ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" грудня 2014 р. м. Київ К/800/46321/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод»
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.09.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014
у справі № 2а-5980/10/0670
за позовом Публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод»
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про стягнення фінансових санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, позов задоволено. Стягнуто з ВАТ «Житомирський маслозавод» в доход держави фінансові санкції в сумі 22501,10 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 касаційну скаргу ПАТ «Житомирський маслозавод» задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 апеляційну скаргу ПАТ «Житомирський маслозавод» залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.09.2010 - без змін.
ПАТ «Житомирський маслозавод» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.09.2010, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 69, ст. 70 , ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до заборгованості, стягнення якої є предметом позову, увійшли суми штрафних санкцій, застосованих до відповідача за рішенням позивача від 05.11.2009 № 0010362302 в сумі 2931,40 грн. та за рішенням позивача від 05.11.2009 № 0010372302 в сумі 19569,70 грн. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення позивача не оскаржені відповідачем до суду, є правомірними, однак відповідач штрафні санкції до бюджету не сплатив.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу після направлення її судом касаційної інстанції на новий розгляд, виходив з того, що штрафні санкції, застосовані до відповідача за оспорюваними рішеннями, не сплачені, а належних та допустимих доказів про скасування зазначених рішень не надано. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не надав належним чином завірених копій судових рішень, якими скасовані рішення позивача про застосування штрафних санкцій.
Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованою ухвалу суду апеляційної інстанції, оскільки цей суд при новому розгляді справи в супереч вимог ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України не врахував обов'язкових для нього висновків і мотивів, з яких було скасовано судове рішення, та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, на які вказував відповідач та які є предметом доказування в цій справі, допустивши ті ж самі помилки, що і суд апеляційної інстанції при розгляді справи першого разу.
Так, позивач в апеляційній скарзі посилався на те, що рішення про застосування штрафних санкцій ним були оскаржені до суду та скасовані постановами суду від 11.05.2010 у справі № 2а-7709/09/0670 та № 2а-7708/09/0670, а також наголошував на неналежному повідомленні його судом першої інстанції про дату, час та місце касаційного розгляду справи, що позбавило його можливості надати відповідні докази суду першої інстанції. На це звертав вказував касаційної інстанції при першому касаційному розгляді.
Однак, суд апеляційної інстанції не виконав покладеного на суд обов'язку щодо належної оцінки доказів у справі, а в разі їх недостатності - витребування доказів з власної ініціативи, застосовуючи визначений статтею 11 КАС України принцип офіційного з'ясування обставин у справі.
Суд касаційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять докази оскарження відповідачем рішень про застосування штрафних санкцій в судовому порядку, зокрема копії постанов судів від 11.05.2010 у справі № 2а-7709/09/0670 та № 2а-7708/09/0670 із результатами їх остаточного судового оскарження в апеляційному та касаційному порядку, однак суд апеляційної інстанції, вказавши на те, що такі докази неналежним чином завірені, підійшов до вирішення справи формально, тоді як повинен був виконати вимоги ч. 4, ч. 5 ст.11 КАС України та вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, яких, на думку суду, не вистачає.
Залишаючи поза увагою докази судового оскарження рішень, надані позивачем, через їх, на думку суду, неналежне засвідчення, суд апеляційної інстанції міг витребувати копії судових рішень у позивача, який був відповідачем у справі про оскарження рішень про застосування штрафних санкцій, так само міг витребувати належним чином завірені копії судових рішень у суду, який має матеріали справи.
Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надані копії судових рішень у справах № 2а-7709/09/0670 та № 2а-7708/09/0670, роздруковані із Єдиного державного реєстру судових рішень, що безумовно свідчить про наявність таких судових рішень.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262-IV (зі змінами та доповненнями) визначений принцип відкритості судових рішень, згідно якого кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом.
Використання судових рішень із Єдиного державного реєстру судових рішень безпосередньо передбачено частиною 3 статті 6 цього Закону, яка визначає право суду при здійсненні судочинства використовувати текст судового рішення, який внесено до реєстру.
Відтак, суд апеляційної інстанції, маючи відкритий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, міг пересвідчитися у справжності наданих відповідачем електронних копій судових рішень із реєстру та надати їм належну оцінку як доказам у справі.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для її розгляду та надати їм правову оцінку.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Житомирський маслозавод» задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.В. Ланченко
Ю.І. Цвіркун