Провадження № 2/200/834/14

Справа № 200/12248/13 - ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Бібіка М.М.,

при секретарі - Дельфонцевій Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА до ОСОБА, ОСОБА, третя особа - ОСОБА; про визнання угод недійсними, виділення частки в спільному майні, та за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, щодо предмету спору, ОСОБА до ОСОБА, ОСОБА, третя особа: ОСОБА; про визнання угод недійсними, виділення частки в спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА, ОСОБА, ОСОБА, вказавши третьою особою: ОСОБА; про визнання угод недійсними, виділення частки в спільному майні. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА 26 жовтня 2012 року ОСОБА, який є сином ОСОБА, було подано заяву про прийняття спадщини, а приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА було відкрито спадкову справу № 29/2010. Однак, в подальшому ОСОБА, ОСОБА, яка є матір'ю померлого ОСОБА та ОСОБА, яка є колишньою дружиною померлого ОСОБА, у визначений законом строк до 19 квітня 2013 року, приватному нотаріусу Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА були подані заяви про відмову від прийняття спадщини. Відповідно до «Порядку проведення обліку безхазяйного нерухомого майна та відумерлої спадщини у місті», затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 24 квітня 2013 року № 31/34, після спливу одного року з часу відкриття спадщини за наявності інформації про існування не переоформленого майна померлої особи відповідною районною у місті радою або КП «Бюро», або іншою уповноваженою особою до суду, за місцем відкриття спадщини подається заява про визнання спадщини відумерлою і передачу її у власність територіальної громади м. Дніпропетровська в особі ОСОБА. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА за життя належало нерухоме майно, а саме: ? частина квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 56,4 м2; ? частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 м2; комплекс «Контора», розташований за адресою: АДРЕСА загальною площею 231,0 м2; картоплесховище, розташоване за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 м2. Однак, вищезазначене нерухоме майно було незаконно та навмисно відчужене ОСОБА, через наявність великих боргів з метою приховання власних активів, на користь матері ОСОБА на підставі рішення Третейського суду при ОСОБА від 27 лютого 2006 року. Також, ОСОБА за життя належав автомобіль «Mercedes - Benz S320», 2007 року випуску, набутий останнім згідно біржової угоди. Зазначений вище автомобіль був предметом спору, що перебував на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси, та згідно з рішенням якого від 28 вересня 2009 року, право власності на зазначений транспортний засіб було визнано за ОСОБА. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року, рішення першої інстанції було скасовано в повному обсязі та ОСОБА відмовлено у позовних вимогах, щодо визнання права власності на транспортний засіб. Також, згідно довідки Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області, автомобіль зареєстрований за ОСОБА на підставі біржової угоди, однак, відчуження автомобіля було здійснено незаконно, оскільки 27 листопада 2008 року постановою заступника начальника слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Запорізькій області ОСОБА було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА Крім того, позивач вказує на на те, що ОСОБА на момент смерті проживав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА, яке належить ОСОБА, й відповідно вищезазначене домоволодіння було придбано під час проживання ОСОБА та ОСОБА однією сім'єю, тому воно є спільною сумісною власністю подружжя. Також їм відомо, що ОСОБА належала ? частина будівля готелю, набута у спільну часткову власність за договором купівлі - продажу від 17 лютого 2004 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА. У зв'язку із чим, ОСОБА звернулася до суду з вказаним позовом та просила визнати недійсним правочин, щодо відчуження на користь ОСОБА нерухомого майна, а саме: ? частини квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 56,4 м2; ? частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 м2; комплекс «Контора», розташований за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 м2; картоплесховище, розташоване за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 м2, а також просила визнати недійсною біржову угоду та припинити право власності ОСОБА на транспортний «Mercedes - Benz S320», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та виділити в натурі частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА; що належала померлому ОСОБА на праві спільної сумісної власності, та частку у будівлі готелю за адресою: АДРЕСА; що також належала померлому ОСОБА (том № 1 а.с. а.с. 1а - 6).

23 вересня 2013 року ОСОБА, яка є третьою особою у цивільній справі за позовом ОСОБА до ОСОБА, ОСОБА, ОСОБА про визнання угод недійсними, виділення частки в спільному майні, було подано позовну заяву про визнання угоди недійсною та визнання права власності на автомобіль. Свої позовні вимоги ОСОБА обґрунтувала тим, що вона є кредитором померлого ОСОБА на підставі договору № 1/01 - 10 від 01 жовтня 2012 року про відступлення прав вимоги (цессії), а загальна заборгованість ОСОБА за кредитними договорами складає 77 482 258 гривень 92 копійки. Після смерті ОСОБА, його сином, матір'ю та колишньою дружиною у визначений законом строк до 19 квітня 2013 року, приватному нотаріусу Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА були подані заяви про відмову від прийняття спадщини. Також, ОСОБА, у позовній заяві зазначила, що ОСОБА за життя належав автомобіль «Mercedes - Benz S320», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який був предметом спору, що перебував на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси, та згідно з рішенням якого від 28 вересня 2009 року, право власності на зазначений транспортний засіб було визнано за ОСОБА. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року, рішення першої інстанції було скасовано в повному обсязі та ОСОБА відмовлено у позовних вимогах, у тому числі, щодо визнання права власності на транспортний засіб. Також, згідно довідки Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області на теперішній час автомобіль зареєстрований за ОСОБА на підставі біржової угоди, однак, відчуження автомобіля було здійснено незаконно, оскільки 27 листопада 2008 року постановою заступника начальника слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Запорізькій області ОСОБА було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА, а тому ОСОБА вважала, що відчуження вищезазначеного автомобіля було здійснено незаконно, у зв'язку з чим, звернулася до суду з вказаним позовом та просила визнати недійсною біржову угоду та припинити право власності ОСОБА на транспортний засіб «Mercedes - Benz S320», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, а також просила визнати за нею право власності на зазначений автомобіль (том № 1 а.с. а.с. 93 - 97).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2013 року позовна заява ОСОБА була прийнята та об'єднана в одне провадження з первісним позовом (том № 1 а.с. а.с. 129 - 130).

Крім того, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2013 року було роз'єднано у самостійні провадження цивільну справу за позовом ОСОБА до ОСОБА, ОСОБА, третя особа: ОСОБА; про визнання угод недійними, виділення частки в спільному майні та цивільну справу за позовом ОСОБА до ОСОБА, третя особа, яка заявила самостійні вимоги, щодо предмету спору: ОСОБА; про визнання угоди недійсною та виділення частки у спільному майні (том № 1 а.с. 232).

28 жовтня 2014 року ОСОБА, яка є третьою особою у цивільній справі за позовом ОСОБА до ОСОБА, ОСОБА, про визнання угод недійсними, виділення частки в спільному майні, було подано позовну заяву до ОСОБА, ОСОБА, третя особа: ОСОБА; про визнання угод недійсними, виділення частки в спільному майні та визнання права власності. Свої позовні вимоги ОСОБА обґрунтувала тим, що є кредитором померлого ОСОБА, оскільки 30 червня 2006 року між ОСОБА, правонаступником якого є ОСОБА, та ОСОБА був укладений кредитний договір № 94.840.06.14, за умовами якого банк надав ОСОБА кредит в сумі 941 439,00 доларів США, зі сплатою 16% річних, строком до 29 червня 2026 року. Також, 20 вересня 2006 року між ОСОБА, правонаступником якого є ОСОБА, та ОСОБА був укладений кредитний договір № 20.840.06.21, у відповідності до якого банк надав ОСОБА кредит в сумі 1 308 000,00 доларів США, зі сплатою 16% річних, строком до 24 вересня 2016 року. Загальна заборгованість за кредитними договорами, що утворилась у зв'язку з невиконанням боржником своїх кредитних зобов'язань, розрахована станом на 26 вересня 2011 року, становила 74 358 313 гривень 50 копійок. 26 вересня 2011 року між ОСОБА, який є правонаступником всіх прав та зобов'язань ОСОБА та ОСОБА був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, згідно з яким ОСОБА відступив права вимоги за кредитними договорами, а ОСОБА зайняло місце кредитора в тому числі за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року та кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року, позичальником за якими був ОСОБА. 01 жовтня 2012 року між ОСОБА та ОСОБА був укладений договір № 1/01 - 10 відступлення прав вимоги (цессії), за умовами якого ОСОБА в повному обсязі передало, а ОСОБА прийняла права та вимоги в тому числі й за кредитним договором № 30.840.06 від 07 березня 2006 року, кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року. При цьому пунктом 2.2. кредитного договору № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року та кредитного договору № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року встановлено що зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісії, а також пені, у разі невчасного виконання зобов'язань по договору, забезпечуються так само всім майном і коштами, що належить позичальнику, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА помер. 19 квітня 2013 року ОСОБА, який є сином ОСОБА, ОСОБА, яка є матір'ю померлого ОСОБА та ОСОБА, яка є колишньою дружиною померлого ОСОБА, приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА були подані заяви про відмову від прийняття спадщини. За життя ОСОБА належало нерухоме майно, яке навмисно було відчужено останнім з метою приховання власних активів для уникнення відповідальності перед кредитором, на користь матері ОСОБА на підставі рішення Третейського суду при ОСОБА від 27 лютого 2006 року а саме: ? частина квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 м2; ? частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 м2; комплекс «Контора», розташований за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 м2; картоплесховище, розташоване за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 м2. Також, на момент смерті ОСОБА проживав у домоволодінні за адресою: АДРЕСА, яке належить ОСОБА. Оскільки зазначене домоволодіння було придбано під час проживання ОСОБА та ОСОБА однією сім'єю, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Також відомо, що ОСОБА належала ? частина будівлі готелю, набута у спільну часткову власність за договором купівлі - продажу від 17 лютого 2004 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА. Тому, враховуючи, що вказане майно має увійти до спадкової маси, а територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів в межах вартості такого майна, ОСОБА звернулася до суду з вказаним позовом та просила визнати недійсним правочин щодо відчуження на користь ОСОБА нерухомого майна, а саме: ? частина квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 м2; ? частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 м2; комплекс «Контора», розташований за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 м2; картоплесховище, розташоване за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 м2; виділити в натурі частку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА, яка належала ОСОБА на праві спільної сумісної власності; виділити в натурі, належну ОСОБА частку у будівлі готелю за адресою: АДРЕСА; визнавши за ОСОБА право власності на нерухоме майно: ? частина квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 м2; ? частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 м2; комплекс «Контора», розташований за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 м2; картоплесховище, розташоване за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 м2; 1/3 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА; ? будівлі готелю за адресою: АДРЕСА (том № 2 а.с. а.с. 68 - 73).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2014 року позовна заява ОСОБА була прийнята та об'єднана в одне провадження з первісним позовом (том № 2 а.с. а.с. 78 - 79).

Представник ОСОБА до судового засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву у відповідності до якої позов ОСОБА підтримує в повному обсязі, у задоволенні позовної заяви ОСОБА просив відмовити (том № 2 а.с. 84).

Представник ОСОБА до судового засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, відповідно до якої заявлені ОСОБА позовні вимоги підтримує в повному обсязі, у задоволені позовних вимог ОСОБА просила відмовити (том № 2 а.с. 85).

Відповідачі ОСОБА та ОСОБА, а також представник третьої особи ОСОБА до судового засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили (том № 2 а.с. а.с. 80, 82, 83).

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА 26 жовтня 2012 року, син померлого ОСОБА подав приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА заяву про прийняття спадщини. Вказаним нотаріусом було заведено спадкову справу № 29/2012. 19 квітня 2013 року, ОСОБА - син померлого подав заяву про відмову від прийняття спадщини. Того ж дня заяви про відмову від прийняття спадщини померлого ОСОБА, подали ОСОБА - мати померлого та ОСОБА - колишня дружина померлого (том № 1 а.с. а.с. 8, 9, 12, 13, 14).

Згідно Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно за індексним номером 1619427 від 26 березня 2013 року, за життя ОСОБА належало нерухоме майно: комплекс «Контора» за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 м2, яке за рішенням постійно діючого третейського суду при ОСОБА № 1/16-06 від 27 лютого 2006 року було відчужено на користь ОСОБА. Також, ОСОБА належало картоплесховище, за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 м2, яке за рішенням постійно діючого третейського суду при ОСОБА № 1/15-06 від 27 лютого 2006 року також було відчужено на користь ОСОБА (том № 1 а.с. а.с. 21 - 31).

Крім того, ОСОБА за життя належало нерухоме майно: ? квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 м2; ? нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 кв.м. (том № 2 а.с. а.с. 123 - 128).

Відповідно до довідки № 452 від 25 жовтня 2010 року, виданою квартальним комітетом № 4 Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради, ОСОБА на день смерті проживав у АДРЕСА, також за вказаною адресою проживали ОСОБА та ОСОБА. Вказане домоволодіння належить ОСОБА, та було придбане останньою за час проживання однією сім'єю із ОСОБА, без реєстрації шлюбу (том № 1 а.с. 11, том № 2 а.с. а.с. 121 - 122).

Також, ОСОБА належала ? частка будівлі готелю, розташованого за адресою: АДРЕСА, набута ОСОБА на підставі договору купівлі-продажу будівлі готелю від 17 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА (том № 1 а.с. а.с. 58, 59 - 62).

Як вбачається із матеріалів справи, третя особа ОСОБА, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, на підставі договорів відступлення прав вимоги є кредитором померлого ОСОБА за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року, кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року, які були укладені між ОСОБА та ОСОБА. Так, 26 вересня 2011 року, між ОСОБА, який є правонаступником ОСОБА, та ОСОБА був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, за яким ОСОБА відступив на користь ОСОБА право вимоги в тому числі за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року та кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року, позичальником за якими був ОСОБА. 01 жовтня 2012 року між ОСОБА та ОСОБА укладений договір № 1/01 - 10 відступлення прав вимоги (цессії), за яким ОСОБА в повному обсязі передав, а ОСОБА прийняла права вимоги за кредитними договорами, в тому числі кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року, кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року. ОСОБА не виконувались зобов'язання за кредитними договорами, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 26 вересня 2011 року (дата відступлення ОСОБА права вимоги) складала 74 358 313,50 (сімдесят чотири мільйони триста п'ятдесят вісім тисяч триста тринадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок (том № 2 а.с. а.с. 112 - 117).

Пунктом 2.2. кредитного договору № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року та кредитного договору № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року встановлено, що зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісії, а також пені, у разі невчасного виконання зобов'язань по договору, забезпечуються так само всім майном і коштами, що належить позичальнику, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України (том № 2 а.с. а.с. 98 - 99, 100 - 101).

Згідно із рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року, спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яка складається з усіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві на момент смерті на момент відкриття спадщини, за заявою ОСОБА, була визнана відумерлою (том № 2 а.с. а.с. 119 - 120).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року, кредитним договором № 20.840.06.21 від 25.09.2006 року.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

В силу ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, яка подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1277 ЦК України передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

В силу ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

При цьому, відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Частина 4 статті 1231 ЦК України встановлює, що майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Відповідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В силу ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 2.6 порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, визначено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав

Згідно до п.п. 1.2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень до основних видів (підвидів) експертизи відноситься інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна (оціночно-будівельна); земельно-технічна (оціночно-земельна); пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційна.

Відповідно до п. 5.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень основними завданнями будівельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення можливості розподілу об'єктів нерухомого майна, розробка варіантів розподілу.

Відповідно до частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на положення приведених норм закону та встановлені обставини справи, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА про визнання недійсними правочинів щодо відчуження ОСОБА на користь ОСОБА нерухомого майна, а саме: ? квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 м2; ? нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 м2; комплексу «Контора» за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 м2; картоплесховище, за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 м2; суд, доходить висновку, що такі вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки було встановлено факт того, що ОСОБА були укладені кредитні договори, які в подальшому не виконувались, що призвело до утворення великого розміру заборгованості, тому правочини щодо відчуження вказаного майна на користь ОСОБА не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а укладені ОСОБА - сином та ОСОБА - матір'ю правочини мають ознаки фіктивності та є такими, що укладені з метою приховання власних активів.

Також, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА про скасування запису про реєстрацію права власності за ОСОБА на нерухоме майно: ? частина квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 м2; ? частина нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 м2; комплекс «Контора», розташований за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 м2; картоплесховище, розташоване за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 м2, внесеного до реєстру прав власності на нерухоме майно, суд, у зв'язку із встановленням фіктивного характеру правочинів, за якими було переоформлене право власності та тим, що такі правочини не створюють правових наслідків, вважає за необхідне скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА на вказане вище нерухоме майно.

Крім того, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА, суд, враховуючи ту обставину, що правочини які були вчинені ОСОБА, щодо відчуження спірного майна на користь ОСОБА, були здійснені з метою уникнення сплати по кредитним зобов'язанням, та без наміру реальної передачі у власність зазначеного нерухомого майна, та зважаючи на те, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року, яке набрало законної сили, було визнано відумерлою спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА, а також приймаючи до уваги факт того, що ОСОБА є кредитором за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року та за кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року, позичальником за яким є ОСОБА, а заборгованість ОСОБА по вказаним кредитним зобов'язанням складає 74 358 313 гривень 50 копійок, доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА підлягають частковому задоволенню, та вважає за необхідне визнати право власності за вказаною компанією на ? квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 кв.м.; ? нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 кв.м.; комплекс «Контора» за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 кв.м.; картоплесховище за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 кв.м.; оскільки кредитор, згідно ч. 4 ст. 1231 ЦК України, має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок спадкового майна.

При цьому, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА в частині визнання права власності на 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА; та ? будівлі готелю за адресою: АДРЕСА; суд виходить з того, що на момент смерті, ОСОБА проживав у вказаному домоволодінні однією сім'єю із дитиною та дружиною ОСОБА, яка набула це домоволодіння за час проживання однією сім'єю із ОСОБА, не перебуваючи у шлюбі між собою, й відповідно вказане домоволодіння належить їм на праві спільної сумісної власності, а ? частина будівля готелю належала ОСОБА на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 17 лютого 2004 року, й відповідно суд, враховуючи те, що ОСОБА є кредитором за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року, кредитним договором № 20.840.06.21 від 25 вересня 2006 року, позичальником за якими був ОСОБА та у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за вказаними кредитними договорами утворилась заборгованість на загальну суму 74 358 313 (сімдесят чотири мільйони триста п'ятдесят вісім тисяч триста тринадцять) гривень 50 (п'ятдесят) копійок, та те що вказане майно має бути включене до складу спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА, а також приймаючи до уваги рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року, яким було визнано спадщину відумерлою, доходить висновку що заявлені позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, оскільки кредитор, згідно ч. 4 ст. 1231 ЦК України, має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок спадкового майна.

Щодо позовних вимог ОСОБА та ОСОБА про виділення в натурі частки у домоволодінні за адресою: АДРЕСА; та виділення в натурі частки, належної ОСОБА у будівлі готелю за адресою: АДРЕСА; суд доходить висновку, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ані ОСОБА, ані ОСОБА не надали доказів можливості виділення в натурі частки у вказаному нерухомому майні та не надали висновку будівельно - технічної експертизи щодо визначення можливості розподілу об'єктів спірного нерухомого майна та розробки відповідних варіантів розподілу.

Крім того, суд вважає за необхідне, у порядку ст. 88 ЦПК України, стягнути з ОСОБА на користь держави судовий збір у розмірі: 3 441 гривня 00 копійок, 114 гривень 70 копійок та 114 гривень 70 копійок, разом - 3 670 гривень 40 копійок, щодо позовних вимог ОСОБА; а також на користь ОСОБА судовий збір у розмірі 3 654 гривні 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 11, 203, 215, 215, 243, 236, 328, 368, 509, 525, 526, 536, 546, 610, 626, 691, 1050, 1054, 1216, 1218, 1277 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 74 Сімейного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, п. 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, ст. ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 88, 169, 197, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА до ОСОБА, ОСОБА, третя особа: ОСОБА про визнання угод недійсними, виділення частки в спільному майні - частково задовольнити.

Визнати недійсним правочин, щодо відчуження на користь ОСОБА нерухомого майна, а саме:

- ? квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 кв.м.;

- ? нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 кв.м.;

- комплекс «Контора» за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 кв.м.;

- картоплесховище за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 кв.м.

Скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА, на ? квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 кв.м.; ? нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 кв.м.; комплекс «Контора» за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 кв.м.; картоплесховище за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 кв.м.; внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА на користь держави судовий збір у розмірі 3 670 гривень 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА - відмовити.

Позов ОСОБА до ОСОБА, ОСОБА, третя особа: ОСОБА; про визнання угод недійсними виділення частки в спільному майні та визнання права власності - частково задовольнити.

Визнати за ОСОБА право власності на нерухоме майно:

- ? квартири за адресою: АДРЕСА, загальною площею 54,6 кв.м.;

- ? нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА, загальною площею 119,8 кв.м.;

- комплекс «Контора» за адресою: АДРЕСА, загальною площею 231,0 кв.м.;

- картоплесховище за адресою: АДРЕСА, загальною площею 903,9 кв.м;

- 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА;

- ? будівлі готелю за адресою: АДРЕСА.

Стягнути з ОСОБА на користь ОСОБА судовий збір у розмірі 3 654 гривні 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА - відмовити.

Рішення може бути оскаржено на протязі десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя (підпис) М.М. Бібік

Згідно з оригіналом: Є.О. Дельфонцева

Рішення набрало законної сили 18 листопада 2014 року.

Голова

Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська І.Ю. Литвиненко