ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р. Справа № 876/2931/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Матковської З. М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2012 року у справі № 2а-15632/2011 за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області за участю третьої особи Житлово-будівельний кооператив «Будівельник» при Відкритому акціонерному товаристві «Коломийський ДОЗ» про визнання права на забезпечення першочергового житлом, встановлення нечинним рішення Коломийського міськвиконкому та стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, яким просив зобов'язати відповідача визнати право позивача на першочергове забезпечення житлом та внести в списки першочерговиків, визнати нечинним рішення відповідача №251 від 29 березня 2000 року та стягнути з відповідача 500000 грн шкоди.

Позов мотивує тим, що в 1958 році Коломийський деревообробний завод, в якому він працював, прийняв позивача на квартирний облік під порядковим номером 81, а з 19 листопада 1991 року, у зв'язку з церебральним паралічем та встановленням інвалідності першої групи, його черговість на отримання житла була перенесена на першочергове під порядковим номером 32, В 1991 році відповідач не виконав покладених на нього обов'язків та не затвердив спільне рішення профспілки та адміністрації ДОЗу про внесення його до списків пільговиків

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 14 січня 2000 року №22-р будинок, будівництво якого розпочав колишній працедавець позивача, передано безплатно з державної власності у власність Коломийської міської Ради, у зв'язку з ліквідацією підприємства.

Водночас справи квартирного обліку підприємства, після ліквідації підприємства не передавались до Коломийського міськвиконкому з подальшим взяттям працівників ліквідованої організації на квартирний облік за місцем проживання, внаслідок чого в 2005 році позивачу довелося направляти заяву міськвиконкому з проханням про взяття на квартирний облік за місцем проживання, втрачаючи черговість квартирного обліку з 1985 року.

Коломийська міська рада рішенням №251 від 29 березня 2000 року передала будівлю безплатно кооперативу «Будівельник», порушуючи право позивача на отримання житла, чим спричинила йому моральну та матеріальну шкоду, адже жилі приміщення, що звільняються в будинках, переданих державними підприємствами виконком місцевих рад, заселяються в першу чергу працівниками цих підприємств незалежно від часу їх передачі або закінчення спорудження жилого будинку і таке передбачено в пункті 62, 63 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2012 року позовну заяву в частині визнання нечинним рішення Коломийської міської ради №251 від 29 березня 2000 року залишено без розгляду.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідач є самостійною юридичною особою з печаткою, місцем розташуванням, розрахунковим рахунком, а Виконавчий комітет Коломийської міської ради є виконавчим органо Коломийської міської ради, немає характерних для юридичної особи атрибутів, тому не може бути відповідачем. Вказує, що суд першої інстанції міг замінити неналежного відповідача, проте не вказав на це позивачу, чим порушив його право.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає суду розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з 19 листопада 1991 року позивач перебував на пільговій черзі квартирного обліку Коломийського деревообробного заводу.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Коломийської міської ради від 19 квітня 2005 року позивача взято на квартирний облік за обліковим номером 576 та включено до списку першочерговиків як інваліда І групи загального захворювання.

Водночас відповідно до пункту 3 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів з питань квартирного обліку і надання жилих приміщень приймаються за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті у складі голови або заступника голови виконавчого комітету (голова комісії), представника профспілкового органу (заступник голови комісії), депутатів Ради, представників громадських організацій, трудових колективів. Склад комісії затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради. З питань, що розглядаються, комісія підготовляє пропозиції і вносить їх на розгляд виконавчого комітету місцевої Ради.

Відтак саме на виконавчий комітет місцевої Ради покладено обов'язок складання списків громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Зважаючи на це колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Коломийська міська рада не є належним відповідачем по даній справі.

Щодо твердження позивача про можливість заміни неналежного відповідача судом першої інстанції суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

З аналізу матеріалів справи зрозуміло, що заміна неналежного відповідача судом першої інстанції не проводилась.

Також необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції не наділений таким правом, а відтак не може провести заміну неналежного відповідача у справі.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки Коломийська міська рада не наділена правом вчиняти дії, які є предметом позову, а відтак судом першої інстанції було правильно відмовлено в задоволенні позову до Коломийської міської ради.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 4 вересня 2012 року у справі № 2а-15632/2011 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Матковська З. М.