УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 49861/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.

суддів: Шинкар Т.І., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про стягнення заборгованості,-

встановив :

У червні 2011 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив зобов'язати відповідача провести призначення, нарахування та виплату як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії І, в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах позовної давності з врахуванням положень, передбачених ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених і отриманих сум пенсії.

Оскаржуваною постановою суду позов задоволено повністю. Визнано дії відповідача неправомірними. Зобов'язано відповідача нарахувати і виплачувати позивачу, як особі, віднесеній до I категорії, інваліду IІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 10.12.2010 року по 10.06.2011 року відповідно до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Зокрема в обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» розмір державної пенсії по 2 групі інвалідності не можуть бути нижчими 820 грн., а також п. 2 цієї постанови передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у розмірі 20 % прожиткового мінімуму.

Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та те, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тут та далі, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 цього Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 % мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 % мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 цього ж Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Суд звертає увагу, що пп. 13, 15 п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6, вносилися зміни до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які суттєво обмежували зазначені в цих статтях розміри державної та додаткової пенсії. Однак, зміни внесені пп. 13, 15 п. 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року N 107-VI в ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Конституційний Суду України своїм Рішення від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 визнав їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Після Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 дія ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не обмежувалась.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки зміни, внесені пп. 13, 15 п. 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) то відповідно до Рішення Конституційного Суду України відновлено дію ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач в оскаржуваний позивачем період, всупереч вимог даного Закону позивачу державну та щомісячну додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачував у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян та від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Згідно із положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідач діяв всупереч чинного спеціального законодавства України.

Відповідно до ст.9 ч.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачу слід застосовувати згадану правову норму при визначенні мінімального розміру пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що бюджетне фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону № 796-ХІІ проводиться із державного бюджету і Положенням «Про Пенсійний фонд України» визначено вичерпний перелік напрямів використання бюджетних коштів, які здійснюються виключно за призначенням, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 80-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 р. за № 209/14900, одним із основних завдань управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 липня 2011 року у справі № 2а-7494/11 за позовом ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.М. Судова-Хомюк

Судді : Т.І. Шинкар

Р.Й. Коваль