КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/8984/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Гарник Л.Л.
Доманської М.Л.
при секретарі судового засідання Атарщікової А.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс"
на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року
по справі № 910/8984/14 (головуючий суддя Гумега О.В. судді: Ващенко Т.Н., Полякова К.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс"
про захист авторського права 97 440,00 грн.
За участю представників сторін:
від апелянта (відповідача): Хода Ю.В. довіреність б/н від 01.04.2014;
від позивача: Григоренко А.О. довіреність б/н від 01.01.2014;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2014 по справі № 910/8984/14 (головуючий суддя Гумега О.В. судді: Ващенко Т.Н., Полякова К.В.) позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" 12180,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 243,60 грн. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Господарський суд м. Києва в своєму рішенні дійшов висновку, що реалізація товару - 867864 Іграшка мило 0030 на упаковці якого відтворено персонаж "Маша" з аудіовізуального твору "Маша і Мєдвєдь", власником виключних майнових прав на який є позивач є порушенням авторського (виключного) права позивача, так як ТОВ "Маша и Медведь" не давав згоди на вчинення зазначеної дії відповідачу. ТОВ "Адвентіс" в свою чергу, не спростовано факту порушення виключних прав позивача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Адвентіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 по справі № 910/8984/14 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" відмовити в повному обсязі.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що потягло за собою неправильне вирішення спору. Апелянт зазначає, що не є виробником товару, не має відношення до розробки дизайну і оформлення даного виду товарів, самостійно не розміщує вказані позивачем, начебто, фрагменти твору на товарі, не здійснює реалізації будь-яких об'єктів авторських прав, належних позивачеві. Також апелянт зазначає, що неодноразово звертав увагу місцевого господарського суду на невідповідність наданих позивачем доказів (відеозйомки) вимогам належності та допустимості в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 30.10.2014 колегією суддів у складі: головуючого судді Копитової О.С., суддів: Гарник Л.Л., Доманської М.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 25.11.2014.
Ухвалою суду від 25.11.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.12.2014.
В судовому засіданні 09.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції в період з 29.04.2014 по 30.04.2014 в гіпермаркеті "Караван", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12 відповідачем реалізовувався товар - 867864 Іграшка мило 0030. Цей товар представляє собою ємність у формі тубуса, наповнену рідиною для видування мильних бульбашок. По площі ємності міститься зображення персонажу "Маша" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь". Виробник товару на упаковці не зазначений. Придбання зазначеного товару підтверджується фіскальними чеками, наявними в матеріалах справи. В матеріалах справи наявна фотографія зазначеного товару (867864 Іграшка мило 0030). Придбаний товар (867864 Іграшка мило 0030) оглядався колегією суддів в судовому засіданні 09.12.2014, що підтверджується протоколом судового засідання від вказаної дати.
У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Статтею 435 Цивільного кодексу України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маша и Медведь" є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Москва вул. Годовікова, б. 9, будова 3 і якій присвоєно основний державний реєстраційний номер 1107746373536, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 18.12.2013 № 7961808_УД.
Відповідно до ліцензійного договору № ЛД-1/2010 про надання права використання творів образотворчого мистецтва (виключна ліцензія) від 08.06.2010 року, укладеному між позивачем (ліцензіат) та Кузовковим О. Г. (ліцензіар), позивач отримав право на використання творів (малюнків "Маша" і "Мєдвєдь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь").
Відповідно до Договору № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Мєдвєдь") від 08.06.2010 року (далі - договір-1), укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю Студія "АНИМАККОРД" (далі- правовласник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (далі - позивач), правовласник передав позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал "Маша и Мєдвєдь" (вісім серій, визначених в ст. 1.1. договору-1). Договір-1 діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальний твір (ст. 6.1. договору-1).
Відповідно до Договору № 1007/19 про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Мєдвєдь") від 12.11.2010 року (далі - договір-2), укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю Студія "АНИМАККОРД" (далі- правовласник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь", правовласник передав позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал "Маша и Мєдвєдь" (чотири серії, визначені в ст. 1.1. договору-2). Договір-2 діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальний твір (ст. 6.1. договору-1).
Відповідно до ст. 1.3. договору-1 та договору-2, правовласник гарантував, що він є власником виключного права на аудіовізуальний твір. Виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі (ст. 1.4. договору-1, договору-2).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
Щодо посилань апелянта на п. 25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012, а саме на той факт, що вирішення питання щодо можливості самостійного використання частини твору (у тому числі й оригінальної назви твору) потребує, спеціальних знань, тому з цією метою господарському суду слід згідно зі статтею 41 ГПК призначати відповідну судову експертизу, колегія суддів зазначає, що зазначена правова норма не носить в собі імперативного характеру і на думку колегії суддів має застосовуватися тоді, коли не можливо достеменно встановити чи може певна частина твору використовуватися самостійно.
В даному випадку у позивача укладений договір з Кузовковим О. Г. від 08.06.2010 за яким позивач отримав право на використання творів (малюнків "Маша" і "Мєдвєдь", які використовуються при створенні персонажів аудіовізуального твору - анімаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь") і тому в колегії суддів не виникають сумніви, що персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" "Маша" і "Медведь" є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно, а тому розглядаються судом як твори.
Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Пунктом 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст. 431 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджено факт неправомірного використання ТОВ "Адвентіс" об'єктів авторського права (персонажу "Маша" з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь"), виключні майнові авторські права на які належать ТОВ "Маша и Медведь".
Звертаючись з відповідним позовом до господарського суду позивач просив стягнути з відповідача компенсацію в розмірі 97 440 грн. Обґрунтовуючи саме такий розмір компенсації позивач посилався на Наказ № 02/12 від 12.02.2013 року. Позивачем застосовано встановлену Наказом ставку в розмірі 80 мінімальних заробітних плат.
Оскаржуваним рішенням стягнуто з ТОВ "Адвентіс" на користь ТОВ "Маша и Медведь" компенсацію за порушення авторського права в розмірі 12 180,00 грн.
Колегія суддів погоджується з визначеною сумою компенсації зважаючи на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).
Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 218 гривень.
Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення компенсації у розмірі 12 180,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за вищевказане порушення.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року без змін.
Матеріали справи № 910/8984/14 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді Л.Л. Гарник
М.Л. Доманська