УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 876/8610/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чопської митниці Міндоходів про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

13 травня 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Чопської митниці Міндоходів, в якому просив (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.144) визнати протиправним та скасувати наказ Чопської митниці Міндоходів від 15 квітня 2014 року №231-о "Про звільнення ОСОБА_1"; поновити позивача з 15 квітня 2014 року на займаній до звільнення посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці; стягнути з Чопської митниці Міндоходів суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу починаючи з 16 квітня 2014 року по дату постановлення судового рішення в розмірі 4598,88 грн., із утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України; допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення позивача на займаній до звільнення посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці та стягнення суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Чопської митниці Міндоходів від 15 квітня 2014 року №231-о "Про звільнення ОСОБА_1" Поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці днем - 15 квітня 2014 року. Стягнено з Чопської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу починаючи з 16 квітня 2014 року по дату постановлення судового рішення в розмірі 4598,88 грн., із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці та стягнення суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 2693,40 грн. - підлягають до негайного виконання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що адміністрацією Чопської митниці вжито заходи для подальшого працевлаштування позивача, як це передбачено ч.2 ст.40 КЗпП України. Зокрема, під час телефонної розмови ОСОБА_1 було повідомлено про наявність у Чопській митниці Міндоходів посад, які відповідають його кваліфікації та продуктивності праці та на які він може бути переведений. Разом з тим, від вказаної пропозиції позивач відмовився. Враховуючи наведені обставини, апелянт вважає, що звільнення позивача є правомірним. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (апелянта)- Пензов С.В. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач- ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Державної митної служби України від 01 червня 2013 року № 915-к «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі №807/489/13-а скасовано наказ Державної митної служби України від 01 лютого 2013 року № 265-к «Про припинення перебування на державній службі» та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці з 01 лютого 2013 року.

25 січня 2014 року Чопською митницею видано наказ № 27-о «Про особовий склад», відповідно до якого визначено «вважати ОСОБА_1 поновленим на посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці з 01 лютого 2013 року».

Указом Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24 грудня 2012 року № 726/2012 шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України утворено Міністерство доходів і зборів України.

П.2 Указу Президента України «Про Міністерство доходів і зборів України» від 18 березня 2013 року № 141/2013 встановлено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Постановою Кабінету Міністрів Украхни від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено, зокрема, як юридичну особу публічного права Чопську митницю Міндоходів та реорганізовано Чопську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Чопської митниці Міндоходів. П.3 вказаної постанови Чопську митницю Міндоходів визначено правонаступником Чопської митниці Державної митної служби України.

Відповідно до витягу з наказу ДМСУ від 26 квітня 2012 року № 237 «Про затвердження граничної чисельності працівників митних органів» штатна чисельність Чопської митниці Держмитслужби до реорганізації становила 1097 одиниць.

Штатна чисельність Чопської митниці Міндоходів встановлена наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 квітня 2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та становила 971 одиницю.

Крім того, наказом Міністерства доходів та зборів від 19 червня 2013 року № 185 у зв'язку із перерозподілом чисельності юридичних підрозділів, штатна чисельність Чопської митниці Міндоходів була зменшена до 965 штатних одиниць. У зв'язку з виведенням з штатного розпису посади завідувача сектору по зв'язках з громадськістю штатна чисельність становила 964 штатні одиниці.

Внаслідок реорганізації відбулося скорочення штатної чисельності на 127 посад, а з урахуванням перерозподілу штатної чисельності юридичних підрозділів між митницею та Головним управлінням Міндоходів у Закарпатській області - на 133 посади.

Після виходу позивача на роботу 25 січня 2014 року, у зв'язку із введенням в дію тимчасового штатного розпису Чопської митниці Міндоходів, керуючись положеннями ст.49-2 КЗпП України, у зв'язку із реорганізацією Державної митної служби України, позивача було попереджено про можливе звільнення та запропоновано посаду державного інспектора митного поста «Ужгород - вантажний» Чопської митниці Міндоходів тимчасово, на час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду основного працівника (ОСОБА_4), до дня її фактичного виходу з відпустки.

З вказаним попередженням позивач ознайомився 25 січня 2014 року та відмовився від запропонованої посади, оскільки така не відповідає його кваліфікації та професійному рівню, крім того така посада є тимчасовою (декретною) і за наявною у нього інформацією ОСОБА_4 з 10 лютого 2014 року приступає до роботи.

25 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із заяву про надання йому невикористаної щорічної оплачуваної (додаткової та основної) відпустки з 11 лютого 2014 року, з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення, із наступним звільненням його з роботи згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із реорганізацією.

Наказом Чопської митниці Міндоходів від 05 лютого 2014 року №167-кв ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку з 11 лютого по 28 березня 2014 року.

15 квітня 2014 року Чопською митницею Міндоходів винесено наказ №231-о «Про звільнення ОСОБА_1» із займаної посади у зв'язку із реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем порушено вимоги КЗпП України, оскільки, незважаючи на наявність вакантних посад як на момент ознайомлення позивача із повідомленням про наступне вивільнення, так і на момент його вивільнення, Чопською митницею не дотримано вимог чинного законодавства стосовно надання позивачу пропозицій іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому за правилами ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Пленумом Верховного Суду України в п.19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 зазначено, що звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України можливе, якщо дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, додержання власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, за наявності доказів щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Разом з тим, Чопською митницею не було вжито усіх достатніх заходів для можливого працевлаштування працівника у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників.

Зокрема, як вбачається із штатного розпису Чопської митниці, станом на день звільнення позивача була значна кількість вакантних посад, на які міг бути переведений позивач, разом з тим, відповідач запропонував лише одну посаду, яка була тимчасовою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання позивачем згоди на звільнення його з роботи саме на підставі п.1 ст.40 КЗпП України не дозволяє відповідачу порушувати трудове законодавство щодо процедури звільнення позивача саме за даною нормою статті Кодексу законів про працю України, яка врегульовує питання щодо звільнення, які визначені у ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва.

Також правильним є висновок суду першої інстанції щодо неприйняття як належний доказ акта про результати телефонної розмови від 14 квітня 2014 року щодо повідомлення позивача та запропонування йому вільних посад, оскільки зазначені в даному акті відомості не підтверджують факту належного повідомлення позивача про пропонування позивачу вакантних посад та його відмови від запропонованих посад.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті рішення про звільнення позивача з посади не діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним трудовим законодавством України, а тому оскаржуваний наказ Чопської митниці Міндоходів від 15 квітня 2014 року №231-о "Про звільнення ОСОБА_1" є протиправним.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає його поновлення з 15 квітня 2014 року (дати протиправного звільнення) на займаній до звільнення посаді головного інспектора сектору контролю за класифікацією товарів відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Чопської митниці.

Враховуючи встановлений судом факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, колегія суддів вважає також правильним висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ч.2 ст.235 КЗпП України передбачає, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до абз.5 п.10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду №7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати.

Враховуючи представлені Чопською митницею Міндоходів довідку №05-35-237 від 21 травня 2014 року про середню заробітну плату ОСОБА_1 (розрахунковий період - лютий - березень 2014 року), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата позивача становить 2693,40 грн., та розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за період з 16 квітня по 11 червня 2014 року (а.с.134, 150), судом першої інстанції правильно визначено суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, які підлягають стягненню.

Ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, відповідач не довів правомірність своїх дій щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, покликання відповідача на дотримання ним вимог трудового законодавства спростовані позивачем та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Чопської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у справі № 807/1703/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 15 грудня 2014 року.