ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 

28.11.06р.

Справа № 23/269

 

За позовом  Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград, Дніпропетровської області 

до  Відповідач-1: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,  м. Павлоград, Дніпропетровської області

Відповідач-2: Приватного підприємства "Дон-Промтехніка", м. Донецьк 

про стягнення 22 202,91 грн.

 

Суддя  Добродняк І.Ю.

 

Представники сторін:

  Від позивача: Мельник В.В. - головдержподатінспектор, дов. від 26.06.06, № 15023/10.

Бригаденко В.Д.-головдержподатревізор-інспектор, дов. від 17.02.06, №3556/10

Марікуца О.Б. - нач. юр.відділу, дов. від 26.06.06, №15024/10

Від відповідача-1: ОСОБА_1, паспорт, НОМЕР_1

ОСОБА_2, представник, дов. від 29.09.06, НОМЕР_2.

ОСОБА_3, представник, дов. від 15.11.06 НОМЕР_3.

Від відповідача-2: не з"явився.

 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до суду і просить: визнати договір купівлі-продажу, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та Приватним   підприємством "Дон-Промтехника" від 31.01.03 б/н, недійсним на підставі ст.49 ЦК УРСР, як укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства;

стягнути з Приватного підприємства "Дон-Промтехніка" на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 грошові кошти за отриманий товар у розмірі 22202,91 грн.;

стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 у дохід держави грошові кошти в розмірі вартості товару в сумі 22202,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 податкову звітність в ДПІ за місцем реєстрації не надає з моменту реєстрації у ДПІ та не сплачує податки, за юридичною адресою не знаходиться. Засновницькі документи ПП "Дон-Промтехніка" згідно рішення Київського місцевого суду м. Донецька від 05.08.02 визнані недійсними з моменту реєстрації.

В рішенні Київського місцевого суду м. Донецька від 05.08.02 встановлено, що в порушення ст.5 Закону України "Про підприємства в Україні" ПП "Дон-Промтехніка" створено без відповідного рішення особи, яка вказана засновником підприємства.

Господарська діяльність ПП «Дон-Промтехніка»по оспорюванній угоді здійснювалась без відображення такої операції в обліку, у тому числі, податковому, без сплати до бюджету відповідних податків і з приховуванням оподатковуваного доходу.

Вищенаведені доводи є доказами умислу ПП "Дон-Промтехніка", направленого на безпідставне отримання прибутків (доходу) та ухилення від сплати податків, обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів від результатів своєї діяльності.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, у запереченнях на позовну заяву зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст. 71 ЦК УРСР, тому у позові має бути відмовлено. Також відповідач-1 посилається на те, що оскаржуваний договір не є укладеним, оскільки він не містить усіх суттєвих умов договору поставки, податкові і видаткові накладні не містять посилання на спірний договір, з чого відповідач-1 робить висновок про те, що вказані первинні документи не мають ніякого відношення до оскаржуваного договору.

Крім того, відповідачем-1 подана письмова заява, в якій відповідач-1 просить залишити позовну заяву без задоволення, оскільки у позивача, який діє у відповідності з визначеними Законом України „Про державну податкову службу в Україні” функціями, відсутні повноваження  звертатися до суду з вимогами про визнання недійсними угод, наслідками яких не є стягнення в бюджет грошових коштів (відповідач-1 за оскаржуваною угодою повинен був отримувати саме товар, а не грошові кошти).

Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Про час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений судом належним чином за юридичною адресою, зазначеної в довідці Головного управління статистики у Донецькій області про включення відповідача-2 до Єдиного державного  реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності із ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Нез'явлення представника відповідача-2 у судове засідання за викладених обставин не перешкоджає розгляду справи по суті.

Провадження у справі було порушено за правилами Господарського процесуального кодексу України. Виходячи з суб'єктного складу часників процесу, предмету позову, характеру спірних взаємовідносин, суд вважає, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного  судочинства України, у зв'язку з чим, розгляд справи, враховуючи приписи  п.6 Розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, продовжений за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, про що винесено ухвалу по даній справі від 16.11.06.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача,  відповідача-1, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В  :

 

Між суб'єктом підприємницькою діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач-1) та Приватним підприємством „Дон-Промтехніка” (відповідач-2) укладений договір купівлі-продажу б/н від 31.01.03. Відповідно до даного договору відповідач-2 зобов'язувався передати відповідачеві-1 товар, загальна кількість, найменування, ціна та загальна вартість якого зазначається в накладних (рахунку-фактурі, специфікації), які є невід'ємною частиною договору.   

Загальна вартість договору складається з сум, зазначених в накладних під час дії договору.

Пунктом 3.1 зазначеного договору сторони встановили, що відповідач-2 передає відповідачу-1 товар в асортименті та кількості, які зазначаються в заявках, які направляються  на кожну партію товару в порядку, визначеному в п.4.1 договору. 

Специфікації до договору, докази направлення відповідачем-1 заявок у відповідності з умовами договору від 31.01.03 відсутні.

Позивачем в якості доказів виконання відповідачами цього договору подані накладні, податкові накладні, які свідчать про отримання відповідачем-1 товару в асортименті від відповідача-2 на загальну суму 22202,91 грн., а також копії квитанцій до прибуткових касових ордерів на зазначену суму, які підтверджують факт оплати відповідачем-1 отриманого товару шляхом внесення готівкових коштів в касу відповідача-2.

Як вбачається з зазначених документів, вони, приймаючи до уваги умови договору від 31.01.03, не містять посилання на оскаржуваний договір і, відповідно, не містять підтвердження того, що вони складені саме на виконання цього договору.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази виконання вказаного договору, водночас сам договір не містить умов стосовно асортименту, кількості і якості товару, що передається відповідачу-1, а також стосовно вартості товару.  

Відповідно до ст.49 ЦК УРСР, діючого на момент укладення спірного договору,  недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, діючого під час звернення позивача до суду, може бути визнано недійсним господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

В даному випадку відповідна мета визначена позивачем в діях ПП „Дон-Промтехніка” - відповідача-2, яка направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Приватне підприємство „Дон-Промтехніка” зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.06.02 на підставі рішення НОМЕР_4, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи 06.06.02.

На момент вирішення спору із Єдиного Державного Реєстру Підприємств та Організацій України ПП “Дон-Промтехніка” не виключено.

12.07.02 Приватному підприємству „Дон-Промтехніка” Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька видано свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_5.

Рішенням господарського суду Донецької області  від 01.07.02 по справі № 28/327в скасована державна реєстрація ПП „Дон-Промтехніка”.

Рішенням місцевого суду Київського району м. Донецька від 05.08.02 визнані недійсними засновницькі документи  ПП „Дон-Промтехніка” з моменту реєстрації, а свідоцтво платника податку на додану вартість - з моменту видачі. Цим рішенням встановлено, що засновник ПП „Дон-Промтехніка” гр. Ємел'янова Т.П. на прохання невідомої особи підписала необхідні документи у відповідних установах для створення та реєстрації ПП „Дон-Промтехніка”. Внески у статутний фонд нею не вносились, витрати по держреєстрації підприємства не понесені, ніякі дії від імені  підприємства не вчинялись. Фактично установчі документи підписані Ємел'яновою Т.П. без мети створення підприємства, а лише за винагороду. На протязі всього часу своєї діяльності з моменту державної реєстрації відповідач-2 не подавав до органів ДПА податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, не сплачував податків.

Зазначеними рішеннями встановлені факти відсутності за юридичною адресою відповідача-2, здійснення ним діяльності з систематичними та грубими порушеннями законодавства, що завдали значну матеріальну шкоду державі.

Крім того, відповідно до довідки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька НОМЕР_6 від 07.07.03 відповідач-2 з моменту реєстрації у ДПІ не звітував та не сплачував податки, на підставі рішення господарського суду ДПІ складений акт НОМЕР_7 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Усі розрахункові рахунки Приватного підприємства закрито 12.07.02.

Разом з цим, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. 

У відповідності зі ст.153 ЦК УРСР, який діяв на час укладання спірного договору, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Наведене свідчить, що суттєвими умовами договору купівлі-продажу є найменування, асортимент товару, що продається, і погоджена сторонами договору ціна такого товару.

У відповідності зі ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Оскільки спірний договір не містить таких суттєвих умов як найменування, асортимент та ціна товару, а сторонами справи не надано доказів укладення додаткових угод до нього, погодження таких суттєвих умов, такий договір вважається неукладеним. Відповідно, такий договір не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків відповідачів, тому він не може бути визнаний недійсним.

Відповідно, не підлягають задоволенню і вимоги  позивача про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 грошових коштів у розмірі 22202,91 грн.,  та  стягнення з відповідача-1  в доход держави 22202,91 грн. вартості товару за вищезазначеним договором. 

Накладні, податкові накладні, надані позивачем до суду, не містять посилань на спірну угоду, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують зв'язку між зазначеними документами з оскаржуваною угодою. В цих документах відсутні передбачені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” реквізити, тому вони не можуть бути доказом виконання   договору купівлі-продажу від 31.01.03.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином доводи, наведені позивачем в обґрунтування своїх вимог, як того вимагає ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім не доведені, матеріалами справи не підтверджені, у зв'язку з чим суд вважає, що законні підстави для визнання оскаржуваної угоди недійсною відсутні, вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Твердження відповідача щодо відсутності у позивача певних повноважень суд вважає помилковими, такими, що суперечать нормам Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та приписам ст.208 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим в цій частині заперечення відповідача судом не приймаються.

Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

09.01.07

Згiдно з оригіналом

 

Помічник судді

Н.Ф. Голов'яшкіна