Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
24 листопада 2014 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Мельник В.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42012110060000403 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358 КК України,
в с т а н о в и в:
Вищезазначеним вироком затверджено угоду від 30 вересня 2014 року про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Дроздом А.М. та обвинуваченим ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження № 42012110060000403 від 04 жовтня 2013 р. та ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358 КК України й призначено покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 40 (сорока) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Цим же вироком ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від призначеного покарання.
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим в тому, що 16.02.2013 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись в приміщенні ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко» в м. Києві по пров. Рильський, 6, під час зустрічі з представником Компанії «Філгейт Кредит Ентерпрайзес Лімітед» ОСОБА_2, матеріали досудового розслідування відносно якого виділені в окреме провадження, з метою підробки офіційного документу, а саме договору поруки, який слугував підставою для звернення до суду загальної юрисдикції із заявою про стягнення заборгованості за договором позики та накладення арешту на нерухоме майно, надав ОСОБА_2 свої паспортні дані, які були необхідними для підробки вказаного документу, тобто наданням засобів, як співучасник злочину - пособник, сприяв вчиненню злочину.
Того ж дня, ОСОБА_2, матеріали досудового розслідування відносно якого виділено в окреме провадження, діючи як представник Компанії «Філгейт Кредит Ентерпрайзес Лімітед», у невстановлений досудовим розслідуванням час, підготував договір поруки, сторонами якого виступили Компанія «Філгейт Кредит Ентерпрайзес Лімітед» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в який вніс паспортні дані останнього, а також завідомо неправдиві відомості стосовно того, що ОСОБА_3 поручився сумою у розмірі 2000 доларів США перед кредитором за виконання ТОВ «Призма Бета» зобов'язань за договором позики від 03.09.2007 року.
В подальшому, того ж дня, ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні ТОВ «Андреас Неоклеус енд Ко» в м. Києві по пров. Рильський, 6, отримав від ОСОБА_2 вищезазначений договір поруки та достеменно розуміючи зміст вказаного договору щодо поручительства ним сумою 2000 доларів США за виконання зобов'язань з боку ТОВ «Призма Бета» за договором позики від 03.09.2007 року, усвідомлюючи мету договору та те, що зміст договору не відповідає дійсності, підписав зазначений договір в графі «поручитель».
В подальшому, того ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 за виконання вищезазначених незаконних дій, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошову винагороду у розмірі 200 доларів США.
10 листопада 2014 року на вищезазначений вирок надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2, в якій останній, посилаючись на положення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 24 КПК України, яка гарантує йому право на перегляд вироку, що стосується його прав, свобод та інтересів, просить постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_2 наведені доводи щодо незаконності затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_3, оскільки в межах даного кримінального провадження прокурор вже звертався до суду з угодою про визнання винуватості, в затвердженні якої судом було відмовлено. Також в апеляції ОСОБА_2 посилається на порушення правил підсудності під час розгляду Дніпровським районним судом м. Києва кримінального провадження №42012110060000403 та на те, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення й в зв'язку з цим відсутні фактичні обставини для визнання винуватості. Враховуючи наведене, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції вимог ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України та ставить питання про скасування вироку суду й направлення матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування для
здійснення досудового розслідування в загальному порядку.
24 листопада 2014 року від ОСОБА_2 надійшли доповнення до апеляційної скарги та клопотання про витребування доказів, в якому останній просить витребувати від прокуратури Дніпровського району у м. Києві матеріали кримінального провадження № 42012110060000403.
Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали кримінального провадження, вважаю, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Згідно частини 2 статті 24 КПК України гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно ч. 4 статті 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 473 КПК України, наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
За правилами ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконанням судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Зазначений перелік меж і підстав, з яких таке судове рішення може бути оскаржено, а також кола осіб, які можуть подати апеляційну скаргу на вирок суду, є вичерпним.
Як убачається з апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 є особою, матеріали досудового розслідування відносно якого виділені в окреме провадження (том 1, а.с. 7).
Згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Оскільки ОСОБА_2 не є стороною кримінального провадження № 42012110060000403 у розумінні п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України та згідно ч. 4 ст. 394 КПК України не є суб'єктом права на апеляційне оскарження вироку суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості, то апеляційна скарга у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України підлягає поверненню особі, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 394, 399 КПК України, суддя-доповідач,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2014 року повернути.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В.