ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04.12.06р. | Справа № А23/317 |
За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську
до Відповідач-1: Товариства з обмеженою відповідальністю НПКП "Мегатон",м. Дніпропетровськ
Відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Телеком", м. Дніпропетровськ
про визнання господарського зобов'язання від 10.06.05 № 06-10/2005 недійсним та стягнення грошових коштів у розмірі 72300000,00 грн., отриманих за вищезазначеним господарським зобов'язанням.
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Коваль В.В. - заст. нач. відділа, дов. від 04.02.06, №2770/10/08-09-15
Шинкарук Ю.М. - головдержподат. ревізор-інспектор, дов. від 23.01.06, №1448/10/08-19-15
Гармаш Л.М. - головдержподатінспектор, дов. від 16.01.06, №699/10/08-09-15
Старостенко Д.С. - зав. сектора, дов. від 28.11.06, №29885/10/08-09-15
Чернета В.Є. - головдержподатінспектор, дов. від 20.10.06, №25262/10/08-09-15
Від відповідача-1: не з"явився
Від відповідача-2: Капран І.В. - представник, дов. від 08.11.06, №617
Кіреєв С.В. - юрисконсульт, дов. від 04.04.06, №185
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про визнання господарського зобов'язання від 10.06.05 № 06-10/2005, яке виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю НПКП "Мегатон" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Телеком", недійсним в повному обсязі, як такого, що суперечить інтересам держави; стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошових коштів у розмірі 72300000,00 грн.; стягнення з відповідача-1 в доход держави грошових коштів в розмірі 72300000,00 грн. - вартості товарно-матеріальних цінностей, перерахованих за вищезазначеним господарським зобов'язанням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи оскаржуваний договір, відповідач-2 мав намір завищити валові витрати за ІІ квартал 2005 року на суму 45250000,00 грн. і занизити податок на прибуток на 11312500,00 грн., оскільки продав зазначений в договорі товар (програмний продукт) раніше, ніж отримав його від відповідача-1 (постачальника),: договір між відповідачем-2 та покупцем (ТОВ "Інститут інформаційних технологій та систем") укладений 15.06.05 –на два дні раніше від дати передачі права власності на товар. Крім того, відповівдач-2 реалізував зазначений товар за ціною нижчою ціни придбання, у зв’язку з чим отримав збитки та занизив податок на прибуток.
Такі дії відповідача-2 спричинили збитки державному бюджету України в розмірі неотриманого податку на прибуток у сумі 11312500,00 грн.
Виходячи з норм діючого законодавства, витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку. Різниця між ціною придбання і ціною продажу товару в даному випадку негативно відображається на наповненні в бюджет, а саме, призводить до порушення ст. 67 Конституції України. У зв’язку з чим мета відповідача-2 при укладені оскаржуваного договору суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу, не відповідає інтересам держави та суспільства.
Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином, за його юридичною адресою, зазначеною в позовній заяві, яка відповідає даним свідоцтва про державну реєстрацію.
Нез'явлення відповідача-1 в судове засідання за викладених обставин не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідач-2 проти позову заперечує, посилається на те, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваної угоди на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами, відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресами, про неподання податкової звітності до податкових органів, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Всі доводи, наведені позивачем стосовно недійсності угоди, носять характер припущень, в той же час ухилення від сплати податків здійснюється у формі прямого умислу, і стосується дій конкретних фізичних осіб, які укладали угоду від імені юридичних осіб - відповідачів по справі і мали намір ухилитись від сплати податків.
За спірною угодою відповідач-2 у передбачений законом спосіб сплатив на користь відповідача-1 необхідні платежі з урахуванням податку на додану вартість, відобразив у податковій накладній всі зобов'язання, які виникли у нього за наслідками виконання спірного договору.
Згідно з чинним законодавством України перерахування податку до бюджету - це суто податкове зобов'язання кожного окремого платника податків, яке не стосується договірних відносин між суб'єктами господарювання.
Оскаржувана угода перевірялась податковим органом при проведенні планових перевірок ТОВ „Оптіма - Телеком". В результаті цих перевірок та в процесі письмових узгоджень між податковим органом та підприємством результатів перевірки, всі питання, пов'язані з укладеними угодами, в тому числі і з договором № 06-10/2005 від 10.06.05, були узгоджені.
04.12.06 позивачем подавалось клопотання про необхідність дослідження предмету спірного договору про продаж авторського права на програму "MEGASET" та призначення по справі судової експертизи з визначенням переліку питань, які мають бути поставлені перед експертом. Також позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи для можливості надання позивачем додаткових доказів в підтвердження того, що визначений оскаржуваним договором предмет (продаж авторського права на програмний продукт) суперечить нормам діючого законодавства.
Відповідач-2 проти клопотання заперечує, оскільки підстави проведення експертизи та питання, які позивач ставить перед експертом, не пов'язані з предметом спору.
Враховуючи, що позивачем в якості підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним як такого, що укладений з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, зазначене умисне заниження відповідачем-2 прибутку, дослідження предмету оскаржуваного договору не стосується предмету доказування, суд, керуючись ст.ст.70, 81 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача-2, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
10.06.05 між ТОВ "НПКП "Мегатон" (відповідач-1) і ТОВ "Оптима-Телеком" (відповідач-2) укладений договір №06-10/2005 про продаж авторського права на програму "MEGASET", відповідно до умов якого відповідач-1 (продавець) зобов'язувався продати, а відповідач-2 купити авторське право на програму "MEGASET" вартістю 72300000,00 грн. у тому, числі ПДВ - 12050000 грн.
Факт виконання договору від 10.06.05 №06-10/2005 підтверджений актом прийому-передачі від 17.06.05 до цього договору, підписаним відповідачами (а.с.26), відповідачем-1 виписана податкова накладна від 17.06.05 №06/17-05 на загальну суму 72300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12050000,00 грн.
Розрахунки за товар відповідачем-2 здійснені шляхом перерахування грошових коштів в сумі 720000,00 грн. платіжними дорученнями № ГП1262 від 26.07.05, №ГП1288 від 28.07.05 та видачі відповідачу-1 векселів на загальну суму 71580000,00 грн.: №65305299868509 номінальною вартістю 18580000,00 грн., №65305299868510 - номінальною вартістю 53000000,00 грн. за актом прийому-передачі векселів від 04.10.05.
За наслідками придбання товару відповідачем-2 у відповідності з вимогами норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у ІІ кварталі 2005 року сума 60250000,00 грн. віднесена до складу валових витрат.
Станом на 29.11.06 простий вексель №65305299868509 номінальною вартістю 18580000,00 грн. відповідачем-2 погашений, що підтверджено довідкою відповідача-2.
В подальшому зазначений товар - авторське право на програму "MEGASET" був реалізований відповідачем-2 ТОВ "Інститут інформаційних технологій та систем" (покупець) у відповідності з укладеним договором від 15.06.05 №06-15/2005 про продаж авторського права на програму "MEGASET".
Згідно умов договору від 15.06.05 №06-15/2005 відповідач-2 зобов'язувався продати, а ТОВ "Інститут інформаційних технологій та систем" купити авторське право на програму "MEGASET" вартістю 18000000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 3000000,00 грн.
Договір від 15.06.05 №06-15/2005 виконаний в повному обсязі, про що свідчить акт від 21.06.05 про приймання-передачу авторського права разом з програмою, записаною на магнітному носії, а також технічної документації на програму "MEGASET"; податкова накладна від 21.06.05 №0621/216/0001 на загальну суму 18000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3000000,00 грн.
ТОВ "Інститут інформаційних технологій та систем" розрахувалось за товар з відповідачем-2 векселем №3223137407 номінальною вартістю 18000000,00 грн. (акт прийому-передачі векселів від 21.06.05).
Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України може бути визнано недійсним господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Статтею 208 Господарського кодексу України встановлені правові наслідки визнання угоди недійсною.
Виходячи з компетенції, визначеної Законом України "Про державну податкову службу в Україні", податкові органи в межах повноважень по реалізації завдань щодо контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, мають право подавати до судів позови про визнання угод недійсними.
До таких угод, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. При цьому доказами спрямованості умислу суб’єкта господарювання на приховування від оподаткування прибутку та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність суб’єкта господарювання за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до податкових органів.
В даному випадку позивачем зазначено, що мета, суперечна інтересам держави та суспільства, присутня в діях відповідача-2 - ТОВ "Оптима-Телеком", а саме: намір відповідача-2 занизити податок на прибуток на 11312500,00 грн.
В якості обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт здійснення відповідачем-2 збиткової операції при реалізації товару за ціною нижчою ціни придбання, подальшого продажу товару раніше отримання його від відповідача-1.
Виходячи із змісту ст.ст.207, 208 ГК України, необхідними умовами визнання угоди (господарського зобов’язання) недійсною є не тільки доведення факту наявної завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а і наявність вини у формі умислу хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
При цьому наявність умислу у сторін при укладенні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб’єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачем згідно вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України докази в підтвердження протиправної мети відповідача-2 не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Факт укладення договору №06-15/2005 між відповідачем-2 та покупцем - ТОВ "Інститут інформаційних технологій та систем" 15.06.05 –раніше фактичного отримання відповідачем-2 товару - програми "MEGASET" за оскаржуваної угодою (№ 06-10/2005 від 10.06.05) суд не вважає доказом наявності у відповідача-2 мети, суперечної інтересам держави та суспільства під час укладення такої угоди. На момент укладення договору №06-15/2005 у відповідача-2 вже існували договірні відносини з продавцем програми "MEGASET". Подальші дії з вже придбаним товаром (його реалізація) не знаходяться в прямому зв’язку з виникненням господарського зобов’язання по придбанню цього товару і не свідчать про порушення інтересів держави та суспільства.
Мета реалізувати в подальшому товар, який придбавається, не суперечить інтересам держави чи суспільства, підпадає під законодавчо визначене підприємництво.
Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, який в розумінні Господарського кодексу України є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Виходячи з цього, господарську діяльність підприємства не можна ототожнювати з кожною відокремленою господарською операцією.
Здійснення окремої, як зазначає позивач збиткової, операції в результаті продажу товару за цінами меншими ціни його придбання не виключає операцію по купівлі цього товару з підприємницької діяльності і не свідчить про наявність прямого умислу під час укладення такого договору купівлі завдати шкоду інтересам держави та суспільства, тим більше, що умови з продажу цього товару не впливали на формування господарського зобов’язання з купівлі товару, оскільки йому не передували.
В статті 43 ГК України закріплений принцип свободи підприємницької діяльності, який полягає в праві підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом (ч.3 ст.43 ГК України).
До принципів підприємницької діяльності статтею 44 ГК України віднесені, в тому числі, вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
Матеріали справи свідчать про те, що договір купівлі-продажу авторського права не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Зазначений товар не виключений законом із цивільного обігу, торгівля ним не передбачає наявність спеціального дозволу (ліцензії), відсутні будь-які законодавчо встановлені обмеження стосовно його купівлі-продажу.
Операція за спірними договором, що не заперечується самим позивачем, відображена в бухгалтерському та податковому обліку у повній відповідності до первинних документів.
Обов’язок щодо сплати податків та подання податкової звітності не зазначається в угодах між сторонами, оскільки цього не вимагає цивільне законодавство.
Згідно з чинним законодавством України перерахування податку до бюджету –це суто податкове зобов’язання кожного окремого платника податків, яке не стосується договірних відносин між суб’єктами господарювання, що підтверджено і матеріалами даної справи.
Доводи позивача, що зазначена угода укладена відповідачами з метою ухилення від оподаткування, штучного створення податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість у відповідача-2 не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Встановлення ціни на товар за оскаржуваним договором, законодавчо врегульовано, зокрема, Господарським кодексом України, Законом України "Про ціни і ціноутворення", згідно яким ціна, як істотна умова договору, зазначається в договорі, і в даному випадку оскільки на зазначений товар не встановлене державне регулювання цін, застосовується вільна ціна, тобто така, що визначається суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін (ст.ст.189,190 ГК України).
При цьому на питання щодо правомірності встановлення і застосування вільних цін державний контроль не розповсюджується.
Таким чином, вказані вище обставини не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним, зокрема, як укладеного з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.
Доводи, наведені позивачем в обґрунтування своїх вимог, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім не доведені, матеріалами справи не підтверджені.
Інші обставини, які б свідчили про укладення відповідачем-2 оскаржуваної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, позивачем не визначені, в матеріалах справи відсутні.
Посилання позивача на пояснення комерційного директора та засновника відповідача-1 Сагайдак Л.Д. стосовно того, що зазначена особа будь-яких коштів в статутний фонд підприємства ТОВ "НПКП "Мегатон" не вносила, не мала наміру на ведення господарської діяльності, а також пояснення директора ТОВ "Мегатон" щодо укладення договору купівлі-продажу авторського права на програму "MEGASET" з ТОВ "НПКП "Мегатон" суд не може прийняти в якості доказів по справі, оскільки такі докази відповідно до ст.70 КАС України не є належними та допустимими в даній справі.
З огляду на викладене суд вважає, що законні підстави для визнання оскаржуваної угоди недійсною відсутні, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошових коштів у розмірі 72300000,00 грн., стягнення з відповідача-1 в доход держави грошових коштів в розмірі 72300000,00 грн. - вартості товарно-матеріальних цінностей, перерахованих за вищезазначеним господарським зобов'язанням, в якості правових наслідків визнання господарського зобов’язання недійсним.
Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | І.Ю. Добродняк |
19.01.07
Згiдно з оригіналом |
Помічник судді | Н.Ф. Голов'яшкіна |