ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/81839/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Бовкун В.В.

представників позивача: Бобилева С.В., Городецької А.Д.,

Оджиковського В.О.

представника відповідача: Завгороднєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012

у справі № 2а-12903/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання дій протиправними, скасування податкової вимоги та рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про: визнання протиправними дій Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби з винесення податкової вимоги від 28.08.2012 № 41 та з винесення рішення про опис майна у податкову заставу від 30.08.2012 № 8121/10/19-048; визнання протиправним та скасування податково000000ї вимоги від 28.08.2012 № 41; визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 30.08.2012 № 8121/10/19-048; зобов'язання утриматись від вчинення дій, направлених на погашення суми податкового боргу, що визначена в податковій вимозі від 28.08.2012 № 41.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012, у задоволенні позову відмовлене повністю.

ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні 27.10.2014 судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС позивачеві виставлено оспорювану податкову вимогу від 28.08.2012 № 41 щодо погашення податкового боргу в сумі 6676233,06 грн., а також прийнято рішення від 30.08.2012 № 8121/10119-048 про опис майна позивача у податкову заставу.

ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» подано податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 26.07.2012, доставленої до районного рівня ДПС 30.07.2012, в рядку 16 якої «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-) задекларовано податок в сумі 20860995 грн.

Позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012 у зв'язку із самостійним виявленням помилки в раніше поданій декларації. У рядку 13 уточненої податкової декларації позивач задекларував зменшення нарахованої суми податку на 6711054 грн., а в рядку 16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-) - зменшений податок на прибуток в сумі 14149941 грн.

Як вбачається з копії квитанції № 2 (а.с. 45) про отримання податкової декларації, поданої засобами електронного зв'язку, декларація (уточнюючий розрахунок за півріччя 2012 року) доставлена до районного рівня ДПС 17.08.2012, реєстраційний номер документа: 9049972108. Документ прийнято на районному рівні.

Позивачем було подано повторну уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012, яка згідно з квитанцією № 2 (а.с. 52) доставлена до районного рівня ДПС 20.08.2012. У рядку 13 уточненої податкової декларації позивач задекларував зменшення нарахованої суми податку на 6711054 грн., в рядку 16 «податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-) - зменшений податок на прибуток в сумі 14149941 грн. Реєстраційний номер цієї декларації - 9050418031.

Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС листом від 22.08.2012 № 7369/10/40-250 повідомила позивача про те, що подана 20.08.2012 засобами електронного зв'язку уточнююча декларація з податку на прибуток за півріччя 2012 року з реєстраційним номером 9050418031, не містить обов'язкових реквізитів, передбачених формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, а саме: підприємство неправильно зазначило найменування органу державної податкової служби, до якого подається декларація. Враховуючи вимоги п.п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, за якими податкова звітність, складена з порушенням норм статті 48 цього кодексу, не вважається податковою декларацією, позивача повідомлено, що цій уточненій податковій декларації та додаткам до неї буде надано статус «до відома».

Відмовляючи в задоволенні позову повністю, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначене позивачем в податковій декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року податкове зобов'язання в сумі 20860995 грн. є узгодженим, однак в повному обсязі не сплачено, у зв'язку з чим у позивача утворився податковий борг в сумі 6676233,06 грн., на який податковим органом правомірно виставлено оспорювану податкову вимогу. Щодо подання позивачем уточнених декларацій із зменшеним показником податкового зобов'язання з податку на прибуток, то суд фактично визнав правомірним надання податковим органом уточненій декларації, поданій 20.08.2012 з реєстраційним номером 9050418031, статусу «до відома» через невірне зазначення найменування органу державної податкової служби, до якого подається декларація, та врахував факт не оскарження позивачем такий дій, а щодо уточненої декларації, поданої 17.08.2012, суд лише вказав на посилання відповідача на те, що сума податкового зобов'язання, визначена в декларації від 26.07.2012, платником податків не була відкоригована, оскільки уточнена податкова декларація від 17.08.2012 не містила заповнених полів щодо виправлення помилок (рядки 23-32 не заповнені).

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими оскаржувані судові рішення, оскільки суди неповно з'ясували обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення справи та які є предметом доказування у справі.

Зокрема, висновок судів про те, що сума податкового зобов'язання, визначена в декларації від 26.07.2012, позивачем не була відкоригована, зроблений без правової оцінки обставин щодо подання позивачем уточненої податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012, в якій було зменшено суму податку за цей період 20860995 грн. до 14149941 грн.

Пунктом 50.1. ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Виходячи з положень п. 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації у посадової особи зазначеного органу є обов'язок перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених лише пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

В пунктах 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України визначено перелік обов'язкових реквізитів, серед яких, наприклад: тип документа, звітний (податковий) період, за який подається декларація, період, що уточнюється, повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами, найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність тощо.

З форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2011 за № 1215/19953, вбачається, що визначені у законі обов'язкові реквізити, наявність та достовірність заповнення яких зобов'язана перевірити посадова особа державної податкової служби, зазначаються у рядках 1-9 податкової декларації.

Показники, які декларуються платником податку у рядках розділу податкової декларації з податку на прибуток підприємств «показники», є іншими показниками, зазначеними в податковій декларації платника податків, які до прийняття такої декларації перевірці не підлягають.

Абзацом 2 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою, зокрема, за наявності квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку (п.п. 49.9.1.); у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (49.9.2).

Відповідно до п. 49.10. ст. 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 (чинної на час виникнення спірних відносин) (далі Інструкція № 276) нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником.

Відповідно до абз. 4 п.4.3 розділу 4 Інструкції № 276 при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Таким чином, у разі прийняття уточнюючого розрахунку платника податків контролюючий орган зобов'язаний відповідно до вимог п. 4.3 Інструкції здійснити нарахування платежів до бюджету в особовому рахунку платника податку на додану вартість на дату подання уточнюючого розрахунку

Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено, що у випадку, коли контролюючий орган не погоджується з декларуванням чи недекларуванням у податковій звітності платником податків певних показників, вважаючи їх завищеними чи заниженими, або вбачає допущення платником податків певних методологічних помилок у податковій звітності, то податковий орган залишає уточнений розрахунок поза увагою і невідображає його показники в оперативному обліку.

Завищення чи заниження показників уточненої декларації могло бути встановлено лише відповідно до положень Податкового кодексу України за наслідками перевірки, зокрема, камеральної.

Позивач в судах попередніх інстанцій наголошував на тому, що податковий орган не приймав рішення про відмову в прийнятті вперше поданої уточненої податкової декларації від 17.08.2012, однак суди залишили цю обставину поза увагою та не надали їй оцінку на підставі наведених вище норм матеріального права.

З'ясування цієї обставини має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки податковий орган виставив позивачеві оспорювану податкову вимогу щодо погашення податкового боргу та прийняв рішення про опис майна у податкову заставу вважаючи, що у позивача виник такий податковий борг через несплату узгодженої суми податку на прибуток, зазначеної у податковій декларації за півріччя 2012 року від 26.07.2012. Однак у разі, якщо при вирішенні справи судами будуть встановлені обставини про ненадання податковим органом повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації та прийняття уточненої податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року від 17.08.2012 з реєстраційним номером: 9049972108, якою зменшено показники податку на прибуток, то й будуть відсутніми підстави вважати, що у позивача виник зазначений податковий борг.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун