УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2014 року м. Київ
Судова палата у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,
суддів: за участю: Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Скотаря А.М., начальника відділу участі прокурорів у перегляді судових рішень Верховним Судом України Курапова М.В., секретарів: Халявки О.М., Тімчинської І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_14 за заявою заступника Генерального прокурора України Дьоміна Ю.М. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року,
встановила:
Вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 7 червня 2013 року ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України ( далі - КК ), засуджено за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, пунктом одинадцятим частини другої статті 115 КК із застосуванням статті 69 КК до позбавлення волі на строк п'ять років, за частиною першою статті 263 КК - до позбавлення волі на строк три роки.
На підставі частини першої статті 70 КК ОСОБА_14 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк п'ять років.
Апеляційний суд Черкаської області вироком від 4 жовтня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_14 у частині призначення покарання скасував і призначив йому покарання за частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 27, пунктом одинадцятим частини другої статті 115 КК із застосуванням статті 69 КК - позбавлення волі на строк сім років, за частиною першою статті 263 КК - позбавлення волі на строк три роки, а на підставі частини першої статті 70 КК за сукупністю злочинів визначив остаточне покарання - позбавлення волі на строк вісім років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_14 визнано винуватим і засуджено за те, що він умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, переслідуючи мету умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_16, в кінці серпня 2012 року замовив його вбивство ОСОБА_17 та передав останньому як аванс грошові кошти в сумі 4 300 грн, показав ОСОБА_16, місце його проживання та місце роботи. Про цей факт ОСОБА_17 повідомив правоохоронні органи, які розробили план заходів щодо попередження реалізації вказаного злочинного наміру. 18 жовтня 2012 року було інсценоване вбивство ОСОБА_16
ОСОБА_14, будучи впевненим у тому, що ОСОБА_17 вчинив замовлене вбивство, передав йому як оплату за виконання замовлення грошові кошти в сумі 5 000 грн, пообіцявши передати решту коштів у сумі 10 000 грн після того, як він особисто побачить труп ОСОБА_16
Того ж дня о 19 годині 59 хвилин біля бару «Околиця» по вулиці Київській,34/1 у місті Каневі Черкаської області ОСОБА_14 був затриманий працівниками міліції.
Крім того, 18 жовтня 2012 року під час огляду місця події в автомобілі «Сітроен», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_14, було виявлено і вилучено пістолет «ТТ» заводського виробництва, що є нарізною вогнепальною зброєю, та 7 набоїв до нього 7,62 мм, які ОСОБА_14 придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 24 квітня 2014 року касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_14 - адвокатів ОСОБА_18, ОСОБА_19 та заступника прокурора Черкаської області - залишила без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_14 - без зміни.
У поданій у строк, встановлений частиною другою статті 447 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), заяві до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник Генерального прокурора України Дьомін Ю.М. порушив питання про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року щодо ОСОБА_14 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обґрунтування заяви заступник Генерального прокурора України зазначає, що дії засудженого не містять ознак замаху на злочин, оскільки підшукування ОСОБА_14 виконавця злочину, виплата йому частини винагороди мають розцінюватися як готування до нього. Тому подальша добровільна відмова ОСОБА_17 від доведеності злочину до кінця мала місце на стадії його готування.
При цьому заступник Генерального прокурора України Дьомін Ю.М. як на неоднакове застосування одного і того ж закону посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2012 року, якою вирок Апеляційного суду Харківської області від 2 квітня 2012 року змінено, дії ОСОБА_20 перекваліфіковано з частини третьої статті 27, частини другої статті 15, пунктів одинадцятого та дванадцятого частини другої статті 115 КК на частину третю статті 27, частину першу статті 14, пункти одинадцятий та дванадцятий частини другої статті 115 КК із застосуванням статті 69 КК, оскільки особа, якій засуджений запропонував знайти виконавця умисного вбивства потерпілого і для цього передав гроші, відмовилася від його вчинення. Суд касаційної інстанції зазначив, що встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_20 вчинив готування до інкримінованого йому злочину.
Вважає, що вчинені суспільно небезпечні діяння ОСОБА_14 та особи у порівнюваному рішенні за своєю суттю є подібними, однак кваліфіковані за різними статтями кримінального закону і кожна із цих кваліфікацій у двох справах була визнана судом касаційної інстанції як правильна.
Просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року щодо ОСОБА_14, а справу щодо нього направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, прокурора, який підтримав заяву, перевірила матеріали кримінальної справи та доводи, зазначені в заяві, ознайомилась із науковим висновком у справі та дійшла висновку про таке.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 445 КПК підставами для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону - це різне, відмінне, несхоже тлумачення, розуміння точного змісту (суті) норми кримінального закону.
Вирішуючи питання про наявність підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом першим частини першої статті 445 КПК, Верховний Суд України виходить із встановлених судом обставин, які викладені в судовому рішенні, що набрало законної сили і находить, що встановлені судами суспільно небезпечні діяння у оспорюваному і порівнюваному рішеннях є подібними.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» у разі, коли виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення або замаху на вчинення цього злочину.
Розмежування цих стадій у кримінальному законодавстві проводиться, як правило, за об'єктивними ознаками діяння, залежно від їх змісту і характеру, з урахуванням тієї ролі, яку вони відіграли в реалізації умислу.
Відповідно до частини першої статті 14 КК готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
У кримінальній справі, у якій заперечується рішення суду касаційної інстанції, викладені обставини злочинних дій ОСОБА_14, на які недостатньо звернув увагу касаційний суд, свідчать, що для реалізації прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_16, ОСОБА_14 виконав усі необхідні підготовчі дії, тобто замовив вбивство потерпілого шляхом змови про це з ОСОБА_17 (виконавцем) показав ОСОБА_16, місце його проживання та місце роботи, виплатив виконавцю винагороду за вбивство на замовлення, але ОСОБА_17 хоч і взяв гроші, вчинювати цей злочин не планував і відмовився вбивати потерпілого, про що повідомив правоохоронні органи.
За таких обставин можна зробити висновок, що ОСОБА_14 здійснив усі підготовчі дії до вчинення умисного вбивства на замовлення, але замаху на вчинення злочину не було з причин незалежних від його волі, так як виконавець не виконав жодної дії направленої на виконання об'єктивної сторони цього злочину.
Фактичні обставини суспільно небезпечного діяння у рішенні, яке надано для порівняння, подібні до діяння, інкримінованого ОСОБА_14, і отримали кримінально-правову оцінку за частиною третьою статті 27, частиною першою статті 14, пунктами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 115 КК.
Правова оцінка діянь, вчинених ОСОБА_14, у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечного діяння, встановленого у наданому судовому рішенні для порівняння, дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції в оспорюваному рішенні застосував норму кримінального закону іншу, яка не відповідає фактичним обставинам вчиненого ОСОБА_14 злочину.
За таких обставин оспорюване рішення касаційного суду щодо ОСОБА_14 належить визнати неправильним і таким, що підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень статті 455 КПК іншого способу усунення виявленого Верховним Судом України неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено.
Новий касаційний розгляд справи належить здійснити відповідно до чинного законодавства.
Керуючись статтями 445, 454, 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України
ухвалила:
Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2014 року щодо ОСОБА_14 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій пунктом другим частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий А.І. Редька
Судді:
Л.Ф. Глос В.І. Косарєв
Т.В. Гошовська О.Т. Кузьменко
В.В. Заголдний В.Ф. Пивовар
М.Р. Кліменко Б.М. Пошва
Є.І. Ковтюк А.М. Скотарь
М.Є. Короткевич