Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

12 грудня 2014 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., перевіривши апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва Тимченка С.М. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року відносно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12014100100005739 та вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою,

в с т а н о в и в :

Вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. з конфіскацією порнографічних предметів - зображень порнографічного характеру та засобів їх розповсюдження.

Судом у справі вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Не погодившись із ухваленим щодо ОСОБА_3 вироком суду першої інстанції, заступник прокурора м. Києва Тимченко С.М. 05 грудня 2014р. подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок в частині призначеного покарання змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та постановити ухвалу, якою призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 301 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень з конфіскацією порнографічних предметів - зображень порнографічного характеру та засобів їх розповсюдження.

В обгрунтування неправильності застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність посилається на те, що згідно ч. 2 ст. 53 КК України, покарання у виді штрафу призначається судом не у твердій сумі, а в ставках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який встановлюється законодавством України на момент постановлення вироку. А тому суд першої інстанції, незаконно призначив обвинуваченому покарання у виді штрафу в абсолютних числах (850 грн.), а не в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

11 грудня 2014 р. апеляційна скарга прокурора на вирок суду першої інстанції разом із матеріалами кримінального провадження № 12014100100005739 надійшла до Апеляційного суду м. Києва та в цей же день передана судді-доповідачу.

Однак перевіркою відповідності поданої прокурором апеляційної скарги вимогам ст. 396 КПК України виявились наявними перешкоди для відкриття апеляційного провадження.

Так, за правилами п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Конкретні вимоги апеляційної скарги повинні бути сформульовані з урахуванням того, які рішення має право ухвалити суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, відповідно до положень, визначених ч. 1 ст. 407 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Як убачається з апеляційної скарги /т. 1 а. с. п. 41-42/, прокурор просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити і постановити саме ухвалу, якою призначити обвинуваченому основне і додаткове покарання, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 399 КПК України, суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу. Копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу.

Якщо особа усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений суддею-доповідачем, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду апеляційної інстанції. Протягом трьох днів після усунення недоліків апеляційної скарги і за відсутності перешкод суддя-доповідач постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями призначати обвинуваченому покарання шляхом постановлення ухвали, вважаю, що вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, не відповідають змісту п. 4 ч. 2 ст. 396, ч. 1 ст. 407 КПК України, що перешкоджає відкриттю апеляційного провадження, а тому вона підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 396, 398, 399, 407, 420 КПК України, суддя-доповідач,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ТимченкаС.М. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року, ухвалений щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12014100100005739, - залишити без руху.

Встановити заступнику прокурора м. Києва Тимченку С.М. семиденний строк з дня отримання ухвали для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.

Копію ухвали негайно надіслати заступнику прокурора м. Києва Тимченку С.М.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду м. Києва В.В.Мельник