласник) було укладено договір №412713 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Предметом зазначеного договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1. договору).

Додатковою угодою №6 до договору №412713 від 23.09.13. строк дії зазначеного договору було продовжено із 01.07.14. до 30.09.14 (а.с.130, т.1).

На виконання договору №412713 та додаткової угоди №6 Донецькою залізницею було прийнято від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" до перевезення насипом вантаж (пшеницю другого класу) загальною масою 2714220кг за маршрутом зі станції Старобільськ, Донецької області на станцію Миколаїв - вантажний Одеської залізниці, що підтверджується залізничними накладними №50593748 від 05.07.14., №50619246 від 05.07.14., №50641109 від 06.07.14., №50641190 від 06.07.14., №50657907 від 06.07.14.

Вантажовідправником та вантажоотримувачем вантажу по зазначених накладних був позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство „Нібулон".

Проте, прийнятий залізницею вантаж по залізничних накладних №50593748 від 05.07.14., №50619246 від 05.07.14., №50641109 від 06.07.14., №50641190 від 06.07.14., №50657907 від 06.07.14. не прибув на станцію призначення: Миколаїв - вантажний, про що свідчать матеріали справи, зокрема: відмітки станції „Миколаїв - вантажний" на зазначених накладних, про те, що „вантаж не прибув", акти загальної форми №2009, №2010 від 12.07.14. та №2029, №2031, №2032 від 14.07.14., № 2334 від 12.08.14., №2335 від 12.08.14., №2336 від 12.08.14, №2337 від 12.08.14., №2338 від 12.08.14., інші докази і не заперечується представником відповідача.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України та відповідними нормами діючого законодавства в сфері перевезення залізничним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявні в матеріалах справи залізничні накладні: №50593748 від 05.07.14., №50619246 від 05.07.14., №50641109 від 06.07.14., №50641190 від 06.07.14., №50657907 від 06.07.14. також свідчить про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство „Нібулон" (вантажовідправник та вантажоодержувач) і Державним підприємством "Донецька залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача.

Накладна, відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

З врахуванням положень ст.ст. 22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

З врахуванням вимог ст.117 Статуту залізниць відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка кореспондується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що залізницею прийнято вантаж до перевезення без жодних зауважень та претензій до маси, стану вантажу згідно залізничних накладних і тому залізниця повинна відшкодувати дійсну вартість втраченого вантажу.

Така ж правова позиція і Вищого господарського суду України, викладена у п.2.7 роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 29.09.08. №04-5/225 „Про внесення змін і доповнень в роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", в якому зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Дійсна вартість втраченого вантажу без включення провізної плати підтверджується довідками вантажовідправника від 07.10.14. по кожній залізничній накладній та інформаційно-ціновою довідкою торгово-промислової палати Миколаївської області за №26-122 від 29.09.14. (а.с.25-30, т.1) і становить загальну суму 7328394,00грн. (2700,00грн. (ціна за 1т.) х 2714220кг) без включення провізних платежів.

Отже, відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу в сумі 7328394,00грн. та відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, тому що її не включено до вартості втраченого вантажу згідно ст. 114 Статуту залізниць, яка становить 513414,00грн. з врахуванням ПДВ, що підтверджується п.34 накладних №50593748 від 05.07.14., №50619246 від 05.07.14., №50641109 від 06.07.14., №50641190 від 06.07.14., №50657907 від 06.07.14. та довідками АСК ВП УЗ від 05.07.14. (а.с.68-69,т.1).

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу всього 7841808,00грн., і тому в цій частині суд задовольняє позов, а в решті позовних вимог відмовляє.

Слід зазначити, що така правова позиція Вищого господарського суду викладена у п.3.13 роз'яснення президії Вищого господарського суду від 29.05.02. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та у п.10 оглядового листа Вищого господарського суду України від 21.05.14 №01-06/662/2014 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ), згідно яких залізниця відшкодовує вартість вантажу, зданого до перевезення, як це передбачено статтею 115 Статуту залізниць України.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач не довів в повному обсязі обставин на які посилався в заявах про збільшення позовних вимог, і його доводи в частині збільшення позовних вимог спростовуються виданими довідками про вартість зданого до перевезення вантажу, згідно яких вартість 1 тони вантажу становить 2700,00грн.

Також відповідач не спростував доводи позивача, відсутність своєї вини при втраті вантажу не довів доказами.

Посилання представника Одеської залізниці на відсутність вини залізниці при втраті вантажу, а втрата вантажу відповідачем не заперечується, спростовується матеріалами справи, зокрема додатковою угодою до договору №6 від 01.07.14., яка була укладена залізницею вже під час АТО, а також залізничними накладними, згідно яких залізниця прийняла вантаж для перевезення вже під час існування АТО.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо відсутності доказів про дійсну вартість втраченого вантажу, тому що доводи в цій частині спростовуються п.34 накладних №50593748 від 05.07.14., №50619246 від 05.07.14., №50641109 від 06.07.14., №50641190 від 06.07.14., №50657907 від 06.07.14. та довідками АСК ВП УЗ від 05.07.14. (а.с.68-69,т.1), про що суд зазначав вище.

Отже, суд вважає, що Одеською залізницею не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у втраті вантажу, оскільки матеріалами справи встановлено, що втрата вантажу відбулась саме у період від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов у частині стягнення збитків за втрачений вантаж в тому числі провізну плату за перевезення цього вантажу у розмірі 7841808,00грн., оскільки вимоги в цій частині є обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та заявлені відповідно до вимог чинногозаконодавства.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 73080,00грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство „Нібулон" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1 та поштовий адрес: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б, код ЄДРПОУ 14291113):

- 7841808,00грн. - збитків за втрачений вантаж;

- 73080,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Повний текст рішення підписано: 22 грудня 2014 року.

Суддя Я.В. Брагіна