АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження №22ц/790/8571/14 Головуючий 1 інст. - Троцька А.І.
Справа № 554/5163/14-ц Доповідач - Крилова Т.Г.
Категорія: захист прав споживачів
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Крилової Т.Г.,
Суддів - Гуцал Л.В.,
- Коростійової В.І.,
при секретарі - Огар І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 26 серпня 2014 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 26 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» про стягнення пені, встановлення факту,-
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ЗЛАТОБАНК» про стягнення пені, встановлення факту.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 17.10.2013 року між ним та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» було укладено договір № 049790 банківського вкладу в іноземній валюті «Класичний» щодо розміщення 16 213,55 доларів США на 6 місяців під 7,5% річних.
У березні 2014 року йому стало відомо, що незважаючи на отримане відповідачем від Національного банку України рефінансування, у вкладників Банку тривають проблеми із отриманням належних їм коштів. 07.03.2014 року він звернувся до Полтавського відділення банку із письмовою заявою про дострокове повернення вкладу. Через 2 робочих дні, у визначену працівниками банку дату - 12.03.2014 року, він не отримав ані свого вкладу, ані обґрунтованої відмови. Також було відмовлено у безготівковому переказі коштів у іноземній валюті відповідно до нормативно-правових актів НБУ на інший рахунок у іншому банку.
14.03.2014 року після вручення банку письмової претензії, із належних йому грошових коштів він отримав лише 13 950 грн. Вподальшому, кошти йому видавалися частками за наявності їх у Банку протягом строку до 04.04.2014 року.
Вважає, що до правовідносин, які склалися між сторонами слід застосувати ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та стягнути з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на його користь 5079,77 доларів США пені за прострочення дострокової видачі депозитного вкладу за договором № 049790 банківського вкладу в іноземній валюті «Класичний» по курсу НБУ на час постановлення судового рішення. Доповнивши свої позовні вимоги, просив також встановити факт порушення з боку відповідача п.п.2.4.4, 3.5 договору, ч. 3 ст. 1060 ЦК України і п.п. 7, 9 Постанови правління НБУ № 104 від 27.02.2014 року при поверненні йому банківського вкладу на його вимогу до спливу строку вкладу.
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 26 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено факт порушення ПАТ «ЗЛАТОБАНК» вимог п.п.2.4.4, 3.5 договору № 049790 банківського вкладу в іноземній валюті «Класичний», ч. 3 ст. 1060 ЦК України і п.п. 7, 9 Постанови правління НБУ №104 від 27.02.2014 року щодо повернення ОСОБА_2 банківського вкладу до спливу строку. Стягнуто з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 26 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги його доводи і пояснення по справі. Не враховано, що Банком не надана до суду його заява від 07.03.14 року, яка є доказом порушення відповідачем ч.3 ст. 1060 ЦК України, п.п. 7, 9 Постанови правління НБУ №104 від 27.02.2014 року та п.п. 2.4.4, 3.5 договору банківського вкладу. Суттєвою обставиною є повернення вкладу українськими гривнями у сумі, що не перевищує 15 000 гр. на добу протягом тривалого часу.
В апеляційній скарзі ПАТ «ЗЛАТОБАНК» просить рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 26 серпня 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що вимога про встановлення певного факту повинна розглядатися в порядку окремого провадження згідно вимог ЦПК України.
У вересні 2014 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про постановлення додаткового рішення. Просив постановити у справі додаткове рішення щодо вимоги про стягнення 3% пені вартості послуги банківського депозиту за кожен день прострочення відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». Посилався на те, що у резолютивній частині рішення зазначена вимога фактично не вирішена.
Додатковим рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 26 вересня 2014 року заява ОСОБА_2 про постановлення додаткового рішення по даній справі задоволена. Зазначено, що у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить додаткове рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 26 вересня 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що додаткове рішення суду в частині відмови йому у задоволенні вимог про стягнення 3% пені відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» є неправомірним, оскільки не враховані його доводи, викладені вище.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2014 року підсудність вказаної справи визначена апеляційному суду Харківської області.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції від 26 серпня 2014 року задоволенню не підлягає. Апеляційна скарга ОСОБА_2 на додаткове рішення суду від 26 вересня 2014 року підлягає задоволенню частково. Апеляційна скарга ПАТ «ЗЛАТОБАНК» підлягає задоволенню. Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 26 серпня 2014 року та додаткове рішення суду, як похідне, слід скасувати, у зв*язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити, з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» було укладено договір банківського вкладу № 049790 «Класичний» в іноземній валюті. За умовами договору Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок строком до 17.04.14 року. Вкладник вносить готівкою чи перераховує в безготівковій формі, а Банк приймає на відкритий Вкладнику рахунок суму грошових коштів в іноземній валюті у розмірі 16 213,55 доларів США. За користування грошовими коштами, розміщеними на рахунку Вкладника, Банк нараховує і сплачує Вкладнику проценти по вкладу із розрахунку 7,5% річних.
В ч. 3 п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 10.11.11 року № 15-рп/2011, справа № 1-26/2011, зазначено, що згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону (1023-12) споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов*язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов*язків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Такий висновок зазначено і в Аналізі судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 роки), здійсненому Верховним Судом України, а також в Законі України «Про захист прав споживачів» із змінами і доповненнями, де вказано, що офіційне тлумачення до Закону - в Рішенні Конституційного Суду № 15-рп/2011 від 10.11.2011.
В даному випадку, ОСОБА_2 не є споживачем в розумінні вимог Закону України «Про захист прав споживачів», та до правовідносин, що склалися між сторонами цей Закон не застосовується.
Між сторонами укладено договір банківського вкладу. Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов*язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договором банківського вкладу № 049790 «Класичний» від 17.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» нарахування пені за прострочення дострокової видачі депозитного вкладу не передбачається.
Матеріали справи не містять відомостій про те, що позивач звертався до Банку 07.03.2014 року із письмовою заявою про дострокове повернення вкладу. Така заява надана відповідачу 14.03.2014 року.
За вимогами п.п. 2.4.4, 3.5 Договору, Вкладнику повертається вклад за письмовою заяво, яка надається за два дні.
З виписки по угоді видно, що ОСОБА_2 починаючи з 14.03.2014 року по 04.04.14 року повернуто кошти у повному обсязі частинами (а.с. 10-11).
Відповідно до постанов НБУ: від 06.02.14 року № 49 «Про заходи щодо діяльності банків та проведення валютних операцій», від 27.02.14 року № 104 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 06.02.14 року № 49», від 28.03.14 року № 172 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій», банки мають право достроково повертати вклади , залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції. Уповноважені банки зобов*язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15 000 гр. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ.
Таким чином Банк правомірно повернув позивачеві вклад частинами та в національній валюті.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з позивача в дохід держави у розмірі 243,60 гр.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення суду - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення суду - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» -задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 26 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» про стягнення пені, встановлення факту відмовити.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий -
Судді: