КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа№ 41/207

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фільманович М.Є.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: Щербина Д.В.;

третьої особи-1: Горєв В.О.;

третьої особи-2: не з'явились;

від ВДВС: Рубель І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 06.10.2014р., винесену за результатами розгляду

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий

дім "Ресурси"

на дії відділу Державної виконавчої служби України

у справі №41/207 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой

Мандарин Ойл"

до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

треті особи із самостійними вимогами на предмет

спору 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий

Дім "Ресурси"

2) Дочірнє підприємство "Стальінвест "Товариства з

обмеженою відповідальністю "Донметалзбут"

про виконання зобов'язання в натурі

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №41/207 від 06.10.2014р. скаргу третьої особи-1 було задоволено повністю, а саме:

- визнано дії Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження ВП №13930081 та винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 05.09.2014р. №13930081 незаконними;

- визнано постанову Державної виконавчої служби України про зупинення виконавчого провадження від 05.09.2014р. ВП №13930081 недійсною.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №41/207 від 06.10.2014р., визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 05.09.2014р. №13930081 правомірними, а названу постанову - законною.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Окрім того, відповідач наголошував на наступному:

- мазут у кількості 25 381,67 тонн, вартість якого стягнуто за рішенням Господарського суду міста Києва у справі №41/207 від 21.04.2009р., було використано для генерації теплової енергії для потреб населення;

- заборгованість за спожиту теплову енергію призвела до неможливості своєчасного погашення заборгованості за мазут сумою 55 839 674,00 грн.;

- оскільки товар (мазут) є енергоносієм та був спожитий відповідачем для виробництва та постачання енергоносіїв (теплової енергії), а заборгованість що є предметом стягнення в даній справі виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, то на дані правовідносини однозначно поширюється дія Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

- постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. у справі №41/207 визнано законною постанову про зупинення виконавчого провадження від 05.08.2009р. та встановлено те, що мазут є енергоносієм та підпадає під дію п.1.5 ст. 1 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. було змінено склад колегії та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

24.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 24.11.2014р.

В судове засідання 24.11.2014р. представники сторін, третіх осіб та відділу Державної виконавчої служби України не з'явилися. Позивач, треті особи та відділ Державної виконавчої служби України про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.12.2014р.

В судове засідання 09.12.2014р. з'явилися лише представники відповідача, третьої особи-1 та відділу Державної виконавчої служби України.

Представники позивача та третьої особи-2 у судове засідання 09.12.2014р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб та відділу Державної виконавчої служби України у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, враховуючи наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, третіх осіб та відділу Державної виконавчої служби України про місце, дату і час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників позивача та третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2014р. представники відповідача та відділу Державної виконавчої служби України підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №41/207 від 06.10.2014р., визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 05.09.2014р. №13930081 правомірними, а названу постанову - законною.

В судовому засіданні 09.12.2014р. представник третьої особи-1 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін як таку, що була винесена з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права.

В судовому засіданні 09.12.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 11.12.2014р.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 09.12.2014р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

В судовому засіданні 11.12.2014р. представники відповідача та відділу Державної виконавчої служби України підтримали раніше надані пояснення, просили суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 11.12.2014р. представник третьої особи-1 також підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 11.12.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи-1 та відділу Державної виконавчої служби України, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі - відповідач) про виконання зобов'язання в натурі.

В процесі судового розгляду було залучено до участі у справі як третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" (далі - третя особа-1) та Дочірнє підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" (далі - третя особа-2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009р. у справі №41/207 позов було задоволено частково, зобов'язано відповідача повернути зі зберігання на користь позивача мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль №5 Київенерго" АЕК "Київенерго". Позовні вимоги третьої особи-1 задоволено повністю, зобов'язано відповідача повернути в натурі на користь третьої особи-1 мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль №6 Київенерго" АЕК "Київенерго". Позовні вимоги третьої особи-2 задоволено повністю, зобов'язано відповідача повернути в натурі на користь третьої особи-2 мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54 626 671,00 грн., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на "Теплоелектроцентраль №5 Київенерго" АЕК "Київенерго", 8 466,643 тонн на "Теплоелектроцентраль №6 Київенерго" АЕК "Київенерго".

06.05.2009р. на виконання вищезазначеного судового рішення було видано накази.

В травні 2009 року позивач та треті особи звернулися до суду із заявами про зміну способу виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009р. у справі №41/207.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. заяви позивача та третіх осіб було задоволено, змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду від 21.04.2009р. у справі №41/207, присуджено до стягнення з відповідача: на користь позивача 54 179 613,40 грн. вартості мазуту; на користь третьої особи-1 - 55 839 674,00 грн. вартості мазуту; на користь третьої особи-2 - 54 626 671,00 грн. вартості мазуту. Визнано такими, що втратили чинність накази Господарського суду міста Києва №41/207 від 06.05.2009р. про зобов'язання відповідача повернути позивачу та третім особам мазут, який знаходився на зберіганні на "Теплоелектроцентраль №5 та "Теплоелектроцентраль №6 Київенерго" АЕК "Київенерго".

У грудні 2013 року відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою, в якій просив розстрочити виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009р. у справі №41/207 в частині погашення заборгованості перед третьою особою-1 терміном на 360 місяців, у зв'язку зі складним фінансовим становищем.

В процесі розгляду справи, відповідач уточнив свої вимоги та просив суд відстрочити виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009р. №41/207 на 36 місяців та розстрочити виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. №41/207 на 120 місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2014р. в задоволенні заяви відповідача в частині розстрочення виконання ухвали суду у справі №41/207 від 12.05.2009р. відмовлено. Заяву в частині відстрочення виконання ухвали суду у справі №41/207 від 12.05.2009р. задоволено, відстрочено виконання ухвали суду у справі №41/207 від 12.05.2009р. на 36 місяців до 11.03.2017р.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2014р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2014р. у справі №41/207 скасовано в частині відстрочення виконання ухвали суду від 12.05.2009р. у справі №41/207 на 36 місяців до 11.03.2017р. У даній частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2014р. у справі №41/207 залишено без змін.

У вересні 2014 року від третьої особи-1 надійшла скарга на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якій він просив суд визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньова М.О. щодо винесення постанови від 05.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження №13930081 протиправними, визнати названу постанову від 05.09.2014р. незаконною (недійсною) та скасувати її, посилаючись на порушення державним виконавцем п.15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №41/207 від 06.10.2014р. скаргу третьої особи-1 було задоволено повністю, визнано дії Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження ВП №13930081 та винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 05.09.2014р. №13930081 незаконними. Окрім того, визнано постанову Державної виконавчої служби України про зупинення виконавчого провадження від 05.09.2014р. ВП №13930081 недійсною. При цьому суд зазначив наступне:

- відповідача включено до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам п.1.1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка №209/123 від 31.07.2009р.;

- відповідно до п.3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження";

- згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012р. у справі №1-26/2012, яким надано тлумачення положенням п.15 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями ч.1 ст. 41, ч.5 ст. 124, п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, пп.1.3, 1.4 ст. 1, ч.2 ст. 2, абзацу шостого п.3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005р., положення ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної у п.1.4 ст. 1, зокрема такої, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії;

- заборгованість відповідача виникла у зв'язку з невиконанням договору зберігання, предметом якого є мазут. Тобто заборгованість відповідача не є невнесеною платою за товар (мазут), що спожитий у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв. Зазначений факт встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. у справі №41/207, яка не оскаржена та на даний момент є чинною, що в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

- дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження ВП №13930081 є незаконними, а відповідна постанова від 05.09.2014р. ВП №13930081 є недійсною.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження". Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

В ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України від 27.07.2009р. було відкрито виконавче провадження ВП №13930081 за наказом Господарського суду міста Києва №41/207 від 13.05.2009р.

В ході примусового виконання вказаного судового наказу відповідач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України із заявою від 07.08.2014р., в якій просив зупинити виконавче провадження на підставі ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Заяву відповідача було задоволено і постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 05.09.2014р. зупинено виконавче провадження ВП №13930081 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі №41/207 (том справи - 9, аркуші справи - 152-153).

Перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, наведений в ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, відповідно до п.15 ч.1 названої статті виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" постановою Кабінету Міністрів України №1163 від 07.12.2005р. було затверджено Порядок ведення реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості, та користування його даними, згідно з п.п.3, 5 якого держателем реєстру є Мінпаливенерго. Адміністратором реєстру є розрахунковий центр - підрозділ оптового постачальника електричної енергії - державного підприємства "Енергоринок", що забезпечує ведення та користування даними реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача було внесено до вищевказаного Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, що не заперечується сторонами та підтверджується наявною в матеріалах справи випискою №209/123 від 31.07.2009р.

Скасовуючи постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби ВП №13930081 від 05.09.2014р. про зупинення виконавчого провадження, місцевий господарський суд зазначив про те, що заборгованість відповідача виникла у зв'язку з невиконанням договору зберігання, предметом якого є мазут.

За висновком місцевого господарського суду, заборгованість відповідача не є невнесеною платою за товар (мазут), спожитий у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв. При цьому суд послався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. у справі №41/207.

Колегією суддів враховано обставини, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. у справі №41/207. Однак поза увагою місцевого господарського суду залишилося те, що виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №41/207 вже було зупинено на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 05.08.2009р.

Третя особа-1 оскаржувала дії органу Державної виконавчої служби України по винесенні вказаної постанови від 05.08.2009р. та просила скасувати останню, посилаючись, зокрема, на те, що дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не поширюється на заборгованість відповідача перед позивачем у справі №41/207.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2009р. скаргу третьої особи-1 було задоволено частково: визнано дії органу Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №41/207 від 13.05.2009р. неправомірними та визнано постанову від 05.08.2009р. про зупинення виконавчого провадження незаконною. В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2009р. у даній справі було скасовано частково, в задоволенні скарги третьої особи-1 на дії органу Державної виконавчої служби України щодо зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №41/207 від 13.05.2009р. відмовлено. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2009р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. у справі №41/207 було залишено без змін. При цьому суд касаційної інстанції погодився з колегією апеляційного суду в тому, що постанова органу Державної виконавчої служби України від 05.08.2009р. відповідає вимогам закону, а дії по зупиненню виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №41/207 від 13.05.2009р. є правомірними. При цьому, суд касаційної інстанції в своїй постанові зазначав, що 28.11.2005р. відповідача внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу. Згідно з п.3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Вказана постанова Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. є чинною, не була змінена чи скасована, а тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені в постановах Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. та вище згаданій постанові Вищого господарського суду України від 03.02.2010р. не підлягають доказуванню.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поза увагою місцевого господарського суду залишилося те, що мазут у кількості 25 381,67 тонн, вартість якого стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва у справі №41/207 від 21.04.2009р. був використаний для генерації теплової енергії для потреб населення.

Посилання місцевого господарського суду на те, що товар (мазут) не є енергоносієм, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з пп.1 п.1.4, п.1.5 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" заборгованістю є підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Енергоносіями є кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Згідно з визначенням, наведеним у наказі Мінстату №213 від 17.08.1995р. "Про розробку паливно-енергетичного балансу України за 1995 рік", мазут (флотський і топковий) являє собою залишкові й важкі фракції нафтопродуктів, одержані при атмосферній перегонці нафти.

Тобто, спірний товар (мазут) є енергоносієм в розумінні Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", який був спожитий відповідачем для виробництва та постачання енергоносіїв (теплової енергії), а заборгованість, стягнення якої було предметом розгляду у даній справі, виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

За наведених обставин, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що зупиняючи виконавче провадження ВП №13930081 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі №41/207 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства, зокрема, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а винесена ним постанова ВП №13930081 від 05.09.2014р. є правомірною.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, наведені у скарзі третьої особи-1 б/н від 15.09.2014р. на дії органу Державної виконавчої служби України (том справи - 9, аркуші справи - 143-145), спростовуються зібраними у справі матеріалами, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Натомість доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, підтвердилися під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставини, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 06.10.2014р. у справі №41/207 - скасуванню. В задоволенні скарги третьої особи-1 (б/н від 15.09.2014р.) на дії органу Державної виконавчої служби України має бути відмовлено повністю.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок третьої особи-1.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 49, 75, 77, 86, 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2014р. у справі №41/207 скасувати.

3. В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" б/н від 15.09.2014р. на дії Державної виконавчої служби України відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

6. Матеріали справи №41/207 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков